WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові акти державного управління. Поняття правових актів державного управління - Реферат

Правові акти державного управління. Поняття правових актів державного управління - Реферат

державі,
розміщення державних замовлень, формування державних контрактів, встановлення тимчасових норм тощо);
в) що діють на частині території без обмежень у часі (в основному це акти місцевих державних адміністрацій. Наприклад, правила благоустрою територій міст та інших населених пунктів, правила торгівлі на базарах тощо. Проте такі акти часто приймаються Президентом, Кабінетом Міністрів, міністерствами, комітетами);
г) що діють на частині території протягом певного терміну (це в ос-новному акти місцевих адміністрацій). Проте такі акти часто приймаються Президентом України, Кабінетом Міністрів, міністерствами, комітетами.
Розглядаючи межі дії правових актів державного управління, слід зазначити, що можливий їх "вихід" за межі державного кордону, коли вони регламентують діяльність українських організацій і громадян за кордоном.
Питання про дію актів управління в часі та просторі безпосередньо стосується проблеми припинення їх дії. В умовах режиму законності припинення дії акта зумовлене низкою об'єктивних факторів, їх дослідження дозволило виділити шість найзагальніших, за якими акти припиняють свою дію. Ними є:
а) виконання вміщеної в акті вимоги (наприклад, сплата штрафу згідно з постановою). Проте слід зазначити,що виконання акта не у всіх випадках означає припинення його дії. Так, постанова щодо утворення органу управління не припиняє своєї дії у зв'язку з фактичним створенням органу. Такі акти припиняють свою дію тільки в результаті скасування;
б) настання юридичної події. Наприклад, смерть громадянина ану-лює дію акта щодо призначення йому пенсії;
в) волевиявлення зацікавленої сторони, коли акт пов'язаний із здій-сненням суб'єктивних прав. У більшості випадків тут необхідне видання нового акта;
г) закінчення строку дії акта, що обумовлений в ньому;
д) поглинання змісту акта новим актом;
е) скасування акта у встановленому порядку.
3. За характером компетенції органів, які видають акти, останні поділяються на акти загального, галузевого і функціонального управління. Перші регулюють управлінські відносини в усіх сферах і галузях; другі - відносини, пов'язані з якоюсь однією галуззю державного управління; треті регулюють одну чи кілька державних функцій. Найбільш характерними актами першої групи є акти Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій; другої - акти управління галузевих міністерств, комітетів, керівників галузевих і служб місцевих державних адміністрацій; третьої - акти функціональних органів управління (наприклад, податкової адміністрації).
4. За становищем органів, які приймають акти, в управлінській ієрархії. Останні класифікуються залежно від того, які органи їх видають. При цьому різні органи управління видають різні за назвами акти:
o Президент України - укази і розпорядження;
o Кабінет Міністрів України - постанови і розпорядження.
Акти управління Президента і Кабінету Міністрів можуть бути нор-мативними й індивідуальними, їх нормативні акти, разом з законами, становлять правову основу всіх інших актів державного управління.
o Міністерства, комітети, відомства, як правило, - накази й інструкції;
o голови державних адміністрацій - розпорядження;
o керівники структурних підрозділів державних адміністрацій - накази. Накази - самостійний різновид актів управління. Вони можуть бути
як нормативними, так й індивідуальними. Наказами міністрів та керівників інших відомств можуть вводитися в дію положення, статути, правила, інструкції.
Інструкція завжди є нормативним актом, який встановлює порядок застосування (виконання) законів, указів, актів вищих органів управління, проведення організаційних заходів або матеріально-технічних операцій.
За загальним правилом, акти управління, що приймаються міністрами і керівниками інших центральних органів виконавчої влади, діють у сфері функціонування даного органу й обов'язкові для виконання усіма підвідомчими їм установами, організаціями та їх посадовими особами.
У деяких випадках їхні акти управління мають надвідомчий характер, поширюють свою дію за межі цієї управлінської системи, обов'язкові для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями та їх посадовими особами, що не входять до даної системи.
Вимоги, що ставляться до актів державного управління. Акти дер-жавного управління мають відповідати законам і підзаконним актам органів державного управління вищого рівня.
Будь-який акт державного управління має бути прийнятий компе-тентним органом і в межах його повноважень. Чітке визначення компетенції кожного органу державного управління на видання акта управління, тобто забезпечення правильного уявлення щодо кола питань, які підлягають віданню цього органу, є обов'язковою умовою правильного виконання функцій і завдань кожним органом державного управління.
Акти державного управління мають видаватися в певному порядку з додержанням процесуальних правил. Наприклад, одні акти видаються колегіальним органом, інші - єдиноначальним; одні публікуються у міс-цевій пресі, інші просто доводяться до відома виконавців тощо.
Однією з важливих вимог, які ставляться до актів державного управ-ління, є додержання певної форми акта.
Найчастіше акти державного управління втілюються у письмовій формі, мають певну назву, підписуються певними посадовими особами, нумеруються, датуються, забезпечуються іншими реквізитами. Деякі акти державного управління втілюються, у так звану конклюдентну форму (дорожні знаки).
До актів державного управління іноді можуть ставитися й інші до-даткові вимоги. Так, деякі з них можуть бути видані лише за наявності спеціального дозволу вищого органу; деякі можуть бути прийняті лише в межах певного терміну; деякі вимагають затвердження вищестоящим органом. Письмові акти державного управління мають бути викладені грамотно, чітко, загальнодоступною мовою, конкретно формулювати ви-моги.
За порушення певних вимог закону акти державного управління мо-жуть бути визнані неправомірними, і, залежно від характеру порушень, не породжувати юридичних наслідків з моменту їх прийняття (порушення закону); виявитися заперечними, тобто такими дефектними актами, які обов'язкові до виконання, але можуть бути заперечені заінтересованими органами чи особами у судовому або адміністративному порядку.
У праві, зокрема і в адміністративному, діє презумпція законності прийнятих актів управління. Питання щодо визнання даного акта непра-вильним, дефектним вирішується компетентним державним органом.
Loading...

 
 

Цікаве