WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Місцеве управління - Реферат

Місцеве управління - Реферат


Реферат на тему:
Місцеве управління
Місцеву державну владу в царській Росії очолювали губернатори, яких призначав цар із своїх довірених осіб, як правило, знатних дворян. Губернатор був представником вищої урядової влади і здійснював у межах ввіреної царем території адміністративні, фіскальні та поліцейські функції. Йому підпорядковувалось губернське управління, яке складалося з віце-губернатора, радників, прокурора та інших чиновників. Всі губернські галузеві установи безпосередньо підпорядковувались губернатору. Для обговорення рішень, що належали до компетенцій губернатора, скликались дворянські збори як дорадчий орган губернатора.
У результаті Петровської губернської реформи зверху місцевого управління з'явився новий адміністративний шар. Згідно з штатами 1715 р. в губернському апараті, крім губернатора, працювали: віце-губернатор як його помічник або управитель частини губернії, ландріхтер для справ судових, обер-провіантмейстер та провіантмейстери для збирання хлібних податків та різні комісари. Влада губернатора не була повністю одноосібною. Спробу залучити дворянське суспільство до участі в місцевому управлінні як воеводських товаришів, яка раніше була невдалою на рівні повіту, повторили в губерніях. Наказ 24 квітня 1713 р. приписував створити при губернаторах "ландрати" чисельністю від 8 до 12 чол., залежно від розміру губернії, і губернатору доручалось всі справи надалі вирішувати разом з цією установою. Перші ландрати призначалися Сенатом із подвійної кількості кандидатів, яких пропонував губернатор.
Важливим кроком у реорганізації управління на місцях була губернська реформа, проведена Катериною ІІ. Маніфест від 7 листопада 1775 р., яким Катерина ІІ оприлюднила "Установи про управління губернією", висвітлили недоліки існуючого обласного управління.
По-перше, губернії представляли дуже великі адміністративні округи; по-друге, в цих округах була недостатня кількість управлінських закладів з незначним управлінським складом; по-третє, в цьому управлінні змішувались різні відомства: одна і та сама установа відала і адміністрацією, і фінансами, і судами.
Нові губернські реформи були покликані ліквідувати ці недоліки. Передусім Катерина ІІ впровадила новий обласний поділ: 20 великих губерній, які тоді входили до складу Російської імперії, були поділені на 50. Кордони колишніх губерній або областей встановлювались частково за географічними, частково - за історичними ознаками і умовами. В основу губернського поділу Катерини ІІ була покладена виключно чисельність населення. Губернії являли собою округи з населенням 300-400 тис. мешканців. Губернії поділялися на повіти з населенням в 20-30 тис. мешканців.
В кожній губернії встановлювася подібний судовий та адміністративний устрій. Головною установою в системі губернської адміністрації стало губернське управління з губернатором чи намісником на чолі. Це була одночасно виконавча, поліцейська і розпорядча установа. Губернське управління оприлюднювало і виконувало укази та розпорядження вищого уряду, стежило за порядком у губернії, веденням справ в інших установах, спонукало їх до виконання своїх функцій. Повітовим органом губернського управління був низовий земський суд, де головував земський справник або капітан. Одночасно це була і виконавча поліцейська установа. Капітан-справник виконував постанови губернських установ, наглядав за торгівлею, піклувався про санітарні умови, стан мостів та доріг в уїзді, моральність та політичну благонадійність мешканців повіту, допомагав судові, проводячи попереднє слідство. Влада справника охоплювала весь повіт, за винятком повітового міста. В місті існувала власна відповідна посада - комендант, або городовий.
Фінансове управління в губернії було сконцентровано у казенній палаті, яка відала казенними зборами, підрядами на роботи, будівництвом. Казенній палаті були підпорядковані губернські та повітові скарбниці, де зберігалися доходи.
Надзвичайно складний устрій мав суд. Вищими губернськими судовими інстанціями були дві палати: кримінальних справ та цивільних справ. Їм підпорядковувались станові суди, в яких справи були розділені не за суттю, а за станами: верхній земський суд розглядав справи для дворянства, губернський магістрат - купецтва та міщанства, верхня розправа - вільних сільських мешканців. У губернському місті розміщувались вищі судові інстанції, в повітових містах - нижчі судові інстанції (повітовий суд - для дворянства, міський магістрат - для купецтва і міщанства та нижча розправа - для вільних сільських жителів). Крім того, поліцейське управління повітом було сконцентровано в нижчому земському суді під головуванням справника. Судові станові установи в повіті були підпорядковані становим губернським, а останні - безстановим палатам. Отже, в разі скарг сторін для перевірки рішень, ухвалених нижчою інстанцією, або для винесення остаточного рішення справи передавалися з нижчої інстанції у вищу. Деякі справи особливого характеру були сконцентровані в губернському совісному суді. З кримінальних справ до совісного суду належали ті, в яких джерелом злочину було фізичне або моральне каліцтво злочинця, фанатизм, забобонність та ін. З цивільних справ совісний суд розглядав ті, з якими до нього зверталися самі сторони. В таких випадках совісний суд був зобов'язаний передусім примирити обидві сторони.
Для керування навчальними закладами, богадільнями, сирітськими домами існував приказ громадської опіки. Як совісний суд, так і цей приказ за своїм складом були загальностановими урядовими установами. Їх члени обиралися з представників населення. При повітових станово-судових установах були створені опікунські заклади: при дворянському повітовому суді під головуванням повітового голови дворянства - дворянська опіка для управління справами сиріт та дворянських вдів, а при міському магістраті під керівництвом повітового міського голови - сирітський суд, що опікував вдів та сиріт купецтва і міщанства.
Вищі губернські установи не мали станового характеру формування, але уряд зазвичай набирав особовий склад
Loading...

 
 

Цікаве