WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна влада та посадові особи в історії України - Реферат

Державна влада та посадові особи в історії України - Реферат

якої належали:
- Курінний отаман - обирався на курінній раді. Це була найстаровинніша і найповажніша посада на Січі. Хто не був курінним отаманом, не висувався на вищі посади. Курінний отман мав необмежену владу над козаками свого куреня, ніхто (крім курінної ради)не міг поставити під сумнів або скасувати його рішення. Він дбав про побутові та інші умови для життя, особисті потреби кожного козака, харчування, бойову підготовку, виконання бойових завдань. Відповідні умови він створював і для гостей, що прибували на Січ і тимчасово приписувалися до куреня. За узгодженням з полковником паланки (до якої курінь закріплювався) організовував завчасну заготівлю для куріня продуктів харчування та фуражу, посилаючи на ці роботи козаків, особисто наглядав за курінною скарбницею, де зберігалися кошти куреня та особисті речі козаків. Символом влади курінного отамана був значок (невеликий прапор) та курінна печатка.
- Полкова або паланкова старшина - до неї обиралися радою паланки такі посадові особи: полковник, осавул, писар, підосавул, підписар та хорунжий. Полковник на території паланки мав таку саму владу, що й кошовий отаман Січі, тому нерідко, як і останній, він карав і навіть страчував злочинців. Відповідав за моральний стан і дисципліну козацького середовища в слободах і зимівниках, а також за своєчасне збирання козацького війська за розпорядженням від кошового отамана. Забезпечував своєчасне і повне відрахування у Військову Скарбницю Січі встановленої частини надходжень від промислів та торгових осередків. Влада полковника поширювалася і на осіб, котрі проїздили через територію паланки. Символом влади полковника паланки був прапор та печатка.
До військових службовців паланки належали:
Громадський отаман. Обирався на сході поселення або промислу. Стежив за підтриманням добрих стосунків його мешканців.
Військовий табунник, військовий скотар та військовий чабан. Вони дбали про громадські табуни коней, череди худоби та отари овець.
Крім обраної на Січі, існувала похідна старшина, яка призначалася під час формування підрозділів для ведення бойових дій (походу) або охорони об'єктів Січі (перевозів, шляхів, кордонів та ін.). До неї належали командири партій, команд, полковники (похідні), осавули та писарі.
На ці посади призначались козаки, які належали до військової старшини без посад. Вони жили в своїх куренях, користувалися особливою повагою, їх запрошували на важливі наради. Ці люди фактично були резервом командних кадрів Січі. Похідний полковник призначався на кожні п'ятсот козаків.
Так на Січі сформувалася власна адміністративна система управління. Головними її особами були військові начальники - кошовий отаман, військовий суддя, військовий отаман, військовий писар, курінний отаман; військові чиновники - булавничий, хорунжий, довбиш, пушкар, гармаш, тлумач, шафар, канцеляристи; похідні і паланкові начальники - полковник, писар, осавул тощо.
В організації козацького самоврядування, яке склалося в Запорізькій Січі, можна знайти зародки майбутньої української державної організації. Характерно, що ця своєрідна за структурою система органів військово-адміністративної влади мала можливість виконувати складні функції внутрішньої і зовнішньої політики, притаманні лише державній владі, і стала зразком побудови державного управління в Україні часів Гетьманщини.
2. Українська гетьманська держава.
Ситуація, що склалася на території України в середині ХVІІ ст., характеризувалася поневоленням українських земель сусідніми державами, відсутністю практики національного державного будівництва, нехтуванням панівними верствами населення, що здебільшого католізувались, потребами народу. Проте більш свідоміша частина української шляхти та козацької старшини розуміли необхідність створення української держави.
Зародження української держави відбувалося в умовах визвольної боротьби, що спричинило формування специфічних управлінських структур, а саме: для виконання державних функцій пристосовувалася вже готова, перевірена практикою Запорізької Січі військово-адміністративна, полково-сотенна організація козацтва, що складалася з трьох рівнів: генерального, полкового і сотенного.
Генеральний уряд був вищим щаблем влади. Його функції та повноваження поширювалися на всю територію вільної України. Вище над ним могли бути тільки збори всього війська - військова, або генеральна, рада, що скликалася для вирішення найважливіших питань життя України - проголошення та ведення війни, виборів генерального уряду. Поступово завдання та функції зборів війська почала виконувати старшинська рада, до якої входили переважно генеральні старшини та полковники. Враховуючи тимчасовий характер діяльності ради, генеральний уряд міг вирішувати більшу частину поточних справ самостійно.
Очолював генеральний уряд гетьман та його найближчі помічники, які утворювали раду генеральної старшини при гетьманові. Гетьман був правителем, главою України, він наділявся широкими державними повноваженнями для виконання політичних, військових, господарських функцій. Універсали, що готувались радою та видавались гетьманом, мали загальнообов'язковий нормативний характер і стосувались багатьох питань організації та державного управління, роботи владних органів. Першим гетьманом вільної України став Б.Хмельницький, якого у 1648 р. було обрано гетьманом Війська Запорізького.
Найближчими помічниками гетьмана були генеральні старшини, які відповідали за окремі напрямки державного управлінняю До Генеральної старшини входили найвищі посадові особи, які керували військовими справами, відповідали за боєздатність збройних сил, їх матеріальне забезпечення. Генеральний обозний був першим державцем після гетьмана. Генеральний бунчужний забезпечував охорону знаків гідності гетьмана і військових з'єднань, виконував окремі доручення гетьмана. Генеральний писар керував зовнішними зносинами, йому також була підпорядкована канцелярія. Генеральний суддя (спочатку один, а згодом - два) очолював вищий судовий орган - апеляційну інстанцію для полкових та сотенних суддів. Усі ці посадові особи входили до складу ради Генеральної старшини при гетьмані.
Генеральний уряд був головним розпорядчим, виконавчим та судовим органом Української держави. На місцях управляли полкові та сотенні уряди. Полковий уряд складався з полковника і полкової ради, яка обирала полкову та сотенну старшину, сотенний уряд - із сотника та його помічників.
Управління у містах здійснювалось на засадах самоврядування, оскільки ними управляли виборні міські старшини, а селами - сільські отамани. У великих містах влада належала магістратам.
Таким чином, на територіях тогочасної України поступово була створена
Loading...

 
 

Цікаве