WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Службові особи - Реферат

Службові особи - Реферат

апарату чиновно-дворянської монархії ХVІІІ сторіччя, але не змінив його класового поміщицько-дворянського характеру. Він лише допоміг оновленню панівного класу поміщиків-дворян шляхомпритоку свіжих сил з інших класів, перш за все з феодалів, буржуа.
Як зазначалося раніше, всі посади в армії, військово-морському флоті і цивільному апараті згідно табелю про ранги ділилися на 14 рангів (класів), починаючи з ХІV (нижчого) і закінчуючи І (вищим). В цілому в табель було внесено 262 посади /44,45/.
Всі військові, військово-морські і цивільні чини призначалися на посади державної служби у відповідності до їх класу. Табель встановлював верховенство військових і військово-морських чинів перед цивільними. У ХVІІІ ст. вже самий нижчий ранг надавав права особистого дворянства, а починаючи з VІІІ - нащадного. Військові чини становили 48 відсотків усіх посад, внесених до табелю, цивільні - 36 і придворні - 16 відсотків від загальної кількості /44/.
На час 1675-1727рр. загальна кількість державного апарату Росії зросла від 1,5 тис чоловік до близько 6 тис., що пов'язано зі значним зростом бюрократичних процедур в царському оточенні. Старий апарат наказної системи не відповідав новим вимогам централізованого управління, що було запроваджене Петром І
Кожна бюрократична система вимагає ієрархування як установ так і посад. До впровадження Табелю про ранги ніхто не знав права і обов'язки боярина, їх відмінність від прав і обов'язків інших придворних осіб. В реальному житті це було визначено, але законодавче закріплення було зроблено тільки в 1722р.
Введенням "Табелю про ранги" Петро І, окрім іншого, змінив умови службового просування, чим вніс новий елемент до генеалогічного складу дворянства. У Московській державі до цього часу служилі люди займали положеня на службі перш за все "по отечеству", за ступенем знатності - походженням. Для кожної родини був відкритим певний ряд службових ступенів, або чинів, і служила людина, піднімаючись по цій службовій драбині, досягала доступної їй по її "породі" висоти з більшою або меншою швидкістю, зважаючи на особисту службову здатність або спритність. Службове просування людини з часу впровадження Табелю визначалось вже не стільки родинним походженням, як успіхами при проходженні служби, заслугою. Але походження ще довгий час відігравало значно більшу роль, ніж заслуги. Заслуга сама по собі рідко піднімала людину вище, ніж міг її підняти по службі родинний стан. Петро І бажав змінити таке положення і відтиснути "породу" як критерій службового становища, дати рішучу перевагу результатам служби над походженням. Він наголошував, що служба дворянина - його головний обов'язок, заради якого "оно благородно и от подлости (простонароддя) отлично". Всім представникам знаті було оголошено, що б кожний дворянин, незалежно від того з якої родини він походить, в усіх випадках демонстрував повагу кожному обер-офіцеру. Цим відчинялися двері в служиле дворянство людям недворянського походження, оскільки вони отримали можливість стати на рівні з старими дворянами
Дворянин, починаючи службу, призначався в офіцери, але одночасно згідно з указом від 16 січня 1721 року і рядовий не з дворян, який дослужився до обер-офіцерського чину, отримував дворянство. Якщо дворянин за становим положенням - офіцер, то і офіцер "по прямій службі" - дворянин. Таке правило заклав Петро І в основу службових відносин. Стара чиновна ієрархія бояр, окольничих, стольників, стряпчих, яка була заснована на "породі", на положенні при дворі та в боярській думі, сама по собі втратила значення.
Протягом ХVІІІ-ХІХ ст. до табелю було внесено ряд змін. Закон від 9 грудня 1856 р. встановив більш високий клас для досягнення нащадного дворянства: ІV - для цивільних чинів і VІ - для військових і військово-морських. Особисте дворянство за цим законом надавалось по цивільній, військовій та військово-морській службі з ІХ класу. Чини з ХІV по Х клас отримували звання "почесних громадян". Деякі класи перестали надаватися, хоча і збереглися в таблиці (наприклад, ХІ і ХІІІ). У першій половині ХІХ ст. (закони 1801, 1827, 1843, 1856 років) до табелю були включені ІІ, ІІІ і V класи придвірних чинів (обер-камергер, обер-гофмаршал, обер-штальмейстер і т.ін.). У звязку зі змінами військових і військово-морських чинів змінюються і найменування в табелі про ранги (у кінці ХVІІІ ст. вноситься чин бригадира, в 1884 р. - майора).
Табель про ранги
Клас Чини цивільні Чини військові Чини придворні
сухопутні морські
І канцлер генерал-фельдмаршал генерал-адмірал -
ІІ дійсний тайний радник (І-ІІ кл) генерал-від-кавалерії, генерал-від-інфантерії, генерал-від-артилерії адмірал обер-камергер, обер-гофмаршал, обер-штальмейстер, обер-гофмейстер, обер-шенк, обер-церемонімейстер, обер-форшнейдер
ІІІ тайний радник генерал-лейтенант віце-адмірал - гофмаршал, штальмейстер, єгермейстер, гофмейстер, обер-церемоніймейстер, обер-форшнейдер
ІV дійсний статський радник, обер-прокурор, герольдмейстер генерал-майор контр-адмірал -
V статський радник - - церемонімейстер
VІ колезький радник, воєнний радник полковник капітан 1-го рангу
VІІ надвірний радник підполковник капітан 2-го рангу -
VІІІ колезький асесор капітан-ротмістр - -
ІХ титулярний радник штабс-капітан, штабс-ротмістр лейтенант -
Х колезький секретар поручик мічман -
ХІ корабельний секретар - - -
ХІІ губернський секретар підпоручик, корнет - -
ХІІІ провінційний секретар, сенатський реєстратор, синодський реєстратор, кабінетний реєстратор прапорщик - -
ХІV колезький реєстратор - - -
Досить складне переплетення посад і чинів спостерігалось у чиновній драбині канцелярських службовців, де, окрім відомих в літературі основних ступенів копіїста, підканцеляриста та канцеляриста, на місцевому рівні зустрічалися ступені губернського регістратора та губернського протоколіста. Канцелярські службовці не входили до табелю і знаходились в пригніченому становищі в порівнянні з службовцями, що мали клас. До канцелярських службовців до середини ХІХ ст. було дозволено застосовувати покарання, в тому числі биття різками, батогами .
Перший класний чин для осіб недворянського походження можна було отримати частіше всього, починаючи з посади канцеляриста. До чину колезького регістратора для простолюдини можна було дійти в результаті 10-15 років вірної служби канцелярським службовцем, але й тут на строк впливали і походження, і освіта, і здібності, і стосунки з начальником, і багато інших факторів. На початку ХІХ ст. серед нижчих чиновників-канцеляристів досить часто зустрічались діти, навіть віком 9-13 років. Це заставило уряд прийняти в 1828 році вікові обмеження для прийняття на канцелярську службу, які становили 16 років. До цього часу окремі здібні особи з
Loading...

 
 

Цікаве