WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття адміністративного процесу - Реферат

Поняття адміністративного процесу - Реферат

властивості управлінської діяльності. Він забезпечується зак-ріпленням у законодавстві строків, у межах яких здійснюється провадження в індивідуальних справах, виконуються рішення. Як приклад можна навести ст. 277 КУпАП, яка встановлює строки розгляду справ про адміністративні правопорушення:
15 діб - загальний;
1 доба - незаконне придбання наркотичних речовин без мети збуту; незаконні операції з валютою; дрібне хуліганство;
З доби - торгівля з рук у невстановлених місцях; незаконний продаж товарів; порушення порядку проведення мітингів;
5 діб - порушення режиму радіаційної безпеки; дрібне розкрадання;
7 діб - порушення, пов'язані з використанням газу.
9. Провадження процесу національною мовою. Цей принцип зу-мовлений багатонаціональним складом населення України і закріплений законодавчо. У ст. З Закону України "Про мови" зазначається, що в роботі державних, громадських органів, підприємств, закладів, організацій, розташованих у місцях мешкання більшості громадян іншої національності, поряд з українською, може використовуватися мова національності чи мова, яка прийнятна для всього населення.
Стаття 5 забезпечує громадянам право звертатися до державних, гро-мадських та інших організацій мовою, яка прийнятна для сторін. Відмова посадової особи прийняти і розглядати звернення громадянина на підставі незнання мови, якою він звернувся, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 19 вказує, що коли особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, на якій здійснюється адміністративне провадження, то вона може виступати рідною мовою і користуватися допомогою перекладача.
10. Відповідальність посадових осіб. Порушення встановленого по-рядку адміністративно-процесуальної діяльності, бюрократичне ставлення до громадян та їхніх звернень тягне за собою застосування до винуватців заходів дисциплінарної, матеріальної та кримінальної відповідальності. Так, ст. 27 Закону України "Про об'єднання громадян" передбачає відповідальність посадових осіб легалізуючих органів за порушення зако-нодавства про об'єднання громадян.
Суб'єкти (учасники) адміністративного процесу. Адміністративний процес характеризується різноманітністю суб'єктів. Як сторони (учасники, суб'єкти) в адміністративному процесі виступають юридичні та фізичні особи; виконавчо-розпорядчі органи держави і місцевого самоврядування; адміністрації підприємств, закладів, організацій і громадські організації; політичні партії та органи самоорганізації населення; об'єднання громадян і просто громадяни, а також іноземці та особи без громадянства тощо.
Аналіз усього масиву учасників адміністративно-процесуальних від-носин дає змогу виділити п'ять груп суб'єктів адміністративного процесу: 1) громадяни; 2) виконавчо-розпорядчі органи та структурні частини їх апарату; 3) об'єднання громадян та їх органи, а також органи самооргані-зації населення, що мають адміністративно-процесуальну правосуб'єктність; 4) державні службовці та посадові особи, що наділені адміністративно-процесуальними правами та обов'язками; 5) інші державні органи та їх посадові особи.
Коротко зупинимося на характерних рисах кожного із зазначених суб'єктів.
1. Громадяни мають загальну правосуб'єктність, у тому числі й адміністративного процесу в будь-якій галузі управлінської сфери: господар-ській, соціально-культурній, адміністративній, політичній. Така властивість адміністративної правосуб'єктності громадян породжує в усіх інших суб'єктів адміністративного процесу обов'язок додержуватися їхніх прав.
Особливістю адміністративно-процесуальної правосуб'єктності гро-мадян є їхня некомпетентність щодо вирішення адміністративних справ (якщо не наділені спеціальними повноваженнями, але у цьому разі вони вже належать до іншої категорії суб'єктів).
2. Виконавчо-розпорядчі органи. Ця група суб'єктів відіграє визна-чну роль у вирішенні індивідуально-конкретних справ. Разом з тим, ад-міністративно-процесуальна правосуб'єктність виконавчо-розпорядчих органів неоднакова. Вона поділяється на загальну, галузеву та спеціальну.
Загальну правосуб'єктність мають ті органи, до компетенції яких входить вирішення широкого кола справ, незалежно від їх галузевої ком-петенції. До них належать, наприклад, місцеві адміністрації, виконкоми Рад народних депутатів.
Галузеву - мають органи, до завдань яких входить вирішення справ у межах галузі. Це відділи та служби міністерств.
Спеціальну - мають органи, створені спеціально для вирішення вузь-кого кола справ. Наприклад, адміністративна комісія районної державної адміністрації.
Слід зазначити, що виконавчо-розпорядчі органи, як правило, є обов'язковою стороною, обов'язковим учасником адміністративного про-цесу.
3. Об'єднання громадян. Адміністративно-процесуальна правосуб'єктність об'єднань громадян закріплена в Законі "Про об'єднання громадян". Вона виникає у разі реалізації ними своїх прав, передбачених ст. 20 цього Закону (наприклад, захист інтересів членів громадської організації), а також у випадках порушення законодавства з боку легалізуючих органів (ст. 27) та самих об'єднань громадян, коли до останніх застосовуються санкції, передбачені статтями 29, ЗО, 31 і 32 (штраф, попередження, тимчасова заборона діяльності, примусовий розпуск).
4. Посадові особи і державні службовці, їх адміністративно-проце-суальна правосуб'єктність зумовлена двома обставинами:
по-перше, важливе значення має належність державних службовців до певної категорії керівників або спеціалістів. Зрозуміло, що правосуб'єктність керівника ширша, ніж спеціаліста;
по-друге, значну роль відіграє зміст посадових прав та обов'язків. Так, голова районної держадміністрації і начальник управління міністерства належать до однієї категорії (3), але зрозуміло, що їх правосуб'єктність різна.
5. Інші державні органи та їх посадові особи. Спеціальною адмі-ністративно-процесуальною правосуб'єктністю володіють і деякі інші пе-редбачені законом державні органи та посадові особи. Так, районні (міські) судді одноосібно розглядають низку справ про адміністративні пра-вопорушення (ст. 221 КУпАП), в органах прокуратури ведеться прова-дження за скаргами та заявами громадян, порушується дисциплінарне переслідування (дисциплінарне провадження) щодо посадових осібтощо.
Слід зазначити, що лише цієї класифікації суб'єктів адміністративного процесу явно недостатньо для з'ясування специфіки їх адміністративно-процесуального становища.
Для визначення їх адміністративно-процесуального статусу важлива і та роль, яку кожен із суб'єктів виконує у процесі. За характером проце-суального статусу всі суб'єкти поділяються на три групи:
1) суб'єкти, що вирішують справу;
2) суб'єкти, стосовно яких вирішується справа;
3) допоміжні учасники процесу.
До першої групи завжди належать державні органи, їх посадові особи, до другої - практично будь-які суб'єкти, як органи, так і особи, до третьої - свідки, потерпілі, експерти, перекладачі, адвокати.
Конкретний перелік учасників адміністративно-процесуальних від-носин залежить від виду адміністративного провадження.
Loading...

 
 

Цікаве