WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Реформування державного апарату в період перебудови - Реферат

Реформування державного апарату в період перебудови - Реферат

повноваженнями.
Другий рівень складався з представників Президента України в областях, районах та містах Києві і Севастополі. Представники Президента управляли місцевими державними адміністраціями як адміністративними органами.
Третім рівнем урядової структури була система органів місцевого самоврядування в межах делегованих їм державою повноважень.
Чергові зміни в управлінні країною сталися після прийняття 3 лютого 1994 р. Закону ""Про формування місцевих органів влади та самоврядування"[88]. В цьому законі було проведено ідею про впровадження на всіх рівнях інституту місцевого самоврядування. В результаті було скасовано інститут представників Президента та державних адміністрацій, а замість них засновані виконкоми обласних та районних Рад з повноваженнями органів регіонального самоврядування, на які було покладено також додатково функції органів державної влади. Було введено і прямівибори голів Рад усіх рівнів, які мали очолювати виконавчі комітети відповідних Рад. Але система органів державної влади не може бути повністю ототожнена із системою органів місцевого самоврядування, особливо в умовах перехідної економіки, соціально-економічної кризи. Внаслідок цього виник конфлікт між органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, оскільки Закон від 3 лютого 1994 р. фактично ліквідував управлінську вертикаль органів державного управління.
З метою ліквідації кризи державного управління, що виникла після впровадження Закону від 3 лютого 1994 р., протистояння законодавчої та виконавчої гілок державної влади Президент та Верховна Рада прийняли в 1995 р. Конституційну угоду, на підставі якої в країні шляхом реорганізації обласних та районних виконавчих комітетів в державні адміністрації з покладенням на них функцій органів регіонального самоврядування була створена управлінська вертикаль. Головами відповідних адміністрацій було призначено голів Рад, з наданням їм державних повноважень. Угода була чинною протягом року до прийняття нової Конституції України .
У 1993 р. Верховною Радою було прийнято Закон України "Про державну службу", що стало визначальним кроком до створення правових підстав для діяльності посадових осіб органів державного управління і місцевого самоврядування .
В розвиток основних положень Закону та нормативної бази щодо організації державної служби активно включаються Президент України, Кабінет Міністрів та Головне управління державної служби. Виходять у світ Укази Президента "Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій" (19 травня 1995 р.), "Про Положення про Раду по роботі з кадрами" (24 липня 1995 р), "Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців" (30 травня 1995 р.), "Про затвердження програми кадрового забезпечення державної служби та програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій" (10 листопада 1995 р.) та ціла низка інших документів. На розвиток цих Указів Кабінет Міністрів приймає Постанови "Про затвердження Положення про формування кадрового резерву керівників державних підприємств, установ і організацій" (20 жовтня 1995 р.), "Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців" (4 жовтня 1995 р.), "Про центри підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій" (19 лютого 1996 р.) та інші, які визначають головні шляхи практичної реалізації Закону "Про державну службу" [90 - 93]. В 1993 р. при Кабінеті Міністрів України створюється Інститут державного управління, на базі якого в 1995 р. засновується Українська Академія державного управління при Президентові України, що визначається провідним навчальним закладом системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців країни. Таким шляхом починає формуватися загальнодержавна кадрова політика.
Прийняття зазначених документів дозволило вперше в історії української державності юридично визначити роль і місце державних службовців, межі їх повноважень, права та обов'язки, економічні та соціальні гарантії.
Слід зазначити, що більша частина державних службовців країни вийшла із старої радянської партійно-номенклатурної системи, тому процес державотворення і втілення державної політики на різних рівнях управління постійно зіштовхується з старими поглядами на роль і місце апарату в керуванні державою, спробами встановити його верховенство в суспільстві. Відсутність якісно підготовлених згідно з потребами сучасності кадрів для всіх гілок влади загострює проблему некомпетентності, популізму, поверховості й непослідовності в прийнятті рішень. Реформування економіки в умовах відсутності жорсткого державного контролю, що затягнулося, створює умови для зрощення державної бюрократії, представників бізнесу і кримінальних структур, поширюється корупція. Ці негативні явища в великій мірі стали наслідком непослідовності дій законодавчої гілки влади, її популістських підходів до формування правової бази країни. Традиційно сильна виконавча влада та старі авторитарні підходи до її реалізації, що не відповідає умовам демократичного правління, значно посилили бюрократизм в органах державної виконавчої влади та самоврядування. Зволікання з підготовкою і прийняттям Конституції теж негативно вплинув на темпи законотворчої роботи, особливо щодо формування правової бази для діяльності владних структур. Така ситуація вимагала рішучих змін.
Закономірним і логічним завершенням процесу створення загальної системи владних взаємовідносин у незалежній Україні стало прийняття Основного Закону - Конституції України 28 червня 1996 р. , яка окрім іншого визначила права громадян на державну службу на засадах рівності та гласності.
Таким чином, одночасно зі становленням державності в Україні відбувається і процес становлення власної державної кадрової політики. З цього часу кадрові проблеми державних органів влади починають вирішуватись не за партійно-номенклатурним принципом
Loading...

 
 

Цікаве