WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принципи державного управління - Реферат

Принципи державного управління - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Принципи державного управління
Виникнення, розвиток, функціонування та припинення існування будь-яких систем зумовлено певними закономірностями, які мають об'єктивний характер. Якщо розглядати людський організм як біологічну систему, то такі закономірності легко виявити - це народження людини, її розвиток у часі (фізичне вдосконалення, старіння тощо), смерть. Не становлять винятку із зазначеного правила й усі інші відомі системи, у тому числі й державне управління.
Закономірності можуть бути пізнаними і непізнаними. Пізнані поді-ляються на дві групи: ті, що відповідають потребам людини (позитивні), і ті, що не відповідають потребам людини або суперечать їм (негативні).
Обидві групи пізнаних закономірностей використовуються (врахову-ються) людиною в її інтересах. З цією метою вживаються заходи щодо посилення, стимулювання впливу позитивних закономірностей, а також створення умов для їх безперешкодної реалізації та обмеження впливу негативних закономірностей. Чим дійовішими є заходи щодо посилення впливу перших і обмеження дії других закономірностей, тим ефективнішим є управління, тим швидше і краще розв'язуються назрілі питання і досягаються поставлені цілі.
Отже, цілком зрозуміло, що ефективність управління багато в чому залежить від ефективності врахування і використання виявлених (пізнаних) закономірностей.
Ми наголошуємо на цьому тому, що принципи управління - це його позитивні закономірності, які пізнані наукою і практикою та охарактери-зовані (зафіксовані, закріплені) у відповідних поняттях. Звідси випливає висновок, що ознаками принципу управління є належність до пізнаних позитивних закономірностей та фіксованість, закріпленість у суспільній свідомості.
У сфері державного управління закріплення (фіксування) закономір-ностей у суспільній свідомості здійснюється у правовій формі, частіше у вигляді відповідних юридичних норм.
Таким чином, принципи державного управління - це його позитивні закономірності, пізнані наукою і практикою, закріплені у правових нормах, або узагальнення чинних у державі юридичних правил.
У навчальній літературі наводяться й інші визначення. Наприклад, принципи державного управління- це основоположні засади, керівні на-станови, що визначають найважливіші правила, за якими управління здійснюється і організується.
Прийнято виділяти такі групи принципів державного управління:
1) соціально-політичні - демократизм, участь населення в управлін-ській діяльності держави (народність); рівноправність осіб різних націо-нальностей; рівність усіх перед законом; законність; гласність і врахування громадської думки; об'єктивність;
2) організаційні принципи побудови апарату державного управління - галузевий, функціональний, територіальний;
3) організаційні принципи функціонування (діяльності) апарату дер-жавного управління - нормативність діяльності, єдиноначальність, коле-гіальність, поділ управлінської праці; відповідальність за прийняті рішення, оперативна самостійність.
Соціально-політичні принципи - це найзагальніші принципи дер-жавно-управлінської сфери. Вони поширюються на всі види виконавчо-розпорядчої діяльності та всі функціонуючі в державі управлінські
структури. Принципи цієї групи, як правило, закріплюються у нормативному порядку. Багато з них міститься у Конституції України (вони дістали назву конституційних) та інших законодавчих актах.
Одним з найважливіших соціально-політичних принципів є демокра-тизм. Вже у ст. 1 Конституції України зазначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Природно, що визначальна риса держави зводиться у найважливіший принцип її управлінської діяльності.
Серед обставин, що визначають демократизм як принцип державного управління та закріплені у Конституції України, насамперед треба виділити такі:
- визнання людини, її життя і здоров'я, честі та гідності, недоторкан-ності й безпеки найвищою соціальною цінністю (ст. 3);
- відповідальність держави перед людиною за свій головний обов'язок - забезпечення прав і свобод людини (ст. 3);
- закріплення положення, що єдиним джерелом влади в Україні є народ (ст. 5);
- проголошення верховенства права (ст. 8);
- визнання і гарантування місцевого самоврядування (ст. 7);
- здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6);
- визнання і захист державної, комунальної і приватної власності (ст. 41);
- відсутність у державі обов'язкової ідеології та цензури (ст. 15);
- визнання того, що державний примус здійснюється виключно у межах чинного законодавства (ст. 19);
- державне гарантування свободи думки, слова, світогляду та об'єд-нання у політичні партії і громадські організації (статті 34-36);
- закріплення права громадян на звернення до органів влади і міс-цевого самоврядування та обов'язку цих органів розглядати такі звернення (ст. 40);
- проголошення права на працю, страйки, відпочинок, соціальний захист, житло, достатній життєвий рівень, охорону здоров'я, безпечне для життя і здоров'я людей довкілля (статті 43-50), освіту та свободу творчості (статті 53, 54).
Однією з найважливіших умов успішної побудови демократичної, правової, соціальної держави є забезпечення реальної участі громадян у вирішенні всієї різноманітності питань державного і суспільного життя. Саме тому участь населення в управлінській діяльності держави є неодмінним принципом державного управління, закріпленим у Конституції України, законах і багатьох підзаконних актах.
Так, ст. 5 Конституції України фіксує положення про те, що народ України, будучи єдиним джерелом влади у державі, здійснює її як безпо-середньо, так і через систему органів державної влади та місцевого самоврядування; ст. 38 надає громадянам право участі в управлінні держав-ними справами; ст. 140 визначає місцеве самоврядування як право тери-торіальної громади (жителів сіл, селищ, міст) самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції та законів України. Зазначені конституційні положення набувають розвитку у преамбулі Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р., де підкреслюється, що цей Закон забезпечує громадянам можливість участі в управлінні державними і громадськими справами, а також впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування.
Чинне законодавство передбачає різні форми участі населення в уп-равлінні державними справами. Серед них, зокрема, участь у референдумах; служба у державних органах управління; об'єднання у політичні партії, звернення з пропозиціями і рекомендаціями до органів влади, спрямовані на вдосконалення їх управлінської діяльності; об'єднання у громадські організації споживачів з метою сприяння державним органам у здійсненні контролю за якістю товарів (робіт, послуг), торговельних та інших видів обслуговування; сприяння державним органам в охороні громадського порядку;сприяння державним органам в охороні
Loading...

 
 

Цікаве