WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історичні етапи становлення державної служби. На службі у громадян. - Реферат

Історичні етапи становлення державної служби. На службі у громадян. - Реферат


Реферат на тему:
на тему
Історичні етапи становлення державної служби. На службі у громадян.
Державна служба в ХХ сторіччі
Сучасні моделі побудови державної служби остаточно сформувались під впливом демократизації управління країнами. Становлення професійної основи державної служби, законодавче визначення статусу державних службовців, їх соціальний та економічний захист з боку держави сприяли трансформуванню самої сутності державної служби. Фактично, ставши незалежним від волі монарха або політиків, отримавши соціальні і правові гарантії, державний службовець як професіонал почав орієнтуватися на забезпечення потреб населення, оскільки його гарантії, а відповідно і особистий добробут, цілком залежали від платників податків. До того ж, гостро постала проблема регулювання структури апарату управління та чисельності осіб, що в ньому працюють. Розмір, ефективність та надійність апарату ХХ ст. залишилися предметом гострих дискусій у парламентах більшості країн світу.
На приклад, порівняння штатів французької державної адміністрації (4,5 млн.чол) та британської цивільної служби (0,5 млн.чол) свідчить про велику розбіжність в чисельності державних службовців у цих країнах з майже однаковим населенням. Але з урахуванням того, що у Франції до цієї категорії належать працівники освіти, пошти, охорони здоров'я, виявляється, що насправді чисельність службовців органів управління є більшою у Великій Британії, ніж у Франції .
У середньому в більшості країн Західної Європи персонал державних службовців на початку 90-х років ХХ ст. становив 5-8% населення , що досить часто привертає увагу як політиків, так і платників податків і призводить до періодичного розгляду питання про скорочення кількості штатів управлінців, підвищення ефективності їх роботи.
У цілому в другій половині ХХ ст. вже остаточно сформувались загальні підходи та вимоги до державної служби, одним з яких є проблема лояльності та нейтральності державних службовців. Значні зусилля теоретиків державного управління і державної служби були спрямовані на визначення місця демократії в побудові бюрократичних систем, що ототожнюється з вибірністю вищого рівня державних осіб і професіоналізмом адміністраторів. У результаті було розроблено два різні концептуальні погляди на проблему.
Перша концепція базується на дослідженнях Вудро Вільсона, проведених ще в кінці минулого століття. Виходячи з визначення поділу суспільства на керівників і керованих, він вважав за потрібне обмежитись поділом влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову. В цьому разі розмежування функцій між тими особами, які розробляють політичні рішення, і тими що забезпечують їх реалізацію, має бути досить чітко визначеним. Звідси виникає потреба розмежувати і державні посади: на політичні, які забезпечують розробку політичної лінії держави або державної установи, і організаційно-адміністративні, призначені для забезпечення реалізації політичних рішень. Отже, які обіймають організаційно-адміністративні посади, мають бути незалежними від волі політичних діячів і працювати на постійній професійній основі. Їх рівень не може залежати від політичних симпатій та стосунків з правлячою партією, а має визначатися лише професіоналізмом. Це сприяє вивільненню процедури виконання суто управлінських, адміністративних функцій від впливу політичних течій і особистих симпатій.
У противному разі система державного управління зазнаватиме періодичних (міжвиборчих) реорганізацій та кадрових перестановок, що обов'язково призведе до політичної нестабільності в країні. Політичні діячі самі мають дбати про підвищення професіоналізму державних службовців, рівня їх організованості і виконавчої дисципліни, оскільки ці особи безпосередньо забезпечують якість проведення політичних рішень та їх правову відповідність.
Франк Гудноу в доповнення теорії Вудро Вільсона ввів поділ посад у державному управлінні на три рівні:
- вищий, який розробляє політичні концепції, стратегічних рішень;
- середній, який призначений як для забезпечення виконання політичних рішень так і для спостереження та контролю;
- нижчий, на який покладено функції виконання і обслуговування.
Кожен рівень посад вимагає певного свого рівня здібностей, навичок, освіти, повноважень, що визначаються функціональними обов'язками. Тобто встановлюється розподіл посад не тільки за компетенціями і функціями, а й за повноваженнями. За концепцією Вільсона-Гудноу, претендентів на вищі посади необхідно обирати, а решта має працювати на професійній основі. Цим забезпечується ефективна робота всіх гілок влади та рівнів державної адміністрації.
Друга концепція передбачає панування провідної політичної ідеології в усіх сферах державного управління, що вимагає підпорядкування державних службовців загальнодержавній політичній доктрині. Ця концепція базується на класовому підході до державної влади. Але в умовах суто аристократичного елітного правління або диктатури, коли такий підхід забезпечується правлячою верхівкою для посилення свого панування, це завжди буде призводити до протистояння між різними суспільними класами і групами, до політичного конфлікту.
У різних країнах світу взаємовідносини між політичною системою, політичною діяльністю, державною службою і державними службовцями склалися на різних засадах політико-правового регулювання. Серед них можна виділити три найбільш типові ситуації.
1. Коли політичні й керівні адміністративні посади повністю не розподілені, а утворюють єдину політико-адміністративну систему. Незалежними в цьому випадку залишаються тільки низові категорії посад державної служби, а до політичної категорії відносять посади міністрів та їх заступників, керівників структурних підрозділів апарату. В такій ситуації ці посадові особи звільняються з роботи, якщо змінюється правляча політична партія. Подібна система склалася у Франції, Німеччині, Японії.
2. Коли правляча партія підпорядковує собі державну службу. Таким чином, велика кількість державних посад може бути заміщена в результаті зміни правлячої партії. Цей підхід властивий таким європейським країнам, як Італія, Бельгія, Австрія. Однак кількість посад, які одноразово звільняються після виборів, в цих країнах відрізняється і може досягти 25% від загального складу державних службовців центрального рівня .
3. Коли політичні посади і посади державної служби в країнах конституційно розподілені. До таких країн належать Великобританія, Данія, Швеція, сучасна Росія. У цьому разі складається ситуація, коли державний службовець зобов'язаний якісно виконувати свої функціональні обов'язки незалежно від того, яка політична сила при владі. Він служить народові, і тільки цим принципом керується у своїй професійній діяльності.
Таким чином, у Франції, Англії та США тільки верхівка адміністрації залишалась дуже політизованою, тобто безпосередньо залежною від уряду, який формується за партійним принципом. Залежно від політичної ситуації такі
Loading...

 
 

Цікаве