WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Формування державно-партійного апарату. Радянська влада в Україні - Реферат

Формування державно-партійного апарату. Радянська влада в Україні - Реферат

розподілу ЦК злився з організаційним і став провідним та найбільш впливовим у всьому апараті ЦК. Його очолив Каганович, і з кінця 1925 р. до 1927р. цей об'єднаний відділ здійснив 8761 призначення, в тому числі тільки 1222 - в партійні органи .
Зміна адміністративно-територіального устрою УСРР, згідно з якою відбувся перехід від чотириступеневої системи управління (губернія - повіт - волость - село) до триступеневої (округ - район -село), вимагала реформування державного управління на місцях, яке, як і раніше, базувалось на системі місцевих Рад та їх виконкомів. Україна розподілилася на 41 округ, 680 районів, 10314 сільрад .
Значною подією в реформуванні адміністративного апарату став прийнятий на ХІІ з'їзді РКП(б) у 1923 р. курс на залучення до роботи в органах державної влади місцевих кадрів, що сприяло українізації управлінських кадрів УСРР. Інтенсивно розпочала впроваджуватись у ділове спілкування українська мова, для оволодіння якою створювались різні курси та гуртки, де навчалися національні бюрократи. На кінець 1925 р. половину посад українських державних установ обіймали українці . Така загальносоюзна політика продовжувалась до кінця 20-х років, коли розпочався рух за злиття націй, який супроводжувався суворими репресіями проти національно орієнтованих представників української управлінської еліти.
У процесі руйнування старого механізму влади і формування органів держави диктатури пролетаріату робітничий клас був змушений долати значні труднощі, пов'язані з налагодженням діяльності радянських установ. Зокрема, посилення боротьби з бюрократизмом, тяганиною і казенщиною в умовах громадянської війни стало об'єктивною необхідністю, оскільки вони створювали реальну загрозу нормальному функціонуванню державних і господарських установ, перешкоджали їх зближенню з широкими верствами трудящих. Проблемі боротьби з бюрократизацією управлінського апарату РСФРР було присвячено багато виступів і статтей В.І.Леніна. У березні 1919 р. він, зокрема, писав: "Ми добре знаємо, що у нас ще багато хиб в організації Радянської влади. Радянська влада не чудесний талісман. Вона не виліковує відразу від хиб минулого, від безграмотності, від некультурності, від спадщини дикої війни..." .
У Програмі РКП (б), прийнятій її VІІІ з'їздом у березні 1919 р., було записано: "Тільки завдяки радянській організації держави революція пролетаріату могла відразу розбити і зруйнувати дощенту старий, буржуазний, чиновницький і судовий державний апарат. Проте не достатньо високий культурний рівень широких мас, відсутність необхідних навичок у справі управління у працівників, яких маса висуває на відповідальні пости, необхідність спішно залучати у важких умовах спеціалістів старої школи і забирати найрозвиненішу верству міських робітників на військову роботу, призвело до часткового відродження бюрократизму всередині радянського устрою. Ведучи якнайрішучішу боротьбу з бюрократизмом, РКП відстоює для цілковитого подолання цього зла такі заходи: 1) Обов'язкове залучення кожного члена Ради до виконання певної роботи по управлінню державою; 2) Послідовну зміну цих робіт з тим, щоб вони поступово охоплювали всі галузі управління; 3) Поступове залучення всього трудящого населення поголівно до роботи по управлінню державою" .
Однак в умовах громадянської війни, гострої класової боротьби використовувалися переважно адміністративно-командні методи державного керівництва, яким були притаманні насамперед зневага до конкретної особи, нетерпимість до інакомислення, байдужість до людських страждань тощо. Це особливо яскраво виявилося в діяльності Наркомату внутрішніх справ, різних відомств Червоної Армії, Ради Народного Господарства, керівних органів залізничного транспорту, в яких працювало багато буржуазних спеціалістів.
Бюрократизація органів пролетарської влади спричиняла виникнення величезної паперотворчості у вигляді численних інструкцій, інформацій, анкет, звітів, збільшення обсягу листування, ускладнювала ведення реєстраційних книг, а головне - вимагала нових штатних одиниць. Розбуханню апарату сприяла також низька кваліфікація службовців, які нещодавно зайняли свої посади .
Налагодити чітку діяльність усіх структурних підрозділів пролетарської держави за таких умов виявилося надзвичайно складною справою. І там, де контроль з боку партійних організацій і робітничих колективів був ослаблений, негативні рецидиви старих методів управління виявлялися особливо помітно.
Небезпека посилення проявів бюрократизму і казенщини в діяльності державних органів полягала в тому, що їх маховик, розкручуючись, захоплював у сферу своєї дії поряд з буржуазними, контрреволюційними елементами трудящих, у тому числі простих робітників.
Процес боротьби з проявами бюрократизму в державному апараті базувався на відповідній юридичній основі. Щодо цього типовим правовим актом була постанова РНК УСРР "Про спрощення діловодства і листування в радянських установах" (квітень 1919 р.). Через півроку, 30 грудня 1919 р., за підписом В.І. Леніна видано декрет ВЦВК, згідно з яким усі органи влади, відповідальні працівники радянських установ мали виконувати постанову VІ Всеросійського з'їзду Рад про точне дотримання скарг громадян .
В умовах існування централізованої системи державного управління в СРСР, незважаючи на заходи по боротьбі з бюрократизмом, його зростання та поширення стає неминучим. У цій ситуації остаточно формується радянська інтернаціональна партійно-державна управлінська еліта - номенклатура. Вона, ставши панівною верствою радянського суспільства, відігравала надзвичайно негативну роль у його житті. Десятки мільйонів людських жертв, бідність населення, ліквідація свобод, позбавлення членів суспільства елементарних умов для нормального існування, створення тоталітарної системи влади - ось неповний перелік її "заслуг" .
Література
1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1997 р. - К., 1997.- 64 с.
2. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 // Вісн. держ. служби. - 1995. - № 1. - С. 9-28.
3. Указ Президента України "Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців" від 30.05.1995 // Вісн. держ. служби. - 1995. - № 2. - С. 30-31.
4. Указ Президента України "Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи" від 7.07.1997 № 620-97 // Вісн. держ. служби. - 1997. - № 3. - С. 7-10.
5. Философский энциклопедический словарь. - М., 1989. - 576 с.
6. Вебер М. Избранные произведения. - М., 1994. - 496 c.
7. Зіллер Жак. Політико-адмінистративні системи країн ЄС: Порівнял. аналіз. - К.: Основи, 1996. - 420 с.
8. Niedersachrisches Beamtengesets in der Neufassung und Bekanntmachung vom 11. Dezember 1985 - Gottingen, 1991.- 160 c.
Loading...

 
 

Цікаве