WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна влада та посадові особи в історії України - Реферат

Державна влада та посадові особи в історії України - Реферат

сильнішезагострила політичну кризу і посилила безладдя в управлінні державою.
Лютнева революція значно активізувала політичне життя в Україні. За ініціативою прогресивної національної інтелігенції з метою побудови незалежної держави 3 березня 1917 р. в Києві була скликана Центральна Рада, до якої ввійшли представники окремих національно орієнтованих партій, православного духовенства, різних громадських об'єднань. На засіданні Головою Центральної Ради було обрано лідера Товариства українських поступовців М.Грушевського. У квітні Центральна Рада зібрала Всеукраїнський національний конгрес, на якому було представлено 900 делегатів з різних місць України. Конгресом було відпрацьовано основні засади побудови незалежної української держави. За рішенням конгресу Центральна Рада стала працювати в регламенті самостійного парламенту зі своїми президією, комісіями, апаратом, бюджетом, виконкомом. В противагу невизнанню з боку Тимчасового уряду самостійності України Центральна рада 10 червня прийняла І Універсал, в якому офіційно проголосила автономію України від Росії. Розпочалася робота над власною Конституцією. Як орган самостійної виконавчої влади 28 червня було засновано Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради на чолі з В.Виниченком.
Під тиском Тимчасового уряду Центральна Рада, до складу якої на той час входило понад 800 осіб, 3 липня 1917 р. прийняла ІІ Універсал, в якому відмовлялась від автономії України до скликання всеросійських Установчих зборів. Як компроміс, тимчасовий уряд визнав своїм крайовим органом влади Генеральний Секретаріат, який з 29 липня почав працювати за власним, затвердженим Малою Радою, статутом. У цьому статуті проголошувалось, що "вищим органом управління на Україні є Генеральний Секретаріат УЦР, який формується ЦР, відповідає перед нею й затверджується Тимчасовим урядом" . До складу Генерального Секретаріату входило 14 генеральних секретарів. Статут надавав Генеральному Секретаріатові право заміщати всі урядові посади в Україні, якщо вони не виборні Всі урядові органи були також віддані під його юрисдикцію. Інструкція Тимчасового уряду Генеральному Секретаріатові від 4 серпня значно обмежила його повноваження та територію діяльності. Із-під його впливу були виведені Катеринославська губернія, Таврія, Херсонська губернія, Харківщина, а із його компетенції вилучались військові, продовольчі справи тощо. Згідно з Інструкцією Генеральний секретаріат повинен був складатися з 9 осіб, щонайменше 4 з яких повинні бути неукраїнської нації, проекти всіх значних документів повинні були направлятися на затвердження до Тимчасового уряду .
Після Жовтневої революції 1917р., в результаті якої до влади в Росії прийшли більшовики, керівництво Центральної Ради оголошенням тексту ІІІ Універсалу прийняло рішення про утворення Української Народної Республіки. Головне місце в державній владі новоствореної Республіки посіла Центральна Рада, яка фактично продовжувала виконувати функції українського парламенту. Специфіка цієї установи полягала в тому, що вона з самого початку формувалась не шляхом загальних виборів, а делегуванням до її складу представників різних громадських організацій та політичних сил і її діяльність носила тимчасовий характер. З часу створення ЦР було визначено, що термін її роботи закінчується після скликання Всеукраїнських Установчих зборів. Виконавчу владу в Україні продовжував здійснювати Генеральний Секретаріат. Після прийняття ІV Універсалу його було реорганізовано в Раду Народних Міністрів. Щодо загальної структури державного управління, то всі установи, що діяли на території України до жовтневої революції, продовжували свою роботу і після проголошення Республіки.
На Всеукраїнському з'їзді рад, який було скликано 17 грудня 1917 р., відбулася спроба взяти управління в Україні під вплив більшовиків, але вона закінчилася безрезультатно. Незважаючи на провал, більшовицькі лідери не покидали думки про володарювання в Україні, і на спеціально зібраному в Харкові з'їзді вони проголосили про створення Радянської Української Республіки. На території України фактично почало діяти два державних утворення. Більша частина Лівобережних земель підпала під вплив більшовицького уряду, інші - під вплив Центральної Ради.
Жовтнева революція переросла в громадянську війну. Більша частина українських земель опинилась під німецькою окупацією. В наслідок цих факторів та внутрішніх суперечок Центральна рада втратила загальний контроль над управлінням країною.
29 квітня 1918 р. у Києві відбувся хліборобський з'їзд, організований за ініціативи "Союзу земельних власників", на якому генерала, почесного отамана Вільного козацтва Петра Скоропадського було проголошено гетьманом України. Місце Української Народної Республіки заступила Українська гетьманська держава з притаманною їй концентрацією влади в руках гетьмана. Йому надавалось право видавати закони, призначати отамана Ради Міністрів і за його поданням затверджувати склад цієї Ради, управляти зовнішньою політикою і військовими справами, бути верховним суддею країни. Українська Держава, що була проголошена П.Скоропадським, грунтувалась на одночасному поєднанні елементів монархії, демократії, диктатури, що було досить складним не тільки для розуміння, а й для практичної реалізації державної політики .
1 серпня 1918 р. в Українській Державі було прийнято "Тимчасовий закон про верховне управління державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами держави Ясновельможного пана Гетьмана всієї України".В зазначених випадках влада переходила до Колегії Верховних правителів держави. Ця Колегія мала складатися з трьох осіб: "одного правителя заздалегідь визначає сам пан Гетьман, одного вибирає Державний Сенат і одного вибирає Рада Міністрів". Голова Колегії призначався гетьманом.
Склад
Ради Народних Міністрів часів УНР.
Голова Ради Міністрів
міністр внутрішніх справ
міністр військових і морських справ
міністр судових справ
міністр земельних справ
міністр харчових справ
міністр праці
міністр пошт і телеграфів
міністр залізничних шляхів
міністр фінансів
міністр просвіти
міністр торгівлі й промислу
державний секретар закордонних справ
державний контролер
Раду Міністрів очолював Отаман-Міністр, а керування її справами покладалося на Генерального Секретаря і підпорядковану йому державну Генеральну Канцелярію. Незабаром Отаман-Міністр став зватися традиційно - головою Ради Міністрів, а Генеральний Секретар - державним секретарем .
В апараті органів гетьманського управління після перевороту було звільнено з посад лише призначених Центральною Радою міністрів та їх заступників. Більша частина старих чиновників лишилася на своїй роботі. Але тепер всі, хто перебував на державній службі або планував вступити до неї, мали принести "урочисту обітницю" на вірність Українській Державі.
На місцях призначені Центральною Радою комісари були усунуті зі своїх посад, їхзамінили
Loading...

 
 

Цікаве