WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Реформування державного апарату в період перебудови - Реферат

Реформування державного апарату в період перебудови - Реферат


Реферат на тему
Реформування державного апарату в період перебудови.
Розпочаті у другій половині вісімдесятих років під проводом нового генерального секретаря ЦК КПРС М.Горбачова зміни стосувались спочатку головним чином демократизації суспільства, розвитку гласності і політичного плюралізму, послаблення і відміни керуючої ролі КПРС в управлінні країною. Такі підходи обумовили необхідність реформування застарілого державного апарату, який на той час складався більшою частиною з представників старої номенклатури, вихованої в умовах періоду брежнєвського "застою". Реалізація нової кадрової політики яка впроваджувалася у досить складних суспільно-політичних умовах, відчутно гальмувалась партійно-номенклатурною елітою, що обіймала вищі посади в партійних і державних органах.
Роблячи спробу виправити недоліки попередньої кадрової політики КПРС орієнтувала партійні організації на залучення до керівництва людей талановитих, спроможніх вести справи в умовах демократії, гласності, відкритості, оновлення всіх сфер життя країни. В зв'язку з цим визначними подіями стали ХХVІІ з'їзд партії та січневий пленум ЦК КПРС, рішення яких розвинула та конкретизувала ХІХ Всесоюзна партійна конференція/86/. Відмова від формально-номенклатурного підходу і орієнтація на керівників сучасної формації, демократичні підходи до питання добору, висування і виховання стали основними орієнтирами в реформуванні загальнодержавної кадрової політики. Тільки за три роки перебудови в Україні було змінено 44 % керівників республіканських міністерств і відомств, третю частину голів облвиконкомів і їх заступників . В березні 1991 року Політбюро ЦК КПРС приймає постанову, щодо реформування системи наукових та учбових закладів КПРС і їх орієнтації на сучасні підходи до підготовки управлінських кадрів .
Відчутним кроком до реформування державного управління стали зміни до виборчої системи, що започаткували альтернативний підхід до формування законодавчих та представницьких органів влади, за яким пройшли вибори депутатів до Верховної Ради СРСР (1989р.) і Верховної Ради УРСР та місцевих рад народних депутатів (1990р.). Це був вирішальний крок у руйнуванні партійної монополії в управлінні країною.
Новий поштовх справі реформування державного управління та вдосконалення складу державного апарату УРСР дало прийняття Декларації про державний суверенітет України. 24 жовтня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР", на підставі якої було змінено статтю Конституції про принцип демократичного централізму. У новій редакції зазначалося, що організація і діяльність держави грунтуються на засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожної державної та службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нищестоящих відповідно до їх компетенції. Цим же Законом було виключено ст.6 Конституції про керівну спрямовуючу роль КПРС у суспільному і державному житті. Таким чином, в Україні ліквідувалась монополія компартії на формування загальнодержавної політики .
Законом від 21 травня 1991 р. були внесені зміни та доповнення до статті Конституції про структуру вищої виконавчої влади республіки. Посада голови Ради Міністрів замінялась посадою прем'єр-міністра, Рада Міністрів стала називатися Кабінетом Міністрів - урядом України і найвищим органом державного управління республіки. 13 травня 1991 р. був прийнятий Закон "Про перелік міністерств та інших центральних органів державного управління Української РСР". В 1991 р. було введено в Україні інститут президентства .
Ці дії стали вирішальним кроком до побудови незалежної країни і в 1991 р., після розпаду СРСР, Україна набула статусу незалежної держави.
4. Становлення державної служби в незалежній Україні.
24 серпня 1991 р., щоб запобігти встановленню авторитарного режиму, Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України . З цього часу на території республіки починають діяти тільки її власні Конституція, закони, інші нормативно-правові документи. В грудні 1991 р. згідно з рішенням Верховної Ради в Україні було проведено всенародний референдум, який остаточно визначив прагнення народу до побудови незалежної держави.
З проголошенням самостійного державного розвитку і орієнтацією економіки на ринкові відносини в Україні розпочалося оновлення всієї системи державного управління. Інтенсивно формується правова база, створюються нові та реформуються вже існуючі владні інститути.
Значний крок у реформуванні управління країною було зроблено на початку 1992 р. у зв'язку з введенням інституту Президента України як глави держави і виконавчої влади. Верховна Рада набула статусу єдиного органу законодавчої влади в країні. Правовою основою реформування місцевих Рад став Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", прийнятий 26 березня 1992 р. . Місцеві Ради всіх рівнів були роздержавлені та звільнені від виконання невластивих їм функцій державного управління на місцях. Було засновано місцеві державні адміністрації на чолі з представниками Президента в районах та областях, а також у містах Києві та Севастополі, які були наділені повноваженнями репрезентувати державну владу на місцях. Сільскі, селищні та міські Ради суттєво просунулись на шляху перетворення на повноправні органи місцевого самоврядування. Але районні та обласні Ради, що діяли на своїх територіях паралельно з державними адміністраціями, втратили організаційну, правову та матеріально-фінансову автономію і перетворилися на малозначні представницькі органи регіонального самоврядування без власних виконавчих органів та фінансово-економічних важелів управління в межах своїх територій.
З червня 1992 р. по червень 1994 р. існувало три рівні структури управління в українській урядовій системі.
Перший рівень структури утворювали центральні урядові установи: Кабінет Міністрів, міністерства та інши центральні органи із загальнонаціональними владними
Loading...

 
 

Цікаве