WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Управління адміністративно-політичною сферою. Управління обороноюи - Реферат

Управління адміністративно-політичною сферою. Управління обороноюи - Реферат

стану війни або воєнного стану оголошується загальна або часткова мобілізація. Мобілізація є загальнодержавним заходом, що має забезпечити планомірне розгортання Збройних Сил України та інших військ, переведення народного господарства з мирного на воєнний стан.
Мобілізація проводиться відкрито або приховано. Рішення про прове-дення відкритої мобілізації підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації.
Рішення про проведення прихованої мобілізації доводиться через за-криті канали до керівників Ради міністрів Республіки Крим, міністерств та інших центральних і місцевих органів державної виконавчої влади у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою створення необхідних умов для своєчасного проведення мо-білізації та забезпечення потреб держави в особливий період (особливий період включає час мобілізаційного розгортання народного господарства, Збройних Сил України та інших військ, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій) і на випадок стихійного лиха, аварій та катастроф здійснюється мобілізаційна підготовка.
Мобілізаційна підготовка народного господарства України, Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, є складовою частиною оборонних заходів, що здійснюються в мирний час центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності.
Мобілізаційна підготовка проводиться на плановій основі шляхом завчасного створення стійких систем управління і зв'язку та необхідних виробничих мобілізаційних потужностей, а також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів озброєння, військової техніки, матеріальних і продовольчих ресурсів, страхового фонду документації.
Демобілізація є загальнодержавним заходом для планомірного пере-ведення народного господарства з воєнного на мирний стан і подальшого скорочення Збройних Сил України та інших військ.
Для виконання оборонних функцій шляхом збройного захисту неза-лежності, територіальної цілісності та недоторканності в Україні створено власні Збройні Сили.
До складу Збройних Сил України входять сухопутні війська (війська наземної оборони); війська повітряної оборони (військово-повітряні сили та сили протиповітряної оборони); військово-морські сили.
За Конституцією України затвердження загальної структури Збройних Сил України, їх чисельності, а також визначення функцій є компетенцією Верховної Ради України.
Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України за Консти-туцією України є Президент України. Він призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави.
Для забезпечення стратегічного керівництва Збройними Силами Ук-раїни, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами в особливий період може створюватися Ставка Верховного Головно-командувача як вищий колегіальний орган військового керівництва обо-роною держави у цей період. Пропозиції про утворення Ставки Верховного Головнокомандувача, її персонального складу та граничної чисельності подаються Радою національної безпеки і оборони України на розгляд Президенту України і вводяться в дію Указом Президента України.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснюється Міністерством оборони України.
Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Воно є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.
До основних завдань Міноборони України належать:
- участь у реалізації державної політики з питань оборони і військо-вого будівництва, координація діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони;
- участь в аналізі воєнно-політичної обстановки, визначення рівня воєнної загрози національній безпеці України;
- забезпечення функціонування, бойової і мобілізаційної готовності, боєздатності та підготовки Збройних Сил до виконання покладених на них функцій і завдань;
- проведення державної військової кадрової політики, заходів щодо реалізації соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил;
- розвиток військової освіти і науки, зміцнення дисципліни, право-порядку та виховання особового складу;
- взаємодія з державними органами, громадськими організаціями і громадянами, міжнародне співробітництво;
- контроль за додержанням законодавства у Збройних Силах, ство-рення умов для демократичного цивільного контролю над Збройними Силами.
Міноборони України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України.
На посаду Міністра оборони України призначається громадянин Ук-раїни, який має вищу освіту. Він може бути військовослужбовцем. Якщо Міністром призначено військовослужбовця, то за посадою він є Головнокомандувачем Збройних Сил. Міністр як Головнокомандувач Збройних Сил несе відповідальність за виконання Збройними Силами своїх функцій і покладених на них завдань, йому підпорядковуються головнокомандувачі усіх видів Збройних Сил.
Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матері-ально-технічне та інше забезпечення діяльності Міноборони України ор-ганізовується Державним секретарем. Організацію роботи з виконання завдань Міністерства у сфері міжнародного співробітництва та забезпечення відповідної діяльності Міністра здійснює Державний секретар з питань міжнародного співробітництва.
Державний секретар подає пропозиції Міністрові стосовно державної політики з питань оборони і військового будівництва, планування оборони держави, забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, постачання матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна, складання проекту державного бюджету та формування державного оборонного замовлення, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Основними завданнями Державного секретаря є:
- організація забезпечення виконання завдань, що належать до сфери діяльності Міноборони України; забезпечення діяльності Міністра як керівника Міноборони України,члена Кабінету Міністрів України та члена Ради національної безпеки і оборони України; здійснення поточної роботи, пов'язаної з виконанням покладених на Міноборони України завдань; забезпечення стабільності та наступності у роботі Міноборони України.
Державний секретар з питань міжнародного співробітництва подає пропозиції Міністрові щодо перспективних напрямів міжнародного військового співробітництва; узгоджує з начальником Генерального штабу Збройних Сил питання стосовно укладення міжнародних договорів, планування, координації та контролю за виконанням завдань у сфері військового співробітництва, визначення можливостей Збройних Сил для участі в міжнародних миротворчих операціях.
Основними завданнями Державного секретаря з питань міжнародного співробітництва є:
- організація виконання Міноборони України покладених на нього завдань щодо міжнародного
Loading...

 
 

Цікаве