WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Форми державного управління - Реферат

Форми державного управління - Реферат

застосування норм адміністративного права має індивідуальний характер. Індивідуальність виявляється, по-перше, в тому, що він розв'язує цілком визначене й конкретне питання; по-друге, в ньому вказується конкретний адресат, який має додержуватися вміщеного в акті припису;
o акт застосування адміністративно-правової норми має юридичну природу. Він має державно-владний характер і є обов'язковим для всіх, кому адресований. Виконання акта гарантується, а за необхідності забезпечується примусовою силою держави.
Слід зазначити, що такі акти не завжди містять владні приписи особі, до якої звернена норма безпосередньо. Тобто сам акт може бути звернений до однієї особи, а приписи, що містяться в ньому, - до іншої. Наприклад, наказ про нагородження цінним подарунком безпосередньо звернений до однієї особи, яка таким подарунком нагороджена. Водночас вміщені в ньому державно-владні приписи стосуються органу, що зобов'язаний цей подарунок видати;
o такі акти завжди видаються в односторонньому порядку. Вони вихо-дять від компетентного органу (посадової особи) - суб'єкта застосування норм адміністративного права. Ця обставина залишається в силі й у разі якщо акт виступає результатом погодження волі усіх учасників правовідносин. Наприклад, акти про призначення пенсії, надання відпустки, матеріальної допомоги;
o акт застосування норм адміністративного права спричиняє виникнен-ня, зміну, припинення адміністративних правовідносин, тобто є юридичним фактом. Водночас він виконує й регулятивні функції. Норми адміністративного права регулюють абстрактні управлінські відносини. Ця абстрактність нормативних приписів не дозволяє використовувати їх для безпосереднього впливу. З цією метою використовуються акти застосування норм права, що стають самостійним засобом управління соціальними процесами.
За своєю сутністю індивідуальний акт застосування норм права - це оформлене у вигляді індивідуального державно-владного припису рішення органу управління з приводу оцінки конкретної життєвої обставини з точки зору чинних нормативних приписів. Прикладами таких актів є накази про призначення на посаду, звільнення з посади, надання відпустки, допомоги, пільг, зарахування до резерву на висунення, документи про утворення управлінських структур, постанови про вирішення справ щодо адміністративних правопорушень, розгляду скарг громадян тощо.
Кількість і масштабність актів застосування норм права не піддається жодному переліку, оскільки вся динаміка державного управління охоп-люється цією формою діяльності виконавчо-розпорядчих органів.
Отже, акт застосування норм адміністративного права - це індивіду-альний юридичний акт, що вирішує конкретну управлінську справу, пер-сонально визначає поведінку адресата, має державно-владний характер, видається уповноваженим органом у встановленому порядку.
3. Укладання адміністративних договорів. Своєрідною формою дер-жавного управління слід вважати адміністративні договори. З самого по-чатку доцільно зазначити, що досить інтенсивно використовуваний в ад-міністративно-правовій літературі термін "адміністративний договір" у нормативних джерелах не вживається.
Основне питання цієї проблеми полягає в тому, що договірні відносини характерні для цивільного права і відрізняються юридичною рівністю волевиявлення сторін, які в них вступають. Тобто договір - це угода юридичне рівноправних сторін. Природа державного управління передбачає імперативність, юридичну владність волевиявлень даної сторони і як наслідок - юридичну підвладність іншої сторони.
З таких позицій сам термін "адміністративний договір" нібито супе-речить правовій логіці.
Проте змінювані в процесі історичного розвитку суспільні відносини і практика їх регулювання викликали до життя такий вид угод, як плановий договір. Йдеться про договір, який укладається внаслідок того, що вступ у договірні відносини передбачений планом (аналогічним документом), який за своєю сутністю є управлінським (вольовим і владним) актом.
Наприклад, п. 2 Указу Президента України "Про рішення Ради на-ціональної безпеки і оборони України від 19 вересня 1997 р. "Про стан науково-технічної сфери України та невідкладні заходи щодо підвищення ефективності її державного регулювання" від 13 жовтня 1997 р. містить норму, яка вимагає від Міністерства України у справах науки і технологій разом з Національною академією наук у місячний строк подати Президентові України перелік заходів щодо підтримки науково-технічної діяльності у регіонах.
Питання про характер планових договорів є предметом детального аналізу вчених-цивілістів, які дійшли висновку, що за такого виду угод різко обмежується індивідуальна воля сторін.
Отже, в юридичній практиці набули значного поширення договори, в яких воля однієї зі сторін органічно поєднується з управлінською волею держави, тобто ця сторона виступає як юридичне владний суб'єкт. Інша сторона має їй коритися, тобто виступати як юридичне підвладний суб'єкт. Така ситуація вже характерна для адміністративно-правових відносин.
Проте відносини, в яких учасники договору перебувають не в одна-ковому становищі, а орган управління зберігає владні повноваження, тобто повноваження адміністративно-правового характеру, виникають не лише внаслідок дії актів планування.
Так, адміністративний договір використовується у процесі оформлення громадян на роботу, коли у двосторонній бесіді щодо умов праці посадова особа і претендент на посаду дійшли згоди. Такий адміністративний договір передує факту призначення на посаду відповідним наказом.
Перехід до побудови ринкових відносин потребує вдосконалення державно-управлінської діяльності, в тому числі й через застосування форм, які найбільше відповідають сучасним умовам і розвитку суспільства. Однією з таких форм на нинішньому етапі слід визнати договори, в яких однією зі сторін виступає орган державного управління з властивими йому державно-владними повноваженнями.
Нині дедалі частіше приймаються нормативні акти, які зобов'язують сторони до укладення договорів.
Так, Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо матері-ального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" від 9 січня 1996 р. містить норми, за якими Кабінет Міністрів України за погодженням з об'єднанням галузевих профспілок має:
- визначити умовиоплати праці, розміри тарифних ставок, схеми посадових окладів тощо;
- встановити граничні розміри надбавок, доплат, премій і винагород тощо;
- передбачити запровадження додаткових заходів стимулювання сумлінної та високопродуктивної праці тощо.
Аналіз цього Указу, що має явно виражений адміністративно-правовий характер, свідчить про те, що Кабінет Міністрів зобов'язаний в адмінстративному порядку, тобто через видання відповідних адміністра-тивно-правових актів, визначити умови оплати праці; встановити граничні розміри надбавок, доплат, премій, винагород; ввести додаткові заходи стимулювання; підготувати законопроекти.
Проте, перш ніж виконати свою виконавчо-розпорядчу функцію (ви-конати волю глави держави шляхом прийняття одностороннього вольового рішення), йому слід усі ці питання погодити з об'єднаннями галузевих профспілок, тобто Кабінет Міністрів України зобов'язаний (саме так передбачено адміністративно-правовою нормою) вступити з об'єднанням профспілок у
Loading...

 
 

Цікаве