WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Службові особи - Реферат

Службові особи - Реферат


Реферат на тему
Службові особи.
Паралельно з реформуванням системи державного управління відбувалися зміни і в статусі служилого люду.
Правляча еліта Московської Русі, яка була за формою становою, являла собою об'єднання суміш різних родових груп. Великий князь був главою держави і мав законодавчі, адміністративні і судові повноваження, які постійно розширювалися. Свою владу великий князь поділяв тільки з удільними та служилими князями. Одночасно закріплювалась церковна організація як орган духовної влади.
Брати великого князя мали свої уділи, в межах яких вони володарювали досить самостійно: збирали данину, мито, судили підлеглих, мали свої місцеві канцелярії, до складу яких входили дяки. Права і обов'язки удільних князів регламентувалися їх угодами з великим князем. Але верховна влада, будуючи централізовану систему управління, проводила політику, спрямовану на ліквідацію удільно-князівської системи. З огляду на це важливу роль у державному управлінні починають відігравати служилі князі. Якщо уділ являв собою частину землі, яка заповідалася великим князем своїм прямим нащадкам, то князівства служилих князів були успадкованою вотчиною, отриманою в результаті відбування військової служби московському государеві. Служилі князі, як правило, не мали між собою родинних зв'язків, і їх становище визначалося ступенем наближення до великокняжого двору та розміром вотчини. Якщо по своєму службовому положенню вони були значно вище від старого боярства, то в Боярській думі довгий час володарювала тільки родинна аристократія. Завдяки шлюбам між представниками цих різних станів, частина їх родин поступово об'єдналась і з часом утворила нову управлінську еліту, що мала вплив не тільки в думі, а й у великокняжому двірському оточенні.
Реальними виконавцями волі великого князя були дяки. Вони становили апарат Боярської думи, двору, великокняжої скарбниці. Їх кількість постійно зростала, як зростало і коло питань, що підпадали під їх повноваження. Більшість дяків була вихідцями з духовенства, але були серед них і представники простого люду. Великокняжі дяки розподілялись на двірських і ямських. Удільні дяки при ліквідації уділів, як правило, не входили до великокняжого апарату. Знаходячись у незахищеному від великокняжої немилості становищі, дяки повинні були сумлінною працею забезпечувати своє майбутнє.
За часів правління Івана ІІІ та Василя ІІІ завершити централізацію державного управління остаточно не вдалося, але зате було досягнуто значного успіху в справі консолідації управлінської еліти.
Остаточне становлення самодержавства-національної форми православної монархії, яка будувалася на основі канонічного ідеалу "симфонії влад", тобто існування самостійних мирської і церковної влад з їх взаєморівновагою, відбулося в 1547 р. коронацією Івана ІV метрополитом Макарієм. З цього часу легітимність влади царя вже забезпечувалась не суспільною угодою, не підтримкою провідної родини чи еліти, навіть не міжродинною угодою, а тим, що монарха проголошено представником (помазаником) Бога.
Одночасно проводяться заходи, спрямовані на об'єднання служилого стану. З служилого люду в 1550 році виділяється тисяча кращих представників родин, які наділяються помістями під Москвою та в інших містах країни. Звідси починається створення нової державної еліти - дворянства. Але стара аристократія щосили боронить свої права. Виникає коннфлікт між царем та верхівкою старої правлячої еліти - княжатами і боярами, який призводить до створення опричнини. Але, незважаючи на втрати в результаті терору з боку опричників, стара боярська аристократія все одно відновила свій вплив на державне управління. Протистояння між царем та аристократією, що продовжувалось тривалий час та призвело до кризи влади - Великої Смути, поставило під загрозу саме існування країни, на території якої зазіхалися шведи, поляки, татари. Тільки в 1613 р після визвольної боротьби російського народу за ініціативою козаків і представників інших неродовитих станів було поновлено самодержавство, і соборно обраний царем Михайло Романов поклав початок новій правлячій династії.
Під час становлення російської монархії керівні кадри державного апарату фактично були злиті з правлячою родинною аристократією і забезпечували більшою частиною тільки її панування в суспільстві. До того ж влада суттєво підтримувалася церквою, оскільки всі найважливіші питання внутрішньої і зовнішньої політики вирішувалися на Земських Соборах, які готувалися і відбувалися під її проводом. Цар і патріарх були на той час рівними керівниками світської і духовної влад. Значні зміни відбулися після створення стану дворянства, яке створило нову суто служилу управлінську еліту. Служила бюрократія - дяки теж поступово набирають впливу, оскільки виборюють право участі в Боярській думі.
Конфлікт між царем Олексійом Михайловичем і патріархом Ніконом призводить до того, що церква фактично підпадає під контроль царя.
Остаточно абсолютна монархія сформувалася в Росії при Петрі І. З переходом до абсолютної монархії в Росії повністю зникла можливість суспільного впливу на дії царя та його бюрократичного оточення.
Створення централізованої системи державного управління Російською імперією вимагало консолідації пануючих верств, які на той час складалися з різних груп, які відрізнялися правом власності на землю і селян, розмірами володарювань, рівнем культури і т.п. Указом 1714 р. про єдиноспадковість вирівнюються права вотчина і помістя, затверджується необмежене право власності на землю. Цим же указом забороняється ділити земельні володіння дворян і вводиться для нащадків дворян обов'язкова військова або цивільна служба.
За правління Петра І в Росії був остаточно сформований підхід до державної служби як до повинності дворян, оскільки всі вони були зобов'язані служити царю. З метою впорядкування системи царської служби 24 січня 1722 р. Петро І видав Указ про введення табелю про ранги. Табель про ранги встановив бюрократичну ієрархію чинів в армії, флоті та цивільному урядовому апараті. Фактично це було перше законодавче визначення статусу службовців царської Росії, що суттєво підняло значення державних осіб у суспільстві, сприяло росту привабливості державної служби, дало можливість оновити управлінські кадри.
Введення табелю про ранги стало прогресивною мірою, яка змінила порядок заміщення посад в армії і державному апараті. У службовій діяльності та в подальшій кар'єрі з цього часу стали враховуватися особисті заслуги, здібності, досвід і т. ін., а не тільки походження. Однак при призначенні на державну службу "благородство крові" ще довгий час мало велике значення, що цілком відповідало загальнодержавному устрою і внутрішній політиці царської Росії.
Табель про ранги сприяв загальному зміцненню бюрократичного

 
 

Цікаве

Загрузка...