WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна влада та посадові особи в історії України - Реферат

Державна влада та посадові особи в історії України - Реферат


Реферат на тему
Державна влада та посадові особи в історії України
План
1. Система навчання чиновників.
2. Боротьба за суверенність України.
Література
1. Система навчання чиновників.
Бюрократичним закладам царської Росії були потрібні підготовлені кадри - спеціалісти з управління державними справами та ведення канцелярії. Тому царський уряд почав створювати навчальні заклади по підготовці службовців різного рівня.
На початку ХVІІІ ст. при Посольському наказі була створена спеціальна школа для навчання службовців, перш за все іноземним мовам. До цього часу підготовка основного персоналу московських канцелярій відбувалась фактично в процесі роботи. Тільки в першій чверті ХVІІІ ст. було прийнято рішення про відкриття особливих шкіл для підготовки канцелярських службовців, потреба в яких збільшилась у зв'язку з проведенням реформи центральних і місцевих установ влади. В 1721 році Петро І видав указ, який поставив завдання "учинить школу, где учить поддьячих их делу ...". До цієї школи приймали всіх вихідців з сімей духовенства, купецтва, міщанства хто бажав працювати в канцеляріях. В освітню програму школи було введено предмети, знання яких потрібно канцеляристам : математику, діловодство, стиль листування і т.і. В 1724 році для забезпечення потреб у підготовлених кадрах для царської адміністрації довелось ужити до крутого заходу - набрати в примусовому порядку 100 осіб з числа дворянських дітей і розіслати їх до колегій юнкерами, "чтоб оные во обучение приказных порядков поступали..." . Але навіть Петру І не вдалося повністю змінити позиції дворян, які з великою неохотою посилали своїх дітей у камер-юнкери, що само собою розумілося як подальша їх служба в державних установах. Школа колегії-юнкерів була ліквідована тільки в 1763 році Катериною ІІ як така, що не виправдала надії на високий рівень підготовки дворянських дітей. Натомість було розроблено проект підготовки досвідчених копіїстів і писарів за казенний рахунок у Моськовському університеті (80 осіб), С.-Петербурзькій академії (40 осіб) та Казанській гімназії (60 осіб). Але у зв'язку з відсутністю фінансування цей проект так і залишився нереалізованим. Ще довгий час в державних установах відчувався брак кваліфікованих канцеляристів .
В 1731 р. в Петербурзі було відкрито перший Кадетський корпус - елітний військовий навчальний заклад закритого типу. Створюючи кадетські корпуси, правління Анни Іоанівни йшло назустріч дворянству, яке в числі інших привілеїв для себе вимагало права служити в армії тільки в чині офіцера. Проте в ХVІІІ ст. кадетські корпуси готували вже не тільки офіцерів, але й цивільних чиновників, дипломатів, суддів та ін. З першої половини ХІХ ст. кадетські корпуси перетворилися на суто військові учбові заклади .
3 квітня 1809р. було видано розроблений М.Сперанським царський указ про придворні звання. Звання камергера і камер-юнкера з цього часу не означало одночасне призначення на посаду з визначеними та постійними посадовими обов'язками, але надавало важливі переваги і впливове суспільне положення. Указ зазначав, що всі, хто носить це звання, але не перебуває на будь-якій службі, військовій чи цивільній протягом двох місяців повинні вступити на службу, при цьому заявити, в якому з відомств вони бажають служити.
Інший указ того ж року встановив порядок присвоєння цивільних чинів колезького асесора, який надавав право спадкоємного дворянства, та статського радника. Ці чини, якими значною мірою визначалося можливе подальше призначення на посади, можна було придбати не тільки заслугою, але й простою вислугою, тобто встановленим строком служби. Новий указ заборонив присвоювати ці чини службовцям, які не мали свідоцтва про закінчення курсу в одному з російських університетів або не склали в університеті іспиту за програмою, яку було додано до указу. За цією програмою тому, хто бажав отримати чин колезького асесора або статського радника, було потрібно продемонструвати знання російської мови та однієї з іноземних, знання права, державної економіки, грунтовне знайомство з державною історією та елементарними відомостями з загальної історії, ознайомлення з основами статистики Російської держави, отримані знання з географії, навіть з математики та фізики .
Обидва укази було видано несподівано, і це викликало великий переполох у придворному оточенні. Проекти цих документів було опрацьовано та укладено М. Сперанським таємно, бо вони досить чітко висловлювали вимоги до вищих службовців урядових закладів і вносили певні обмеження на зайняття високої посади родинною знаттю. Закон встановив потребу у виконавцях "опытом и постепенным прохождением службы приуготовленных, минутными побуждениями не развлекаемых". За указом від 3 квітня, - "исполнителей сведущих, обладающих твердым и отечественным образованием", тобто вихованих у національному дусі, тих, хто відрізняється не вислугою років, а "действительными заслугами и отличными познаниями", як наголошував указ від 6 серпня. Це був значний крок до надання можливості особам недворянського походження якісною службою отримати дворянський титул, але вимоги щодо освітнього цензу стали суттєвою перепоною на шляху в дворяни. Незважаючи на це, в 1836-1843 роках близько 65% службовців, що отримали чин колезького асесора, а з ним і дворянський титул, вже походили не з родовитих дворян, а з родин духовенства, міщан, купців . Попри усі перепони, вони досягали бажаного титулу. Інколи цей шлях проходився декількома поколіннями, оскільки той з родини, хто розпочинав службову кар'єру, стартував з найнижчої посади копіїста, надалі просуваючись по сходинам ієрархічної драбини, передавав своїм нащадкам накопичений досвід і суспільний стан.
У зв'язку з високим престижем державної служби в столичних установах тільки тим, хто закінчував курс університету з відзнакою, надавалось право зразу розпочинати службову кар'єру в столичних міністерствах, що відзначалось в Університетському статуті 1835 р. .
Реформи в державному управлінні Російської імперії, що відбувалися у ХІХ ст. вимагали понад усе їх якісної кадрової підтримки, що сприяло створенню нових навчальних закладів, таких як елітні ліцеї.
Ліцей у царській Росії був привілейованим учбовим закладом для дітей дворянської знаті, який готував вищих державних чиновників усіх відомств. Найбільш відомий - Царськосільський Олександрівський ліцей, відкритий у 1811р. У цьому закладі викладався широкий спектр дисциплін, у тому числі: юридичні науки, література, історія, музика. Серед найвищих придворних осіб царської Росії з часом стало досить багато випускників цього ліцею.
Окрім Царськосільського, в Росії тих часів працювали: Ярославський юридичний ліцей, відкритий у 1803 році гірничим промисловцем П. Демідовим, вищий юридичний учбовий заклад з правами університетських юридичних факультетів; Ніжинський ліцей, заснований у 1820 р. на кошти князя А. А. Безбородько. Ці навчальні заклади були фактично базою навчання управлінської єліти
Loading...

 
 

Цікаве