WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державне управління - Реферат

Державне управління - Реферат


Реферат на тему:
Державне управління
Ще в 1556 р. в Росії було складено Государів розряд, який став фактично переліком призначень на вищі придворні посади: начальників приказів, тобто міністерств, намісників і воєвод, полкових похідних, воєвод тощо. Цей документ відслідковував кадрові призначення, що були здійснені на 80 років раніше від його укладення, так що з'явилася можливість спостерігати процес обіймання в країні найвищих службових посад представниками окремих аристократичних родин, а саме визначити генеологічні корені представників влади в Росії.
Згодом на підставі загальних тенденцій реформування державного управління, його переходу до двірсько-вотчинної системи, в складі російської аристократії відбулися значні зміни, що спричинили її внутрішній поділ на дві частини: родинне боярство і служиле дворянство. На кінець ХV ст., при Івані ІІІ, в більшості управлінських структур панували князі та нащадки князівських родин. У цілому на московській службі тоді нараховувалось близько 200 родинних прізвищ. Як зазначав відомий російський історик В.Ключевський , служиле князівство з часом якщо не задавило, то значно відсунуло старий прошарок московського боярства від царського двору.
У ті часи внаслідок внутрішніх суперечок та боротьби за владу загострились взаємостосунки між государем і боярством, що дало підстави для створення з найбільш вірних служилих людей опричнини як спеціальної інституції монаршої влади, покликаної забезпечувати його діяльність і безпеку. З часом опричнину було перейменовано на двір, опричних бояр і служилий люд - на двірських бояр і люд. Так відбувалося становлення двірської державної служби як служби безпосередньо при государеві (монархові).
У другій половині ХV ст. до складу московського двору як військово-службового класу входили такі прошарки:
нащадки князів великих і удільних, що залишили свій стіл і ввійшли до складу московського двору;
бояри і вільні слуги колишніх великих і удільних князів, які разом з господарями перейшли на московську службу;
різні представники колишньої княжої челяді, які отримали від государя землі нарівні зі своїми колишніми господарями і ввійшли до одного з ними розряду;
колишні військові слуги, яким також тепер надавалася земля і які були зобов'язані нести військову повинність разом зі своїми колишніми господарями.
Після того, як особа потрапляла до стану служилого люду, їй призначалося утримання у трьох найпоширеніших формах: грошове жалування, вотчина, придбанню якої сприяли князі, та харчування як прибуток з урядових посад.
Для більшого заохочення боярства до государевої служби в ХV-ХVІ ст. була створена система помісного землеволодіння. Вона базувалась на праві служилого люду тимчасово (на період служби або на все життя) отримувати від царя під умову служби як винагороду і засіб існування ділянку казенної або церковної землі - помістя. На відміну від вотчини, помістя не успадковувались нащадками. Їх розмір залежав від чину та посади, яку обіймав поміщик. Разом з тим, від розміру маєтка залежав і термін обов'язкового перебування на службі як самих поміщиків, так і їхніх дітей. Після смерті поміщика частина наділу залишалася його вдові або дочкам, причому, якщо він гинув на службі, вдова та дочки отримували відповідно 20 і 10% помістя, якщо він вмирав своєю смертю - удвічі менше . Це було значним кроком до створення системи матеріального заохочення службових осіб та забезпечення їх діяльності, своєрідним пенсійним забезпеченням родини.
До кінця ХVІ ст. в Росії вже сформувалась ієрархічна система, яка поділяла службовий люд за родовою належністю та військовими заслугами на чини трьох основних груп:
думні - бояри, окольничі та думні дворяни;
служилі московські, тобто столичні - стольники, стряпчі, московські дворяни;
міські чи повітові, провінційні - виборні дворяни, діти боярські дворові, діти боярські міські.
Якщо спочатку, розглядаючи кандидатури претендентів на посади при дворі, увагу передусім звертали на родові ознаки, тобто походження, то з часом ситуація змінилась. Якість служби та вірність царю стають головними чинниками при визначені ступеня наближення до монарха. В результаті родова аристократія Росії і служилий люд злилися в єдиний клас - дворянство. Відмінність полягала тільки в майнових ознаках, оскільки той, хто обіймав вищу посаду, одержував від монарха більше утримання. Так, Ключевськийпише, що в середині ХV ст. за царську службу бояри і окольничі отримували землі відповідно до розряду та чину . Особи вищих чинів - бояри, окольничі і думські дворяни - отримували помістя від 800 до 2000 четвертин, стольники і московські дворяни - від 500 до 1000 четвертин. Крім землі, служилий люд одержував також і грошове утримання, яке нараховувалось пропорційно до розміру помістя.
Завдяки запровадженню матеріального заохочення та ієрархуванню посад у Московській Русі ще в ХV ст. вже було створено систему стимулів для працівників державного апарату. Незважаючи на внутрішні суперечності між царем та опозиційною консервативною аристократичною верхівкою, канцелярії та накази, де працювали здебільшого ті ж самі представники родової аристократії, якісно виконували всі державні функції, оскільки царська служба давала їм певні привілеї.
Отже, коли українські землі підпали під вплив Москви, там уже було сформовано досить сталу державну бюрократичну систему та структуру державного управління.
На чолі Росії стояв імператор - самодержавний монарх. Здійснювалася царська влада через царську канцелярію, вплив якої на державні справи завдяки наближеності до особи імператора і розгалуженню її апарату був дуже великим.
Території Росії тих часів поділялися на уділи, в межах яких царські намісники (удільні князі) були напівсамостійними господарями. Надалі удільне управління було реорганізовано в губернське з елементами самоврядування у вигляді мирських та земських управ.
У ХV ст. виконавча влада російського государя здійснювалась численними наказами - прототипами міністерств. Назва цих установ походила від того, що великий московський князь наказував окремому боярину управляти частиною свого господарства, надаючи йому для цього права і повноваження. В управлінні країною було створено цілу систему ізб і приказів. ХVІІ ст.було часом розквіту приказів: в окремі роки їх кількість досягала півсотні. Начальники приказів були вихідцями з бояр або дворян і називалися суддями. У їх підпорядкуванні були відомство, до складу якого входили дяки, секретарі, піддячі, канцелярія. Кожен приказ мав свій напрямок діяльності щодо забезпечення царської влади. Приказ великого двору відповідав за забезпечення діяльності царського двору, конюший приказ - за забезпечення двору кіньми, посольський двір виконував функції міністерства закордонних справ, розрядний приказ керував кадровими питаннями, помісний приказ відповідав за розвиток помісного землеволодіння, розбійний приказ розглядав кримінальні справи, холопський приказвідповідав за справи холопів. На
Loading...

 
 

Цікаве