WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Створення адміністративно-командної системи - Реферат

Створення адміністративно-командної системи - Реферат

освітою. З 1956 р. ВПШ при ЦК КПРС вже має дворічний строк навчання. До неї приймаються переважно особи з вищою освітою.
У 1944-45рр. партійні школи починають створюватись в областях, краях, республіках. Через десять років їх було вже понад 70 з дво-трирічними строками навчання. Починаючи з 1956р. ВПШ у Києві, Мінську, Алма-Аті, Баку, Вільнюсі, Ташкенті, Ленінграді, Ростові-на-Дону, Новосибірську працюють за дво- та чотирирічним строком навчання за очною та заочною формами. До ВПШ з дворічним строком навчання приймаються члени КПРС, що мали вищу освіту, до ВПШ з чотирирічним строком - ті, що мали тільки середнюосвіту.
У 1946р. рішенням ЦК КПРС було створено Академію суспільних наук при ЦК КПРС як провідний навчальний заклад країни по підготовці вищих партійно-радянських працівників. Тут підготовка відбувається за системою аспірантури. До складу Академії входили кафедри історії КПРС, научного комунізму, історії радянського суспільства, економічних наук, історії міжнародного комуністичного і робітничого руху, кафедра літературознавства, мистецтвознавства і журналістики та інститут наукового атеїзму. Строк навчання складав 3 роки.
З жовтня 1930р. до 1938р. окремо існував також Інститут масового заочного навчання при ЦК ВКП(б), з 1946р. по 1956р. - заочне відділення ВПШ при ЦК КПРС і з 1956р. - самостійна заочна ВПШ при ЦК КПРС з п'ятирічним строком навчання.
Така розгалужена система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів партійно-господарського апарату в майбутньому досить повно забезпечила потребу в ідеологічно заангажованих фахівцях.
Під час Великої Вітчизняної війни система органів державного управління, що працювала на військовому положенні, була остаточно зацентралізована. Фактично всі державні службовці вищих щаблів управління були мобілізовані, їм призначалися військові звання відповідно до рівня посад, що дозволило на той час хоча б умовно рангувати радянських бюрократів.
Незважаючи на ліквідацію після закінчення Великої Вітчизняної війни окремих органів держуправління військових часів, існуюча централізована система управління за часів сталінського режиму продовжувала вдосконалюватись і надалі.
Партійні органи, використовуючи свій апарат, що виховався у військових умовах, продовжували порушувати демократичні принципи управління. Вони постійно втручались у всі справи державних органів, використовуючи при цьому і жорстокі репресивні міри.
Місцеві Ради, які відбудовувались на місці надзвичайних органів військових часів, також продовжували бути прямими виконавцями волі Комуністичної партії.
Після смерті Сталіна ХХ з'їзд КПРС у 1956 р. започаткував процес десталінізації в державному будівництві. За його рішеннями було прийнято курс на вдосконалення державного апарату, повернення до колегіальних засобів управління господарством країни, спрощення структури управління, усунення проміжних ланок у цій структурі, поглиблення спеціалізації управління.
У ході боротьби з наслідками культу особи в державному апараті УРСР посилилась роль Ради Міністрів як органу загальної компетенції, міністерств та відомств - як органів галузевої компетенції.
Багато комітетів при Раді Міністрів для підняття їх статусу були перетворені на міністерства. Скасовувались зайві та паралельно діючі установи і організації. У 1955-1956 рр. в цілому в Україні було ліквідовано 4867 структурних підрозділів, організацій та установ, скорочено понад 90 тис. посад . Одночасно з цим створювались нові державні органи та посади, що зробило процес реорганізації некерованим. Для наведення порядку в цій справі було прийнято постанову Ради Міністрів, яка проголосила, що без дозволу державної штатної комісії при Раді Міністрів забороняються всякі зміни в структурі апарату, його штатному розкладі, окладах посадових осіб державних установ .
В управлінні господарством країни поступово проводиться політика децентралізації. Замість галузевого впроваджується територіальний принцип управління, що стало підставою створення в регіонах України 11 раднаргоспів. Але суперечності між централізованим механізмом загальнодержавного управління і децентралізованою системою управління господарством країни призвели до виникнення низки внутрішніх проблем і руйнації у 1965 році системи раднаргоспів. Це був зворотний крок до адміністративно-командної системи.
Спроба після ХХ з'їзду КПРС демократизувати управління шляхом розвитку самостійності місцевих органів влади, законодавчого визначення провідної ролі в місцевому управлінні сесії ради, вдосконалення системи підзвітності і підконтрольності, також не дала очікуваних результатів. Навпаки, ці заходи викликали протидію з боку партійно-господарської номенклатури, яка не бажала втрачати партійного керівництва радами і продовжувала концентрувати всю владу у своїх руках.
Номенклатурні кадри, значна частина яких виховувалась ще за часів культу Сталіна, були досить консервативною управлінською елітою СРСР, а тому морально не готові до проведення реформ. Реальна влада до кінця існування Союзу так і залишилась у руках партійно-господарсько-державної номенклатури. Нові умови господарювання та політична концепція періоду "відлиги" вимагали нових підходів до навчання кадрів. Спеціалістів для партійних, радянських та комсомольських органів продовжували готувати Вищі партійні школи та обласні курси і школи. Тільки за 1954-1955 рр.в республіці було підготовлено та перепідготовлено близько 3 тис. партійних і радянських працівників. Покращився і якісний склад партійних і радянських кадрів: якщо в 1952 році секретарі обкомів, крайкомів і ЦК КПРС з вищою і незакінченою вищою освітою складали 77,8%, то в 1956 р. 92,6%, голови облвиконкомів, крайвиконкомів і Рад Міністрів союзних республік - відповідно 67,7% і 82,5%. Але ця начебто нова партійно-радянська номенклатура залишалася по старому ідеологічно заангажованою.
У жовтні 1964 р. М.Хрущова, який на той час зосередив у своїх руках всю вищу владу в СРСР і почав проявляти ознаки культу, під тиском номенклатури було відправлено у відставку. Розпочалася брежнєвська епоха, яка надалі отримала назву "період застою".
Згідно з рішенням жовтневого Пленуму ЦК КПРС 1964 р. в країні відбулася зміна керівництва. Після часів концентрації вищих партійних і державних посад в руках однієї особи - М.Хрущова постановою ЦК було здійснено формальний
Loading...

 
 

Цікаве