WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Провадження у справах про адміністративні правопорушення - Реферат

Провадження у справах про адміністративні правопорушення - Реферат

адміністративне правопорушення, поряд з іншими функціями, виконує функцію первинного процесуального документа, а його складання є моментом порушення справи. Саме тому чинне адміністративне законодавство передбачає здійснення процесуальних дій, які передують складанню протоколу про адміністративне правопорушення і оформляються відповідними процесуальними документами: протоколами про вжиття заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, рапортами, актами про доставлення правопорушника тощо. Вони є першими документами справи, у яких фіксуються ознаки адміністративного правопорушення і міститься привід для порушення справи. З огляду на це складання цих процесуальних документів є моментом порушення справи про адміністративний проступок.
2. Адміністративне розслідування. Ця стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення становить комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин проступку, їх фіксування і кваліфікацію. На цій стадії створюється передумова для об'єктивного і швидкого розгляду справи, застосування до винного передбачених законом заходів впливу.
Стадія розслідування починається з етапу порушення адміністративної справи, підставою для чого є вчинення особою діяння, що має ознаки адміністративної провини.
Порушенню справи передує одержання інформації про діяння, що має ознаки провини. Така інформація, одержана у будь-якій формі, є приводом до порушення адміністративної справи. Правове значення приводу до порушення і розслідування справи полягає у тому, що він викликає громадську публічну діяльність повноважних органів, тобто вимагає від цих органів відповідної реакції на сигнал про вчинення діяння. Приводами до порушення і розслідування адміністративних справ можуть бути заяви громадян, повідомлення представників громадськості, установ, підприємств і організацій, преси та інших засобів масової інформації, а також безпосереднє виявлення провини уповноваженою особою.
Останній привід відрізняється від інших перш за все тим, що питання про порушення адміністративної справи вирішується за власною ініціативою осіб, які здійснюють адміністративний нагляд. Тут немає зовнішнього спонукаючого початку, поштовху до того, щоб ці особи зайнялися вирішенням питання. Цей привід має характерні особливості, а саме: а) безпосередній розсуд ніде не фіксується, а тому не завжди піддається контролю; б) припущення щодо провини виникає лише у свідомості уповноваженої особи, і в разі підтвердження такого припущення немає потреби офіційно спростовувати його винесенням будь-якого спеціального документа; в) безпосереднє виявлення уповноваженою особою адміністративного правопорушення не є перешкодою для подальшого його розслідування цим суб'єктом.
Наступний етап - встановлення фактичних обставин у справі. Його сутність полягає у провадженні дій, спрямованих на збирання доказів, що підтверджують або спростовують винуватість у вчиненні правопорушення.
Фактичні обставини вчиненої провини можна поділити на дві групи: а) обставини, що мають безпосереднє значення для вирішення питання про наявність або відсутність складу провини; б) обставини, що перебувають за рамками складу правопорушення, але мають значення для індивідуалізації відповідальності.
Вони можуть бути встановлені різними способами: опитуванням осіб, які володіють інформацією, що має значення для справи (правопорушники, потерпілі, свідки, експерти); проведенням експертизи; освідуванням; вилученням, наприклад, документів; знаходженням речових доказів на місці вчинення правопорушення; оглядом тощо. Всі встановлені обставини фіксуються у відповідних процесуальних документах. Такими документами є пояснення, висновки, акти, протоколи. На цьому завершується етап встановлення фактичних обставин.
Етап процесуального оформлення результатів розслідування почина-ється з аналізу зафіксованих у перелічених документах усіх обставин у справі та завершується складанням протоколу про адміністративне пра-вопорушення. Саме протокол є процесуальним документом, що фіксує закінчення розслідування. Він складається про кожне правопорушення, крім випадків, прямо передбачених законодавством (ст. 258).
Протокол про адміністративне правопорушення не належить до до-кументів відносно вільної форми, таких як, приміром, пояснення або акт. Закон (ст. 256) встановлює обов'язковий перелік відомостей та атрибутів, які мають у ньому міститися. Вони поділяються на три групи.
По-перше, це відомості, що стосуються обставин вчинення адмініст-ративного правопорушення. У протоколі зазначаються місце, дата і суть вчиненої провини. В обов'язковому порядку точно вказується стаття Ко-дексу, що передбачає адміністративну відповідальність за це правопору-шення. У разівилучення у порушника предметів або документів до про-токолу заноситься відповідний запис.
По-друге, це відомості про особу правопорушника: прізвище, ім'я, по батькові, вік, рід занять, матеріальне становище, місце проживання і роботи, документ, що посвідчує особу (паспорт або інший документ).
По-третє, це відомості, що стосуються форми протоколу. Тут вказу-ються дата і місце його складання, прізвище і посада працівника, який оформив протокол (відсутність відомостей про нього робить його де-фектним, оскільки невідомо, чи складений він повноважною на те особою чи ні); прізвище і адреса свідків і потерпілих, якщо вони є.
Протокол скріплюється кількома підписами. Насамперед він має бути підписаний особою, яка його склала, та правопорушником. За наявності свідків і потерпілого протокол підписують також ці особи. Особі, яка притягується до відповідальності, слід роз'яснити її права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Вона має право ознайомитися зі змістом протоколу, занести власні пояснення, підписати його або відмовитися від підпису та вказати мотиви відмови, надати пояснення або зауваження щодо змісту протоколу, які до нього додаються. Відмова правопорушника підписати протокол не зупиняє по-дальшого руху справи, але він має бути зафіксований спеціальним записом.
У разі вчинення провини групою осіб протокол складається на кож-ного порушника окремо. Складання одного протоколу на всіх правопо-рушників не дає змоги конкретизувати звинувачення, що ставиться кожному з них, і позбавляє можливості прямо у протоколі дати свої пояснення щодо сутності провини. Цим обмежується право особи на захист у разі притягнення її до адміністративної відповідальності.
Завершальним етапом першої стадії провадження у справах про ад-міністративні правопорушення є направлення протоколу і всіх матеріалів розслідування на розгляд органу (посадовій особі), уповноваженого роз-глядати відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення (ст. 257).
3. Розгляд справи. Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних та сільських рад; 2) виконавчими комітетами селищних, сільських рад; 3) районними, (міськими) судами (суддями); 4) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те Кодексом.
Конкретні повноваження суб'єктів адміністративної юрисдикції за-фіксовані у статтях 218-244 КУпАП (глава 17 "Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення").
Значення стадії розгляду справ про адміністративні правопорушення визначається тим, що саме тут приймається акт, в якому
Loading...

 
 

Цікаве