WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Влада аристократів - Реферат

Влада аристократів - Реферат

серед аристократії.
Політична криза, що охопила Римську імперію в ІІ ст. н.е., посилила месіаністичні настрої в її провінціях, зокрема в Іудеї, яка тяжко постраждала від придушення антиримського повстання. На зміну надії на звільнення від влади Риму власними силами прийшла віра в месію - божественного посланця.
Якщо в еліністичні часи месія розглядався як вождь, полководець, що силою зброї перемагає ворогів, то згодом в ньому бачать проповідника, пророка, що несе духовне визволення і віру, воскресіння з мертвих. На цей підготовлений грунт впали зерна вчення Ісуса Христа. Воно принесло багаті плоди, започаткувавши одну з найважливіших світових релігій - християнство. Проповідь рівності усіх перед богом, воскресіння з мертвих приваблювала не лише злидарів, й заможні верстви населення імперії. Християнські общини досить швидко поширювались по всій Римській імперії. Спочатку вони не мали ні визначеного культу, ні віровчення, ні узгоджених стосунків між собою. Поступово виникає ієрархія - общини очолюють єпископи.
З 313 р. християнам було надано свободу віри завдяки цісарю Костянтину (306-337 рр.). Він став самовладним господарем Римської імперії і заснував її нову столицю в Константинополі. В організації держави Костянтин використовував досвід Діоклетіана, доповнюючи його певними релігійними атрибутами.
Центральну владу, як і раніше, очолювала цісарська рада - свята консисторія. До неї входили: міністр цісарської маєтності, міністр скарбу, начальник поліції і канцелярії, особистий секретар цісаря, начальник адміністрації та провідні полководці . Високі урядовці, які раніше, належали до лицарського або до сенатського стану, але в їх середовищі вже почала виділятися окрема бюрократична еліта. Крім родинного походження, суттєву роль у суспільному становищі нових аристократів почав відігравати рівень їх посад у системі державного управління.
Панівні позиції в суспільному житті тих часів поступово завойовувала християнство. В 325 р. відбувся перший собор, тобто з'їзд єпископів усієї держави, де вперше було проголошено основи церковної організації в країні. Цісар як глава держави вважав своїм безпосереднім обов'язком допомагати церковній владі в боротьбі з єретичними віруваннями і сприяти поширенню християнства. Під проводом прихильників язичества було здійснено кілька спроб повернення до старої релігії, але вони вже не мали підтримки у населення, як раніше, і зазнали поразки.
Часті зміни правителів, внутрішні суперечності поступово призвели до занепаду Римської імперії. Італію та інші зроманізовані провінції захопили північні варвари. Рим і всі великі міста було зруйновано. Настала нова історична епоха - Середньовіччя.
Аналіз ситуації, що склалася в державному управлінні за античних часів, показує, що на основі вчень мислителів Стародавнього Сходу і праць старогрецьких філософів було створено основу для побудови загальної теорії організації державної влади. Одночасно з узагальненням можливих форм державного управління було визначено місце і роль державного апарату та його посадових осіб у процесі переходу від патріархально-патерналістської моделі побудови державного ладу до феодального устрою.
Якщо на початковому етапі становлення держави при обійманні провідних державних посад найважливіше значення мали особисті якості глави правлячої родини, то з упровадженням системи колегіального правління на перше місце висувається родинне походження державних правителів. У цій ситуації тільки представництво найбільш впливових родин у державних дорадчих органах вважалося запорукою ефективного державного управління. Згодом разом з родинним походженням державних осіб починають враховуватись і їх особисті якості: досвід, розум, мужність, знання, вміння тощо.
З часом посилюється влада окремої родини, яка поступово замінюється на владу аристократичного оточення цієї родини, оскільки розширення державних повноважень та кордонів країни вимагають залучення до управління все більшої кількості довірених осіб.
Якщо в період існування невеликих країн-полісів державна влада розглядалася як засіб збереження добробуту та злагоди серед усіх громадян, захисту кордонів та ведення війн, то в Римській імперії влада перетворюється на засіб збереження самої себе, забезпечення панування правлячої аристократії на загарбаній території. Такий підхід супроводжувався, з одного боку, бажанням залучати до державних справ тільки представників найбільш впливових та освічених родин, з другого - вимагав відкрити доступ до державних справ й іншим представникам суспільства. Це пояснюється тим, що невеликі правлячі родини вже не могли забезпечити все зростаючі потреби в хороших управлінцях. Навіть раби, які довгий час не мали громадянських прав, починають залучатись до управління країною.
Незважаючи на поступове впровадження демократичних засад правління, аристократична верхівка продовжувала утримувати монополію на владу, гальмувала становлення професіоналізму осіб, що здійснювали державну владу. Згодом провідні державні посади стають спадкоємними, а в середовищі залучених до владних установ осіб зароджується нова еліта - аристократія управлінців.
Більшість представників цієї аристократії служила тимчасово, під час ведення війн турбувалася тільки про збагачення своєї родини і не потребувала державного утримання. В аристократичному середовищі відсутньою була і система підпорядкованості, що часто призводило до непорозумінь і сварок. Крім військових управлінців, інші державні особи ще не мали чітко визначених повноважень, завдань, для них не були визначені умови проходження служби, перспективи кар'єри, що дає підстави говорити тільки про перші ознаки становлення в античні часи державної служби як особливої інституції влади.
Література
1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1997 р. - К., 1997.- 64 с.
2. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 // Вісн.держ. служби. - 1995. - № 1. - С. 9-28.
3. Указ Президента України "Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців" від 30.05.1995 // Вісн. держ. служби. - 1995. - № 2. - С. 30-31.
4. Указ Президента України "Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи" від 7.07.1997 № 620-97 // Вісн. держ. служби. - 1997. - № 3. - С. 7-10.
5. Философский энциклопедический словарь. - М., 1989. - 576 с.
6. Вебер М. Избранные произведения. - М., 1994. - 496 c.
7. Зіллер Жак. Політико-адмінистративні системи країн ЄС: Порівнял. аналіз. - К.: Основи, 1996. - 420 с.
8. Niedersachrisches Beamtengesets in der Neufassung und Bekanntmachung vom 11. Dezember 1985 - Gottingen, 1991.- 160 c.
9. Організаційно-правові аспекти державної служби Іспанії. На матеріалах збірників Генеральної дирекції міністерства державної служби Іспанії за 1991-1992 рр.- К., 1993. - 78 с.
10. Федеральный закон "Об основах государственной службы Российской федерации".-Российская газета. - 1995. - 3 авг. Управление персоналом государственной службы: Уч. методич. пособие. -М.: Изд-во РАГС, 1997. - 536 с.
11. Government of the Republic of Lithuania Decree/ 23 January 1995. / Nr.106/ Vilnius.
Loading...

 
 

Цікаве