WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → На службі у держави - Реферат

На службі у держави - Реферат


Реферат на тему:
На службі у держави
У Нові часи на формування суспільної думки щодо організації державної влади значно вплинули праці Т.Гобса (1588-1679 рр.). Причину виникнення та існування політичної влади і держави Т.Гобс пов'язував із природою і якостями людини як Істоти Розумної, але водночас і егоїстичної, наділеної властолюбством, жадобою багатства, чуттєвих насолод. Внутрішні суперечності людської природи призводять до суспільних протиріч і "війн всіх проти всіх", тому і виникає потреба в державній владі, яка б обмежувала право кожного і регулювала суспільні відносини між громадянами, керуючись законами. Т.Гобс став новим провідником ідей рівності всіх перед законом, справедливості, суспільної угоди. Держава, на його думку, є тією установою, яка, видаючи закони та застосовуючи примус, покликана бути гарантом суспільної злагоди і миру. Носій необмеженої, абсолютної державної влади - суверен (окрема особа або колегіальний орган). Він сам видає закони, розбирає скарги, призначає посадових осіб. При цьому головним завданням суверена має бути служба на благо народу. Надалі ідеї Т.Гобса розвинули такі мислителі, як Д. Мільтон, О. Сідней, Дж. Гаррінгтон тощо, які почали розглядати головний суверен народ країни. На їх думку, безпосередньо народові мають бути підконтрольні правителі, в тому числі й монархи.
Ідеї суспільної злагоди в країні знайшли подальший розвиток у вченні класичного лібералізму, засновником якого був викладач Оксфордського університету Д. Локк (1632-1704 рр.). Згідно з його теорією для того, щоб запобігти концентрації всієї влади в руках однієї особи - монарха, пропонувалось поділити владу на законодавчу і виконавчу гілки, надавши народові право впливати на склад законодавчого органу. Політико-філософські вчення про державно-владні та правові відносини в буржуазному суспільстві найбільш завершеної форми набули в працях німецьких вчених І.Канта (1724-1804 рр.), Й.-Г.Фіхте (1762-1814 рр.), Г.Гегеля (1770-1831 рр.). В їх роботах були сформульовані такі поняття, як "громадянське суспільство", "правова держава", "поділ влад". В результаті поширення нових поглядів на побудову управління країною та боротьби буржуазії за право участі в роботі державних інституцій влади в більшості країн Європи розвивається парламентаризм як засіб демократизації державного управління, залучення до державних справ не тільки родинної аристократії, а й верхівки заможних громадян.
Відповідно до цього змінювались і саме ставлення до державних осіб, вимоги до формування складу державних установ. Серед умов, що визначають придатність до державної служби, на перше місце вже висуваються їхні природні здібності, працьовитість, досвід, освіта, а не "походження". Для забезпечення можливості просування по ієрархічній драбині і пов'язаного з ним збільшення суспільної ваги державним особам стають потрібні спеціальні знання. Через їх брак зростає значення окремих навчальних закладів. До вирішення цієї проблеми в умовах складних політичних і економічних відносин залучаються провідні університети. Наявність університетської, переважно юридичної, освіти стає своєрідною перепусткою до обійняття вищих службових посад, запорукою кар'єри. У багатьох країнах на той час уже вводиться система конкурсного відбору на державну службу, проведення вступних іспитів. Наприклад, у Норвегії та Прусії з ХVІІІ ст. державні службовці перед своїм призначенням на посаду мали складати два іспити, які давали можливість оцінити знання та здібності претендентів .
Через нові вимоги до освітнього рівня державних осіб, конкурсну систему відбору кадрів, необхідність адаптуватись до роботи в умовах розгалуженого бюрократичного механізму буржуазної країни виникла потреба в створенні системи спеціального навчання державних службовців. Для цього засновуються нові навчальні заклади, орієнтовані на спеціальну підготовку кваліфікованих чиновників. Так, з 2-3-го десятиріччя ХVIII ст. провідні університети Німеччини та Австро-Угорщини для задоволення зростаючих потреб управлінських установ у високоосвічених фахівцях почали створювати спеціальні програми, орієнтовані на підготовку адміністративних кадрів для органів державної влади. Це був важливий крок у становленні професійної державної служби, оскільки завдяки йому значно підвищилася якість роботи всього державного механізму.
Незважаючи на недоліки, які залишилися від минулих часів (окремі посади продовжували бути спадкоємними, система патронажу закривала дорогу до державної служби, не всі відомства мали чітко окреслені функції, існувала необмежена можливість підкупу та купівлі посад, були відсутні соціальні гарантії та переважав колегіальний спосіб ухвалення рішень), поступово основною вимогою до управлінських кадрів стає професіоналізм.
Ускладнення структури управління державою і розростання бюрократичного апарату приводять до того, що посадова особа з більш-менш автономними повноваженнями і персональною відповідальністю стає основною ланкою в державному апараті. В ХVІІІ ст. бюрократія вже ідентифікується як окрема влада або владний прошарок суспільства.
Але створення потужного державного бюрократичного механізму та відсутність правового регулювання взаємовідносин між його представниками та установами, організаціями, населенням спричинили виникнення нових проблем. Насамперед, це стосувалося визначення межі доцільності державних витрат на утримання бюрократів, підвищення ефективності діяльності апарату чиновників, який час від часу починав некеровано розростатись.
Проблеми марнотратства чиновників та необхідності поділу повноважень між окремими урядовими установами виносять на розгляд парламентів. У Франції та Прусії загострились проблеми підкупу посадових осіб, які отримували досить помірну платню, але завдяки значним посадовим повноваженням, використовуючи службове становище, особисто збагачуватись.
Для реорганізації та подальшого регулювання державної служби англійський парламент заснував спеціальну комісію з питань обліку державних витрат, якій з метою контролю були надані повноваження втручатися в роботу державних відомств. Через десять років подібні установи були створені і в інших країнах Європи . Оскільки правлячі кола всюди у світі були зацікавлені в дієздатному бюрократичному апараті, то вони все більшу увагу стали приділяти якості його структури та результативності роботи. Державний апарат поступово підпорядковується не тільки монархові, а й парламентові, перетворюється на справжнього виконавця завдань і функцій держави. Головною дійовою особою в державному управлінні стає класичний найнятий чиновник-бюрократ, оскільки робота чиновника, який підлеглий і підконтрольний парламентові, для представників вельможних кіл втрачає привабливість.
Отже, остаточне становлення інституту державної служби в її сучасному вигляді відбулось у ХVIII-ХIХ ст., коли службовець під впливом гуманістичних ідей Просвітництва почав розглядатися не як особа, що обіймає певну посаду при
Loading...

 
 

Цікаве