WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Створення адміністративно-командної системи - Реферат

Створення адміністративно-командної системи - Реферат

розподіл державної і партійної влади на рівні вищих посад. Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Л.Брежнєва. У боротьбі за вплив на державні справи партійна номенклатура зробила все, щоб залишити за собою право нагляду та контролю за роботою органів державної влади. Як результат, встановилась жорстка ієрархія посад в органах влади з обов'язковим членством у КПРС усіх керівників підприємств, організацій та установ. Відповідальну, навіть найнижчу керівну посаду в органах державної влади на той час не могла зайняти практично жодна безпартійна особа. Таким чином відновилась і посилилась командно-адміністративна система з провідною роллю КПРС.
Система органів державного управління УРСР у складі Ради Міністрів УРСР, міністерств, державних комітетів та управлінь місцевих органів влади з 1965 р. знову була переорієнтована на галузевий принцип управління. До центральних органів цієї системи в 1967 р. входили: Рада Міністрів УРСР, 27 союзно-республіканських і 5 республіканських міністерств, державний плановий комітет Ради Міністрів УРСР, державний комітет Ради Міністрів УРСР у справах будівництва, комітет народного контролю УРСР, державний комітет Ради Міністрів УРСР з професійно-технічної освіти, державний комітет Ради Міністрівпо хлібопродуктах і комбікормовій промисловості, державний комітет Ради Міністрів по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду, комітет державної безпеки при Раді Міністрів УРСР, українське об'єднання Ради Міністрів УРСР по продажу сільськогосподарської техніки, запасних частин, мінеральних добрив та інших матеріально-технічних засобів, організації ремонту та використання машин у колгоспах і радгоспах, головне управління Ради Міністрів з матеріально-технічного постачання, центральне статистичне управління при Раді Міністрів УРСР. До зазначеної системи входили також деякі спеціальні комітети і головні управління при Раді Міністрів УРСР, які створювались урядом республіки
Надалі система державних комітетів, міністерств та інших центральних органів управління України неодноразово перебудовувалась. Створювались нові галузеві органи, змінювались їх підпорядкованість та найменування, але, як і раніше, в основі цих дрібних реорганізацій лежав централізований галузевий принцип управління з керівною роллю КПРС.
Рада Міністрів УРСР - уряд республіки - визначалась у Конституції УРСР 1978 р. як вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади УРСР. Вона утворювалась Верховною Радою УРСР у складі голови Ради Міністрів, його перших заступників і заступників, міністрів УРСР, голів державних комітетів УРСР. За поданням голови Ради Міністрів УРСР Верховна Рада УРСР могла включити до складу уряду УРСР керівників інших органів та організацій УРСР
Місцевими органами державної влади в цей період були обласні, районі, міські, районні в містах, селищні, сільські Ради народних депутатів. Виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад були виконкоми, які обиралися Радами. Досить розгалуженою ланкою в апараті управління місцевих Рад були відділи та управління виконкомів, створення яких відносилося до компетенції самих Рад. У своїй діяльності ці структурні підрозділи підпорядковувались Раді, її виконкому та органам державного управління вищого рівня. Посадовими особами місцевих органів влади були відповідно голова виконкому, його заступники, секретар, завідуючі відділами, їх заступники, начальники управлінь та їх заступники, а також чисельні помічники, референти, інструктори тощо, які відносились до категорії відповідальних працівників. Головними критеріями добору кадрів на роботу в органах державної влади були: членство в партії, походження, попередня участь у роботі партійних, радянських, профспілкових, комсомольських органів, освіта. Призначення на посаду здійснювалось на підставі розгляду особової справи, рекомендації партійних органів та низки узгоджень з керівними посадовими особами, в тому числі і партійними.
В апараті виконкому діяли партійні осередки, які мали великий вплив на організацію внутрішньої роботи, підбір кадрів, просування їх по службі та інше. Зовнішнє партійне керівництво здійснювали партійні комітети, що діяли в межах адміністративно-територіальної одиниці. Повсюди практикувалось прийняття спільних рішень рад і парткомів, де розглядались питання управління господарством, звіти на пленумах і бюро партійних комітетів керівників органів державної влади. Партійні апаратники шляхом впливу на виборчу кампанію мали можливість визначати соціальний, національний, партійний, демографічний, статутний склад рад та їх виконкомів, що забезпечувало зовнішній демократизм органів влади при внутрішній монополії комуністичної ідеології та авторитаризму її провідників, які стояли на чолі всіх державних установ.
Одночасно з ускладненням структури управління країною на вищих щаблях влади довгий час були відсутні кадрові перестановки, апарат не тільки бюрократизувався, але й інтенсивно старів. Низка пов'язаних зі смертями партійних та господарських лідерів переміщень у складі ЦК КПРС та уряді країни супроводжувалась занепадом господарства країни, несприйняттям населенням старих консервативних підходів до управління країною. В таких умовах адміністративно-командна система державного управління почала втрачати загальний контроль над ситуацією в країні, що об'єктивно призвело до потреби в докорінній перебудові.
Література
1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1997 р. - К., 1997.- 64 с.
2. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 // Вісн. держ. служби. - 1995. - № 1. - С. 9-28.
3. Указ Президента України "Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців" від 30.05.1995 // Вісн. держ. служби. - 1995. - № 2. - С. 30-31.
4. Указ Президента України "Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи" від 7.07.1997 № 620-97 // Вісн. держ. служби. - 1997. - № 3. - С. 7-10.
5. Философский энциклопедический словарь. - М., 1989. - 576 с.
6. Вебер М. Избранные произведения. - М., 1994. - 496 c.
7. Зіллер Жак. Політико-адмінистративні системи країн ЄС: Порівнял. аналіз. - К.: Основи, 1996. - 420 с.
8. Niedersachrisches Beamtengesets in der Neufassung und Bekanntmachung vom 11. Dezember 1985 - Gottingen, 1991.- 160 c.
Loading...

 
 

Цікаве