WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Провадження за зверненнями громадян. Організаційно-правові основи провадження за зверненнями громадян - Реферат

Провадження за зверненнями громадян. Організаційно-правові основи провадження за зверненнями громадян - Реферат


Реферат
на тему:
Провадження за зверненнями громадян. Організаційно-правові основи провадження за зверненнями громадян.
Право громадян на звернення є конституційним. Поряд з іншими правами і свободами людини і громадянина воно зафіксовано у розділі II Основного Закону України.
Принципові положення з цього приводу містить ст. 40 Конституції. По-перше, вона встановлює право кожного на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. По-друге, вона зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та службових осіб цих органів у встановлений законом строк: а) розглянути звернення і б) дати обґрунтовану відповідь.
Ця стаття регламентує види звернень. Відповідно до неї вони можуть бути: а) індивідуальними чи колективними; б) письмовими або усними.
Конституційні норми деталізовано та конкретизовано у низці норма-тивних актів. Насамперед це:
Закон України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р.;
Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р.;
Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення конститу-ційних прав громадян на звернення" від 19 березня 1997 р.;
Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р.).
Крім загальнодержавних нормативних актів, важливі питання забез-печення прав громадян на звернення регламентовані відомчими норма-тивними актами. Такими, наприклад, є Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг і організацію особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України (за-тверджена наказом МВС України від 10 червня 1998 р. № 414), Правила розгляду звернень громадян до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та її територіальних органів (затверджені наказом Дер-жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 липня 1997 р. № 186).
Зазначені нормативні акти містять як матеріальні, так і процесуальні норми й утворюють законодавство України про звернення громадян.
Матеріальні норми визначають поняття звернень громадян до органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб; види звернень; вимоги до звернень; предмет звернень; права та обов'язки суб'єктів звернень; права та обов'язки органів, що розглядають звернення; сферу застосування законодавства про звернення громадян; відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян; компетенцію суб'єктів, що здійснюють контроль і нагляд щодо виконання законодавства про звернення громадян.
Так, Закон України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р. у ст. З визначає, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі: а) пропозиції (зауваження), б) заяви (клопотання) і в) скарги.
Таким чином, у законодавстві України звернення громадян класифі-куються за такими критеріями:
по-перше, залежно від кількісного складу суб'єктів звернень (ст. 40 Конституції);
по-друге, залежно від форми звернення (ст. 40 Конституції і ст. З За-кону України "Про звернення громадян");
по-третє, залежно від змісту звернення (ст. З Закону України "Про звернення громадян").
За кількісним складом суб'єктів звернення поділяють на: а) індивіду-альні та б) колективні.
Залежно від форми звернення поділяють на: а) письмові та б) усні. При цьому законодавець конкретизує сутність письмового й усного звернення (ст. 5 Закону України "Про звернення громадян").
Письмовим є звернення, яке надіслане поштою або передано до відпо-відної установи. Така передача може бути здійснена громадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу1. Письмове звернення має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Усним є звернення, що викладено громадянином на особистому прийомі у відповідному органі та записано посадовою особою.
Залежно від змісту звернення поділяються на: а) пропозиції (заува-ження), б) заяви (клопотання) та в) скарги.
Пропозиція (зауваження) - це звернення, в якому висловлюються думки у вигляді порад, рекомендацій щодо вдосконалення правової основи та організації діяльності органів управління, умов життя громадян, за-безпечення законності тощо.
Заява (клопотання2) - це звернення громадян у якому викладаються: а) прохання щодо сприяння у реалізації своїх прав та інтересів; б) прохання у письмовій формі щодо визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод (клопотання); в) повідомлення про порушення чинного законодавства, г) повідомлення про недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, посадових осіб.
Скарга - звернення з вимогою щодо поновлення прав і захист закон-них інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, уста-нов, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Слід зауважити, що наявність законодавче визначених класифікацій не виключає науково-дослідних підходів до цього питання. Так, звернення громадян можна класифікувати за адресатами звернень, за сферами управління, їх можна поділити на територіальні, галузеві, функціональні; перспективні і ретроспективні; матеріальної і процесуальної спрямованості; визначені відповідно до законодавства і невизначені або анонімні; на такі, що підлягають розгляду, і такі, що розгляду не підлягають.
Стосовно останньої групи, тобто звернень, що розгляду не підлягають, законодавець вважав за доцільне зафіксувати їх в окремій статті Закону України "Про звернення громадян". Це ст. 8, що містить два принципові положення; по-перше, це визначення анонімного звернення. По-друге - точний перелік звернень, що не підлягають розгляду.
Анонімним є письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство.
Розгляду не підлягають: а) анонімні звернення; б) повторні звернення від одного і того самого громадянина, з одного і того самого питання, до одного і того самого органу за умови, що перше звернення вирішено по суті; в) звернення з порушенням встановлених законодавством термінів; г) звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
До звернень громадян законом висуваються певні вимоги. Вони міс-тяться у ст. 5 Закону України "Про звернення громадян". Так, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання гро-мадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
При цьому оскаржені можуть бути тільки рішення або дії (бездіяль-ність) чотирьох видів: а) внаслідок яких порушено права, законні інтереси, свободи громадян; б) створеноперешкоди для реалізації громадянином його прав, законних інтересів, свобод; в) незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки; г) громадянина незаконно притягнуто до відповідальності.
Процедура щодо вирішення адміністративних справ за зверненнями громадян просувається за певними стадіями провадження. Такими стадіями є:
а) подання громадянином звернення та прийняття його до розгляду органом (службовою особою), що веде провадження;
б) розгляд
Loading...

 
 

Цікаве