WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основні напрями державного регулювання економіки - Реферат

Основні напрями державного регулювання економіки - Реферат


Реферат
на тему:
Основні напрями державного регулювання економіки
Головною метою державного регулювання економіки є реалізація конституційного положення про те, що держава забезпечує її соціальну спрямованість (ст. 13).
Виходячи з цього, найважливіші завдання суб'єктів, що реалізують свої управлінські повноваження у сфері економіки, полягають у забезпеченні економічної стабільності, гармонійного розвитку виробництва і соціальної сфери, зміцненні наукового потенціалу, створенні сприятливих умов для ефективного господарювання й оптимальної реалізації як суспільних, так і приватних інтересів.
При цьому не можна не враховувати, що в перехідний період держава виконує низку функцій, що не характерні для ринкових умов.
Так, вона залишається найбільшим суб'єктом ринку й регулює діяль-ність інших його суб'єктів, зберігає значний обсяг розподільчих функцій, активно впливає на розвиток самої людини, розглядаючи особистість як головний фактор суспільного прогресу і культури в широкому розумінні слова. Державне регулювання зачіпає інтереси, з одного боку, підприємств, установ, організацій, а з другого - безпосередньо конкретних громадян. Держава активно пропонує їм різноманітні форми економічної взаємодії, а також визначає міру відповідальності за порушення правових установлень.
В основі адміністративно-правового впливу держави на економічну систему лежать відомі методи і форми державного управління, що подані відповідно до специфіки цієї сфери. Це різноманітні сполучення прямих і непрямих регуляторів, що дають змогу зосередити ресурси на розвиткові базових галузей, забезпечити швидку окупність засобів, мобільність виробництва, запобігти диспропорціям і стимулювати попит на товари та послуги.
Найхарактернішими з них є:
- демонополізація економіки;
- утворення вільних економічних зон;
- створення промислово-фінансових груп;
- залучення інвестицій (інвестування економіки);
- роздержавлення власності (приватизація).
Демонополізація економіки. Демонополізація - це здійснювана дер-жавою та її органами політика, спрямована на стримування монополізму (переважання на ринку одноосібного виробника, постачальника, продавця) й водночас на розвиток конкуренції, шляхом сприяння створенню та існуванню конкуруючих підприємств, фірм, компаній тощо.
Захист конкурентного середовища і суб'єктів, що господарюють, від монополізму здійснюється на основі Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприєм-ницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р. Цей Закон визначає правові основи обмеження та попередження монополізму, недопущення недобро-совісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства. Крім того, він застосовується до відносин, у яких беруть участь підприємці, та не поширюється на відносини, що випливають з прав на об'єкти інтелектуальної власності (за винятком випадків, ним передбачених); у разі якщо міжнародним договором, у якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить цей Закон, застосовуються правила міжнародного договору.
Він містить визначення основних понять у сфері антимонопольної політики, зокрема в ньому вказується, що:
- товар - це продукт діяльності (включаючи роботи, послуги, а та-кож цінні папери), призначений для реалізації;
- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару однієї споживчої вартості, в межах якої визначається монопольне становище;
- конкуренція - змагальність підприємців, коли їх самостійні дії об-межують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач;
- монопольне становище - домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію певного товару на ринку. Монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. (У різних країнах світу встановлена різна межа, за якою визначається домінуюче (монопольне) становище: у Німеччині - 1/3 частка ринку для одного підприємства, 1/2 - для двох, 2/3 - для трьох підприємств; у Японії - більше 1/2 для одного підприємства, більше 3/4 - для двох підприємств; у Росії, як і в Україні, ця межа дорівнює 0,35 частки; найнижча "планка" встановлена у Великій Британії та Франції - 1/4 частки);
- монопольна ціна - ціна, яка встановлюється підприємцем, що зай-має монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживача;
- монопольна діяльність - дії (бездіяльність) підприємця (підпри-ємців) за умови монопольного становища на ринку одного підприємця (групи підприємців) у виробництві та реалізації товарів, а також дії (без-діяльність) органів влади і управління, спрямовані на недопущення, істотне обмеження чи усунення конкуренції;
- монопольне утворення - підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку;
господарюючий суб'єкт (підприємець) - юридична особа незалежно від форми власності, що займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів (робіт, послуг), громадянин, який здійснює самостійну підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, група за-значених юридичних та (або) фізичних осіб, якщо одна або кілька з них здійснює контроль над іншими, тобто має вирішальний вплив на їх гос-подарську діяльність, у тому числі на прийняття управлінських рішень на підставі: володіння їх акціями (паями, частками); володіння або права використання їх активів; прав, зафіксованих в установчих документах або угодах (контрактах); збігу більше ніж чверті складу органів управління та (або) спостережних рад тощо.
До найбільш небезпечних порушень антимонопольного законодавства належать:
а) зловживання монопольним становищем на ринку;
б) неправомірні угоди між господарюючими суб'єктами;
в) дискримінація підприємців органами влади та управління;
г) недобросовісна конкуренція.
Зловживаннями монопольним становищем вважаються:
- нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у не-рівне становище, або додаткових умов, що не належать до предмета до-говору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту;
- обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обо-роту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
- часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
- інші дії з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємців; встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;
- встановленнямонопольне високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів;
- встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.
Неправомірними угодами між підприємцями визнаються угоди (пого-джені дії), спрямовані на: встановлення
Loading...

 
 

Цікаве