WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Провадження у справах про адміністративні правопорушення - Реферат

Провадження у справах про адміністративні правопорушення - Реферат

регулюють провадження у справах про порушення митних правил, які містяться у Митному кодексі України (глава 2). Так, у ст. 121 цього Кодексу є норма, яка встановлює, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до Митного кодексу, а у частині, яка ним не врегульована, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
По-друге, це норми підзаконних актів, які уточнюють і конкретизують норми КУпАП. Так, у ст. 266 сказано, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування ними та оглядові на стан сп'яніння у порядку, визначеному МВС, МОЗ і Мінюстом України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення тісно пов'язано з цивільним судочинством. Особливо чітко цей зв'язок виявляється на стадії перегляду постанов у зв'язку з оскарженням у суді дій органів і посадових осіб з накладення адміністративних стягнень.
Так, якщо громадянин подає до суду скаргу на постанову про притяг-нення його до адміністративної відповідальності, то вона розглядається згідно з нормами статей 236, 237, 244-248 ЦПК України. Зрозуміло, що це вже не адміністративний, а цивільний процес (провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин). Якщо суд відмовляє у задоволенні скарги чи знижує розмір штрафу, справа знову повертається до адміністративного процесу і подальша діяльність провадиться на підставі норм адміністративного права.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення досить тісно пов'язано з кримінальним процесом і може стати продовженням кримінально-процесуальної діяльності.
Так, відповідно до ст. 6 КПК України, якщо в ході дізнання, досудового чи судового слідства або перевірки, поряд з обставинами, що виключають провадження у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявлені ознаки адміністративного правопорушення, орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя зобов'язані направити відповідні матеріали до органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення.
Стаття 99 КПК України передбачає, якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя мають право, відмовити в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі у справах неповнолітніх, трудовому колективу або власникові підприємства, установи, організації чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування у встановленому порядку заходів адміністративного стягнення.
Стаття 214 КПК України вимагає від слідчого у разі закриття кримі-нальної справи, якщо розслідуванням встановлена необхідність притягнення відповідної особи до адміністративної відповідальності, надсилати матеріали справи до суду для застосування заходів адміністративного стягнення.
Викладене вище свідчить про тісний зв'язок основних процесуальних галузей - адміністративного, цивільного і кримінального процесів.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення є різ-новидом виконавчо-розпорядчої діяльності і тому в ньому діють такі за-гальні принципи управління, як законність, демократизм, гласність, широка участь громадськості тощо. Водночас тут діють і специфічні, зумовлені завданнями цієї діяльності, принципи. Перш за все це принцип об'єктивної істини та забезпечення права на захист.
З'ясування об'єктивної істини у справах - основне завдання адмі-ністративного провадження. Цей принцип зобов'язує посадових осіб, що розслідують та розглядають справи, досліджувати всі обставини та їх вза-ємозв'язки у тому вигляді, в якому вони існували дійсно, і на цій підставі виключити однобічний, упереджений підхід до вибору рішення.
Право на захист реалізується наданням особі, яка притягається до відповідальності, необхідних правових можливостей для доведення своєї невинності або наведення обставин, що пом'якшують її вину. Названа особа користується широкими правами на всіх стадіях провадження. Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, може знайомитися з усіма матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, оскаржувати постанови, а у разі розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката тощо.
Якщо йдеться про право на захист, перш за все мається на увазі особа, яка притягається до відповідальності, проте у процесі може брати участь й інший громадянин, безпосередньо заінтересований у справедливому вирішенні справи, - потерпілий. Згідно зі ст. 269 КУпАП, потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням завдано моральної, фізичної чи майнової шкоди. Якщо у протоколі про адміністративне правопорушення вказаний потерпілий, то з моменту складання протоколу ця особа набуває процесуальних прав, передбачених у цій статті. Як і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, заявляти клопотання про витребування доказів, призначення експертизи, а також подавати скаргу.
Оскарження дій органів і посадових осіб щодо притягнення до адмі-ністративної відповідальності є важливим інститутом реалізації права на захист. Воно регламентоване низкою статей КУпАП (7, 267, 268, 281, 283, 287-289, 291-293 та ін.).
Право на оскарження будь-яких дій і рішень у справі про адміністра-тивне правопорушення - одна з найважливіших гарантій захисту прав особи, як тієї, що притягається до адміністративної відповідальності, так і потерпілого. Це дієвий засіб забезпечення законності та підстава для пе-ревірки обґрунтованості прийнятих у справі рішень і, нарешті, постанови. Оскарження реально сприяє найшвидшому виправленню допущених помилок, виявленню недоліків у роботі органів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення.
КУпАП не встановлено ніяких вимог щодо форм скарг. Закон України "Про звернення громадян" від 12 жовтня 1996 р. також не містить норм, що регламентують цей вид скарг. Ця обставина є однією з гарантій свободи оскарження рішень і дій усправі про адміністративне правопорушення.
Суб'єктами оскарження є: а) особа, що притягається до адміністра-тивної відповідальності; б) потерпілий, якщо він є; в) їх законні пред-ставники; г) адвокат.
Однією з найважливіших основ права на захист є презумпція добро-чинності громадянина та її юридичний варіант - презумпція невинуватості. Вона полягає у тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, доки інше не буде доведено і зафіксовано у встановленому законом порядку. Звідси випливає також, що обов'язок доказування покладено на обвинувача.
Притягнутий до відповідальності не зобов'язаний доводити свою не-винуватість, хоч і має на це право. З презумпції невинуватості випливає і таке важливе положення: будь-який сумнів тлумачиться на користь особи, яка притягається до відповідальності. Воно належить до випадків, коли сумніви не були усунені у ході вирішення справи. Ця обставина є однією з підстав винесення виправдальних постанов.
Звідси випливає, що вирішення завдань адміністративного прова-дження здійснюється за допомогою доведення, яке
Loading...

 
 

Цікаве