WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → На службі у держави - Реферат

На службі у держави - Реферат

впливало на саму суть державної служби. Більшість зних визначалась економічним та соціальним статусом осіб державного апарату, який не завжди був адекватним службовим обов'язкам та відповідальності. Це нерідко давало підстави для зловживань службовим становищем, казнокрадства.
Проблеми зловживання посадою в приватних цілях у ті часи були пов'язані з такими явищами, як протегування, хабарництво і досить частою відсутністю чіткого розмежування між приватними та державними коштами. Велика кількість державних осіб належала до досить багатих родин, і їх у службі приваблювало не державне утримання, а здебільшого можливість самовизначення в суспільстві, а часто й особистого збагачення завдяки службовому становищу. Шляхами вирішення цієї проблеми були впровадження системи офіційного рангування посад і декларування доходів, а також реструктуризація одержаних надходжень. Як доповнення до своїх прибутків, що службовець отримував від держави, він інколи мав також можливість надавати платні послуги клієнтам, суміщати державну службу з іншою діяльністю. Вищі посадові особи офіційно могли використовувати свій додатковий прибуток для наймання тимчасових службовців, тобто за рахунок додаткових коштів розширити свій штат. Обмеження, а потім скасування такої практики були в подальшому компенсовані виплатою постійної достатньої зарплати та необхідним фінансуванням самої установи.
З метою соціального захисту службовців була запроваджена система пенсійного забезпечення, коли державному службовцю після звільнення за віком надавалось грошове утримання. В разі смерті чиновника пенсія призначалася родині. Це було досить важливе рішення, спрямоване на підвищення привабливості державної служби, оскільки деякі службовці, особливо з простих, неаристократичних родин, часто перебували на одній чи кількох посадах до самої старості або навіть до смерті, будучи не в змозі за час служби забезпечити подальше утримання себе і родини. В 1790-1810 рр. у Франції було створено для окремих груп службовців пенсійний фонд, який формувався шляхом відрахувань з регулярної платні. Такі самі підходи з часом було реалізовано в більшості країн Європи.
Загальна концепція державної служби, яка склалася до кінця ХІХ ст., фактично існує й сьогодні. Рангова система відкрила працівникам адміністративного апарату можливість для просування на службі. Регулярна платня та пенсія, що їм надавались, гарантували надійне соціальне і економічне становище тих, хто був відповідальним за державну політику та її реалізацію і якісно працював в органах влади. Практично в усіх країнах Європи діяльність державних службовців з початку ХХ ст. вже стала професійною, вони являли собою впливовий прошарок суспільства.
На відміну від європейців, які розглядали державну службу як постійну роботу і просування по ієрархічних сходах службової драбини, в США ще довго віддавали перевагу короткочасним державним програмам, для виконання яких набирався певний штат. Тільки в 1820 р. президент Джексон вперше видав указ про перебування на державній посаді, чим розпочав юридичне становлення професійної державної служби в Новому Світі . Відтоді ефективність уряду вже пов'язується з якістю роботи службовців, призначених на постійні посади. Виникає потреба у формуванні державної кадрової політики, яка б забезпечила якісний підбір та підготовку державних осіб. Хоча ще тривалий час існувала система протегування, вона не завдавала великої шкоди державній службі, оскільки одночасно великого значення набуває і конкурсний відбір.
Демократизація суспільно-політичного життя більшості країн, зародження різних політичних партій і течій привели до необхідності досягнення політичного консенсусу між державним службовцем як особою і державою як політичним інститутом влади. Виникло питання про лояльність службовця до політичного устрою країни, або його політичної нейтральності.
Кожна країна прагне, щоб державна служба була надійним засобом реалізації своєї політики. Якщо на ранній стадії становлення надійністі державної служби гарантувалось соціальним складом посадових осіб, які були вихідцями з аристократичних кіл і прагнули захищати привілеї свого оточення, то з часом, коли серед державних службовців все більше стало з'являтися дітей священників, купців, буржуазіїї, інтелігенції, гостро постала проблема взаємоузгодження особистих поглядів службовців і державної політики. У другій половині ХІХ ст. в більшості країн світу основним принципом організації державної служби стає політична лояльність.
Незважаючи на певний консерватизм чиновницького люду, в підходах до його роботи з'являється багато нового. Причиною нововведень стало висування більш високих вимог до державних службовців і необхідність законодавчого визначення їх прав, обов'язків, статусу тощо.
У середині ХІХ ст. поняття професійної державної служби увійшло до офіційного вжитку не тільки в Європі, а й у Новому Світі. Державна служба фактично в усіх провідних країнах світу перетворилася на професію. Однак ці зміни ще не були уніфіковані у єдиний кодекс правил, який би забезпечував підгрунтя для подальшого розвитку системи рангів, нормування заробітку та пенсій, а також захищав би службовця від звільнення з посади за політичними чи релігійними мотивами.
Високий освітній та професійний рівень чиновників, зростання їх впливу в суспільстві і пов'язана з ним самосвідомість при повній залежності від волі керівника установи, чиновника вищого рівня вимагали визначення ступеня їх підпорядкованості і правового захисту. На підставі цього більшість країн світу розробляє і приймає законодавчі акти, що починають регулювати безпосередньо процес проходження державної служби. Вперше такий закон у 1805 р. прийняло Королівство Баварія. Починаючи з 50-х рр. минулого століття, аналогічні закони було прийнято в деяких інших країнах .
Нові вимоги до державної служби були пов'язані з її кадровим забезпеченням, оскільки університети уже не задовольняли потреб державних установ. Бюрократичний апарат досить швидко збільшувався, а кваліфікованих фахівців було обмаль. Ще в ХVІІІ ст. для послаблення протегування та корупції в державних установах Британської імперії було ухвалено рішення про обов'язкове навчання в професійних школах усіх кандидатів, які претендували на державну посаду в колоніальній Індії. У цих навчальних закладах було розроблено спеціальну навчальну програму, а після закінчення навчання передбачалось складення спеціальних іспитів.
Створена в 1848 р. у Франції Школа Національної Адміністрації збільшила розрив між вищими та рядовими службовцями, оскільки навчання в ній здійснювалось з орієнтацією на вищий рівень посад у державному апараті. Це стало для службовців хорошим стимулом до навчання, оскільки передбачало можливість підвищення рівня посади.
Неабияке значення для становлення сучасної теорії державної служби має творча спадщина Макса Вебера (1864-1920 рр.), який вважається основоположником західної соціології і одним із
Loading...

 
 

Цікаве