WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Метод та структура адміністративного права - Реферат

Метод та структура адміністративного права - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Метод та структура адміністративного права.
Метод адміністративного права
Поряд з предметом, важливу роль у здійсненні адміністративним правом регулятивної функції відіграє метод регулювання суспільних від-носин або метод адміністративного права. Саме поняття предмета і методу правового регулювання є основою характеристики будь-якої галузі права, включаючи й адміністративне право.
У теорії права під методом правового регулювання мають на увазі прийоми юридичного впливу (точніше сполучення цих прийомів), якими визначається становище сторін у правовідносинах.
Виходячи з цього теорія права визнає існування двох первинних (найпростіших) прийомів регулювання: а) метод субординації та б) метод координації. Саме вони визначають особливості юридичних режимів, що створюються тією чи іншою галуззю права.
Метод субординації формує централізоване, імперативне регулю-вання, яке зверху до низу проводиться на владно-імперативних засадах. Юридична енергія надходить тільки зверху, віц компетентних суб'єктів. Тому статус сторін, їхнє становище у правовідносинах насамперед харак-теризується субординацією чи підпорядкованістю.
Метод координації формує децентралізоване, диспозитивне регулю-вання, що проводиться на паритетних засадах. Джерелом юридичної енергії за такого регулювання є будь-які суб'єкти правовідносин. Тому статус суб'єктів характеризується в першу чергу їх рівноправним становищем у правовідносинах.
Зрозуміло, що в правовій дійсності зазначені методи у чистому вигляді не трапляються. Будь-який правовий режим - це їх сполучення і модифікація. Однак за будь-якої умови один з двох розглянутих методів відіграє провідну роль, виступає юридичним стрижнем, справляє вирі-шальний вплив на формування і характер правового режиму. Найбільш рельєфно первинні методи виражені в адміністративному (централізоване регулювання) та цивільному (децентралізоване регулювання) праві.
Внаслідок цієї обставини зазначені галузі набули значення провідних або профілюючих з юридичного погляду, а за методами закріпилися від-повідні назви: адміністративно-правовий метод регулювання суспільних відносин і цивільно-правовий.
Таким чином, регулювання відносин у сфері публічного (в основному державного) управління проводиться за допомогою адміністративно-правового методу.
Адміністративна-правовий метод - це сукупність прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридичне владне і юридичне підвладне становище сторін у правовідносинах.
Відносини, що виникають під впливом адміністративно-правового ме-тоду регулювання, характеризуються, як правило, нерівністю сторін і мають назву "владовідносини", або "відносини влади і підпорядкування".
Ця теза потребує деяких уточнень. У юридичному розумінні зміст формули "влада - підпорядкування" означає, що одна сторона управлін-ських відносин юридичне владна, а друга - юридичне підвладна. Таким чином, владовідносини не передбачають (і не виключають) організаційної підпорядкованості між суб'єктами. Вони можуть бути абсолютно не-залежними один від одного. Однак рішення одного з них є обов'язковими для виконання другим, тобто усі питання, що виникають між ними, розв'язуються на засадах одностороннього волевиявлення суб'єкта, воля якого є похідною від волі держави.
Прикладом таких правовідносин можуть бути відносини між подат-ковою адміністрацією та будь-якими іншими суб'єктами адміністративного права, що мають сплачувати податки.
Аналіз прийомів (способів, засобів) впливу, що містить адміністра-тивно-правовий метод регулювання, вказує на те, що їх зміст складається з трьох компонентів: приписів, заборон, дозволів.
Приписи - покладення прямого юридичного зобов'язання чинити ті чи інші дії за умов, передбачених нормою.
Заборони - фактично це також приписи, але іншого характеру, а саме: покладення прямих юридичних обов'язків не чинити тих чи інших дій за умов, передбачених правовою нормою.
Дозволи - юридичний дозвіл чинити за умов, передбачених нормою, ті чи інші дії або утриматися від їх вчинення за своїм бажанням.
Приписи, заборони і дозволи використовуються для регулювання су-спільних відносин не тільки адміністративним і цивільним правом, а й
іншими правовими галузями. Вони різняться між собою лише ступенем або питомою вагою практичного використання того чи іншого регулятив-ного прийому. Дослідження цього питання свідчить, що одним галузям найбільш притаманні риси, властиві цивільно-правовому методу, іншим - адміністративно-правовому. Саме тому будь-які спроби концентрувати особливі риси, властиві, наприклад, для регулювання виключно земельних, фінансових, природоохоронних, трудових, митних та інших відносин, неодмінно приводили до визнання наявності одного з двох методів.
Розглядаючи адміністративно-правовий метод регулювання суспільних відносин, слід звернути увагу ще на одну важливу обставину. Проана-лізовано лише ядро цього методу, найбільш концентрована його частина, сутність. Проте не можна не помітити, що "межі", у певному розумінні, розмиті. На цих "межах" владність і однобічність адміністративно-правового регулювання виявляється не так виразно та чітко, як у "центрі".
Норми адміністративного права справляють регулюючий вплив не тільки за допомогою приписів. Нерідко вони використовують заборони і дозволи. У результаті застосування дозвільних засобів виникають, хоч і ненадовго, управлінські відносини, в яких сторони рівні, тобто відносини, характерні для цивільно-правового методу регулювання.
На основі адміністративно-правових норм можуть виникати договірні зв'язки між суб'єктами правовідносин. Вони приводять до укладення відповідних угод. Такі угоди дістали назву "адміністративних договорів".
Адміністративно-правовий метод має низку особливостей, які випли-вають із сутності публічно-управлінської діяльності. Виділимо з них такі:
по-перше, для механізму адміністративно-правового регулювання найхарактернішими є правові засоби розпорядчого типу, тобто приписи. Своє пряме вираження вони знаходять у тому, що одній стороні регульо-ваних відносин надано певний обсяг юридично-владних повноважень, а друга зобов'язана підкоритися приписам, що виходять від носія розпо-рядчих прав. Такі повноваження не можуть
Loading...

 
 

Цікаве