WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Створення адміністративно-командної системи - Реферат

Створення адміністративно-командної системи - Реферат


Реферат на тему:
Створення адміністративно-командної системи
У січні 1935 р. відбулися суттєві зміни в управлінні країною, в тому числі і зміна назв структур влади. Всеукраїнський з'їзд Рад було переіменовано у з'їзд Рад УСРР, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет - у Центральний Виконавчий Комітет УСРР, Президію Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету - в Президію ЦВК УСРР. З січня 1937 року Україна змінила офіційну назву на Українську Радянську Соціалістичну Республіку, яка проіснувала до 1992 року.
Для забезпечення політичних рішень компартії щодо індустріалізації країни та колективізації сільського господарства потрібно було впроваджувати нові підходи до роботи органів влади. Для виконання директив ЦК при раднаркомах союзних і автономних республік були створені комісії за участю представників державних, партійних, профспілкових органів, завданням яких було забезпечення контролю за виконанням рішень партії і зміцнення дисципліни. Це був один з кроків до побудови державної тоталітарної системи.
Прийняття Конституції СРСР 1936 р. і Конституції УРСР 1937 р. стало новим етапом реформування системи вищих і місцевих органів державної влади і державного управління. Вищим органом державної влади СРСР стала двопалатна Верховна Рада СРСР у складі Ради Союзу і Ради Національностей. Вищим органом державної влади УРСР з цього часу стала Верховна Рада республіки, місцевими органами влади - місцеві Ради депутатів трудящих.
Раднарком утворювався Верховною Радою і являв собою найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади УРСР.
Наркомати поділялися на союзні, союзно-республіканські та республіканські. Для посилення ідеологічного впливу впроваджувалась система прийняття спільних рішень Раднаркому і ЦК КП(б)У з господарських питань.
Щодо загальної кількості та переліку комісаріатів, то в залежності від поточних ситуацій з'являлись нові установи, реформувались старі, але загальна тенденція була зорієнтована на розширення управлінського апарату та централізоване управління країною.
З метою подальшої централізації управління та створення системи кадрової роботи 5 червня 1941 р. Раднарком СРСР прийняв постанову про утворення державної штатної комісії. Без її дозволу урядам союзних республік було заборонено проводити будь-яку реорганізацію апарату, утворювати нові установи і організації
Всі ці заходи здійснювалися під пильним оком ЦК партії, оскільки вже на повну потужність працювала система номенклатурного забезпечення кадрової політики. Без попереднього узгодження з партійними органами не можна було здійснити жодного призначення на посаду в органах державної влади. При цьому від рівня посади рівень необхідного узгодження та затвердження залежав напряму.
На місцевому рівні Ради депутатів трудящих обирали виконкоми у складі голови, його заступників, секретаря і членів виконкому. Виконкоми Рад безпосередньо підпорядковувались одночасно Радам і виконкомам вищих рад. Місцеві Ради утворювали також свої органи управління - відділи і управління, що підпорядковувались як самій Раді депутатів трудящих та її виконкому, так і відповідному наркомату УРСР. Таким чином, на місцевому рівні діяла система подвійного підпорядкування, що не дозволяло в класичному розумінні реалізувати право населення на самоврядування при жорсткій централізованій системі партійно-державного управління.
У цих умовах набирав сили сталінський тоталітарно-репресивний режим, який встановив у країні абсолютний контроль над усіма сферами суспільного і господарського життя. Сприятливі умови для цього створило і неформальне зрощення державного, партійного, профспілкового, господарського апарату. Для регулювання кадрової політики в складі апаратів ЦК ВКП(б) і ЦК республіканських компартій були утворені управління кадрів з відділами відповідно до галузей державного управління, економіки, суспільного життя, які займалися формуванням номенклатури партійних та господарських кадрів.
Державний апарат став повністю підпорядкованим відповідним партійним комітетам та їх секретарям, які на своєму рівні вирішували долю як окремих підприємств, так і цілих галузей промисловості, адміністративно-територіальних одиниць, прикриваючись при цьому рішеннями колегіальних органів. Такий підхід, у свою чергу, при загальному жорсткому репресивному режимі породжував безвідповідальність конкретної посадової особи за стан справ.
Суттєво послабили рівень кадрового забезпечення державної служби "чистки" та прямі репресії проти старої управлінської еліти, що були здійснені Сталіним та його оточенням наприкінці 30-х років. З 1956 делегатів ХVІІ з'їзду ВКП(б), серед яких більшість являла собою керівників вищих державних, партійних, профспілкових установ, керівників промислових підприємств, 1108 осіб найближчим часом було арештовано. Майже 70% від складу ЦК було фізично знищено .
Сталінська кадрова політика остаточно визначилась як політика страху, непевності майбутньої долі, підлабузництва. Починаючи з тих часів, усі успіхи в державному і господарському будівництві ототожнювались з діяльністю однієї особи - Сталіна. За всі провали та невдачі відповідали представники апарату, які досить часто навіть не усвідомлювали причин і міри покарань.
Але постійні оновлення управлінського складу вимагали нових підходів до забезпечення навчання нової генерації сталінської партійно-господарської номенклатури, яка приходила на роботу замість старої управлінської еліти і не мала ні необхідних знань, ні досвіду.
Для цього, окрім раніше заснованих партійних навчальних закладів, наприкінці 1929 р. з метою забезпечення підготовки кваліфікованих викладачів для системи партійно-просвітницької роботи та проведення наукових досліджень у суспільних науках при інститутах Комуністичної академії було організовано аспірантуру, яка проіснувала до 1932р. У 1936р Комуністичну академію було об'єднано з АН СРСР.
Рішенням ЦК ВКП(б) від 21 листопада 1935р. Комуністичний університет ім. Я.М.Свердлова було реорганізовано у вищу школу пропагандистів при ЦК ВКП(б) для підготовки викладачів системи партійної пропаганди (зі строком навчання 1рік 3 місяці). У 1939р. ця школа перетворюється на вищу партійну школу (ВПШ) при ЦК ВКП(б) з дворічним, а з 1946р. по 1956р. - з трирічним строками навчання. Трирічна ВПШ забезпечувала слухачів вищою партійно-політичною
Loading...

 
 

Цікаве