WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державне управління - Реферат

Державне управління - Реферат

кінець ХVІ ст. у московській приказній адміністрації нараховувалось близько 30 таких установ . При цьому, залежно від потреб царя та його двору, їх кількість і функції постійно змінювались. З часом з'являлися нові установи, такі як ямський приказ, аптекарський, книгодрукарський тощо .
Діяльністю приказів відала вища урядова установа - государева боярська дума. Всі вищі сановники і найзнатніші слуги, які засідали в думі, походили з боярського стану. Всі члени думи призначалися царем і умовно поділялися на дві частини - аристократичну і бюрократичну.
Суттєво впливала на діяльність думи і приказів церква, службовці якої були членами цих установ. Розгляд справ у думі протоколювався думним дяком і формулювався у вигляді указів чи законів.
За часів правління Петра І, починаючи з 1707 р., в Росії відбулася низка змін у державному управлінні. Це стосується передусім проведення губернської реформи, якою передбачалися зміни як в адміністративно-територіальному поділі (вся територія Росії була поділена на 9 губерній), так і в місцевому управлінні (керувати губернією почав призначений губернатор зі своїм апаратом). На центральному рівні натомість боярської думи було засновано сенат як вищий колегіальний наглядовий та контрольний орган царського управління. Замість приказів при Сенаті було створено систему колегій на зразок шведських. У 1718 р. було засновано такі колегії : іноземних справ, камор-доходів, юстиції, ревізії, військових справ, комерції, берг і мануфактур, штатс-контор. У складі колегій об'єдналися всі колишні накази, що сприяло централізації управління. До складу колегії входило десять осіб: президент, віце-президент, 4 радники та 4 їх помічники - асесори. Всі рішення ухвалювалися колегіально більшістю голосів.
Якщо стара адміністрація Московської держави мала подвійний характер - родово-бюрократичний, то ситуація суттєво не змінилася і за часів Петра І. Відбувся тільки перерозподіл між різними рівнями управління. На центральному рівні управління здійснювалось бюрократичним складом адміністрації (серед вищих чиновників, як і раніше, переважали аристократи), на місцевому рівні склад адміністрації мав переважно родовий характер за участю представників найбільш впливових родин. Стара влада аристократів-бояр була скасована. Їх замінила нова чиновницька знать, яку, крім інших, представляли й ті, хто довгий час обслуговував владу аристократів-бояр. З часом чиновникистали докладати зусиль, щоб звільнитися з-під влади бояр і перетворитись з урядового знаряддя на урядовий клас. Таким чином, у Росії сформувалась нова чиновницька аристократія, яка поступово зайняла найбільш впливові місця в державних установах. Надалі вона стала не тільки виконувати державні функції, а й впливати на формування державної політики та прийняття законів. З посіданням чиновницької аристократії помітного місця в державному апараті тут стало процвітати надмірне хабарництво, свавілля, що з часом спричинило обурення населення і необхідність встановлення контролю за діяльністю чиновників.
Чергові зміни в державному устрої Росії відбулися при Катерині ІІ. На момент приходу Катерини ІІ до влади державні інституції, що були створені ще Петром І, занепали. Сенат, який був зобов'язаний контролювати виконання законів, забюрократизувався так, що розгляд окремих простих справ тривав місяцями. До завдань сенату входило призначення воєвод у всі міста країни, але він не мав навіть загального списку цих міст, не міг встановити бюджет країни, розбазарював державне майно. Воєводи і їхні канцелярії годувались хабарями, оскільки не одержували платні .
Постала потреба проведення нових реформ у державному управлінні як на центральному, так і на місцевому рівнях. На центральному рівні існував суттєвий пробіл: законодавча влада, яка зосереджувалась в царській особі, не мала свого внутрішнього устрою, в тому числі й установи, яка б готувала проекти законів. Тому було запропоновано створити Імператорську Раду, яка б поділялась на чотири департаменти із статс-секретарями на чолі. Це мав бути дорадчий орган, покликаний допомагати царю готувати законопроекти. Але під впливом консервативних радників, які вбачали в Раді загрозу монархії, Катерина ІІ так і не реалізувала ідею поділу влади на окремі гілки. Хоч склад Імператорської Ради і був призначений, вона так і не розпочала роботи. Реформи центрального управління торкнулись тільки часткових змін у Сенаті, який було поділено на департаменти.
Під впливом ідей Монтеск'є у 1767 р. Катерина ІІ підготувала "Наказ", який став проектом глобального реформування державного устрою і навіть розглядав можливість встановлення в Росії конституційної монархії. Цим документом вперше було проголошено, що основним призначенням імператорської посади є служіння народові. Фактично відтоді почали змінюватися уявлення про певні аспекти царської влади, і натомість поняттю "володар народу" поступово виникає нове для панівного управлінського класу дворян - як "слуга народу".
В 1766 р. за указом імператриці було створено спеціальну комісію для кодифікації законів, очолювану маршалом, до складу якої входило 564 депутати від різних верств населення та державних установ. За півтора роки роботи комісія провела 203 засідання і мала зробити кодифікацію всіх російських законів. Але через надмірну балакучість членів комісії повністю кодекси законів не були відпрацьовані. У 1768 р. ця комісія припинила існування, так і не втіливши в життя задуми імператриці.
Новий крок у реформуванні державного управління зробив російський імператор Олександр І, онук Катерини ІІ, який у маніфесті 12 березня 1801 р. урочисто взяв на себе зобов'язання управляти народом "за законами і по серцю своєї премудрої бабки", тобто проголосив курс на продовження її реформ та стилю правління. В Указах, як і в приватних розмовах, імператор висловлював основне правило, котрим він буде керуватися: буде покладено край особистому свавіллю окремих чиновників і активно впроваджуватиметься строга законність. Він неодноразово наголошував на основному недоліку російського державного порядку - свавіллі. Для його подолання Олександр І мріяв здійснити докорінні зміни, орієнтовані на встановлення системи панування законів, яких на той час майже не було в Росії .
Для управління важливішими справами імператор створив власну канцелярію, яка складалася з чотирьох відділень і називалася "Власна його величності канцелярія". Перше відділення канцелярії готувало документи для доповіді імператорові і стежило за виконанням його наказів; друге створилось на базі попередньої комісії із складання законів, займалось кодифікацією законів і перебувало під управлінням головного ідеолога імператорських реформ М. Сперанського до його смерті у 1839 р. Третьому відділенню були доручені справи вищої поліції. Четверте відділення керувало благодійними виховними закладами, які були засновані імператрицею Маріею Федорівною і перебували під її патронатом. За часів царювання Миколи І булостворено також п'яте відділення власної канцелярії
Loading...

 
 

Цікаве