WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна служба і релігія - Реферат

Державна служба і релігія - Реферат

необхідна в надзвичайних обставинах, настільки вона не потрібна в стабільному суспільстві. Перевагу він віддає республіканській формі правління, оскільки , на його думку, абсолютна влада розбещує як правителів, так і підлеглих. Народ як спільнота завжди розумніший, ніж один монарх. За своїми поглядами Макіавеллі є прибічником поміркованої республіки або змішаної форми правління, що поєднувала б елементи демократизму, аристократизму і монархізму.
З критикою "безморальної" філософії Макіавеллі виступили мислителі-гуманісти, такі як І. Жантіє, П. Ріванданейра, які наголошували на тому, що державий устрій, який будується за принципами Макіавелі, завжди буде перетворюватися на тиранію, оскільки він грунтується на негуманних засобах.
Завдяки ідеям вчених-гуманістів була відпрацьована не тільки модель ефективного державного управління, а й визначено загальний перелік вимог до державної особи - службовця, який має бути доброчесним, освіченим, точним, лояльним, гнучким і мати певний досвід. Він не має права фальсифікувати на власний розсуд, залежно від умов і обставин тлумачити закони. Встановлювалися також вимоги щодо незалежності та об'єктивності службовця, який був зобов'язаний керуватись тільки природним правом. Суттєвими проблемами вже на ті часи виявилися хабарництво та зловживання службовим становищем. Тому однією з вимог до посадової особи була відсутність ознак особистої зацікавленості в результатах виконання офіційних функцій. Зловживання службовим становищем розглядалось як найбільша провина. Для запобігання цьому явищу необхідно було конкретизувати функції держави і державної служби, зосередити зусилля не на загальнополітичних питаннях життя країни, а на конкретних проблемах копіткої роботи чиновника щодо забезпечення потреб держави і її громадян.
Значним внеском у розуміння місця державних службовців в організації державної влади було вчення соціалістів-утопістів Т.Мора (1478-1535 рр.) та Т.Кампанелли (1568-1639 рр.), які мріяли про побудову ідеальної держави суспільної злагоди. Основне завдання держави, за їх теорією, - організація виробництва та розподілу, боротьба зі злочинністю, виховання, охорона. Посадова особа не є привілейованою за походженням. Вона, як правило, обирається громадянами, і тому зобов'язана слугувати народові, діяти за нормами суспільної моралі.
Під впливом нових течій реформації знову виникла ідея розмежування понять особисте та державне, приватне та публічне. Діяльність держави, її успіхи у внутрішній і зовнішній політиці вже не розглядаються як результат діяльності лише монаршого двору, а асоціюються з роботою загального державного апарату чиновників, якістю державної влади в цілому.
Структура державного управління тих часів будувалась здебільшого за територіальними ознаками з жорсткою ієрархічною підлеглістю. У кожній французькій провінції для забезпечення виконання законів та інших законодавчих актів, контролю за діяльністю місцевих установ призначався офіційний державний представник - префект. Це були кроки до побудови сучасних територіальних органів державної влади.
Інститут місцевого представника державної влади існував і в Німеччині (Прусії), де державні радники призначалися як у центральних установах, так і на рівні адміністративно-територіальних одиниць. В цілому протягом ХVII-ХVIII ст. в більшості країн Європи спостерігається загальна тенденція до централізації управління, що пояснюється бажанням монаршого оточення утримати загальну владу в своїх руках. Водночас із втратою монархами абсолютної монополії в управлінні державою відбувається неформальний перехід до державного управління групою титулованих осіб, впроваджується парламентаризм. До влади фактично прийшла нова аристократія.
У період жорсткої централізації управління питання про те, в чиїх руках перебуває державна влада, за висловом французького мислителя А.Токвілля (1805-1859р.р.), який вивчав державний устрій періоду французької революції, було другорядним. Основним було те, що простий народ був усунений від влади і не мав політичної свободи. Королівська влада зруйнувала старі феодальні установи, знищила самоврядування, натомість запровадила централізовану бюрократію. Особистість стала повністю залежною від держави. Французька революція 1789 р. завершила процес розпаду старої адміністративної системи, але не привела до демократичних перетворень в управлінні країною, оскільки бюрократична централізація була нею відроджена.
Наприкінці ХVІІІ сторіччя в країнах Європи почали інтенсивно формуватися місцеві органи державної влади. Законодавчі та найважливіші судові функції, як і раніше, були зосереджені в центральних органах влади. Але повсякденні питання поступово передаються до відома локальних органів, в тому числі й судів, що формувались переважно з місцевої аристократії, до якої входили не тільки представники родової знаті, а й найбільш заможні громадяни. Таким чином, у Франції, Прусії, а потім і в інших країнах Європи, в центрі і на місцях формується професійна бюрократія як певний соціальний клас, що з часом набуває значної ваги в суспільстві. В Англії державні функції на той час продовжували виконуватись поки що по-старому - на "громадських" засадах родовою аристократією.
Внаслідок змін в економічній сфері в процесі розвитку промисловості та переходу до капіталістичних відносин формуються нові вимоги до державних бюрократів. Для якісного виконання державних функцій у нових суспільних умовах виникає потреба в спеціальних знаннях, особливо в таких галузях, як право, економіка, облік тощо. Державна служба все більше стає професійною і орієнтується вже не тільки на задоволення потреб аристократії або монарха, а й на розв'язання загальнодержавних справ, надання послуг населенню. Отже, завершуєтьсяформування філософії державної служби як інституції, що покликана забезпечувати не тільки існування монаршого оточення, а і добробут та злагоду в усій країні.
Література
1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1997 р. - К., 1997.- 64 с.
2. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 // Вісн. держ. служби. - 1995. - № 1. - С. 9-28.
3. Указ Президента України "Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців" від 30.05.1995 // Вісн. держ. служби. - 1995. - № 2. - С. 30-31.
4. Указ Президента України "Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи" від 7.07.1997 № 620-97 // Вісн. держ. служби. - 1997. - № 3. - С. 7-10.
5. Философский энциклопедический словарь. - М., 1989. - 576 с.
6. Вебер М. Избранные произведения. - М., 1994. - 496 c.
7. Зіллер Жак. Політико-адмінистративні системи країн ЄС: Порівнял. аналіз. - К.: Основи, 1996. - 420 с.
8. Niedersachrisches Beamtengesets in der Neufassung und Bekanntmachung vom 11. Dezember 1985 - Gottingen, 1991.- 160 c.
9. Організаційно-правові аспекти державної служби Іспанії. На матеріалах збірників Генеральної дирекції міністерства державної служби Іспанії за 1991-1992 рр.- К., 1993. - 78 с.
10. Федеральный закон "Об основах государственной службы Российской федерации".-Российская газета. - 1995. - 3 авг. Управление персоналом государственной службы: Уч. методич. пособие. -М.: Изд-во РАГС, 1997. - 536 с.
11. Government of the Republic of Lithuania Decree/ 23 January 1995. / Nr.106/ Vilnius.
Loading...

 
 

Цікаве