WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжгалузеве (функціональне) управління - Реферат

Міжгалузеве (функціональне) управління - Реферат

зв'язку з прийняттям Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. було затвердженоМіністерство будівництва (3 серпня 1990 р.), що стало головним для Міністерства монтажних і спеціальних будівельних робіт і Міністерства промисловості будівельних матеріалів.
По-третє, наділенням галузевих міністерств деякими повноваженнями надвідомчого характеру. Такі повноваження давали можливість впливати на об'єкти свого профілю, що виявилися підвідомчими іншим галузевим міністерствам. Так, Міністерство охорони здоров'я було наділено такого роду повноваженнями стосовно тих міністерств, у підпорядкуванні яких перебували установи охорони здоров'я.
Крім наділення галузевих міністерств надвідомчими повноваженнями, відома практика передачі в їх управління профільних підприємств, установ, організацій, що раніше перебували в інших галузевих системах. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1992 р. № 719 до функціонального управління Міністерства освіти були передані відповідні установи, що належали Міністерству зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі1.
Таким чином, виникли міністерства, на які держава, крім функцій та повноважень галузевого управління, поклала здійснення функцій, що ви-ходять за межі дорученої йому галузевої системи й стосовно об'єктів, які не входять до системи цього міністерства.
Паралельно з міністерствами була утворена і розвивалася система дер-жавних комітетів. Ці органи були покликані здійснювати керівництво спе-ціальними питаннями, що мали міжгалузевий характер (наприклад, ста-тистика, стандартизація та ін.). Саме вони спеціалізувалися на виконанні в загальнодержавному масштабі профільних функцій, тобто функцій, за-гальних для всіх чи для групи галузей. На них покладалися міжгалузеве управління та відповідальність за стан і розвиток доручених їм сфер.
У своєму організаційному підпорядкуванні такі суб'єкти галузей управління не мали. У їх віданні перебували лише окремі установи й організації, що допомагали кваліфіковано виконувати покладені на них міжгалузеві функції.
Повноваження комітетів поширилися на організаційно не підлеглі їм міністерства й інші органи управління, а функції зводилися в основному до координації, регулювання та контролю. Правові акти державних комітетів з питань їхньої компетенції були обов'язковими для адресатів.
Поступово державні комітети стали трансформуватися в органи, що поєднували міжгалузеве та галузеве управління.
Така трансформація йшла двома шляхами.
По-перше, у відання державних комітетів стали передаватися функції з керівництва галузями управління. Такі комітети вже керували мережею підприємств, установ і організацій, які безпосередньо виконували роботи з відповідного профілю (наприклад, Державний комітет з матеріально-технічного постачання).
По-друге, деякі державні комітети були утворені як органи галузевого управління (наприклад, Державний комітет з вугільної промисловості, Державний агропромисловий комітет).
Таким чином, вдосконалення адміністративно-правового статусу мі-ністерств здійснювалося в напрямі надання їм повноважень міжгалузевого характеру. Водночас вдосконалювання адміністративно-правового статусу державних комітетів здійснювалося у напрямі надання їм повноважень галузевого характеру.
Зближення статусів цих найпомітніших структур державного управ-ління привело до того, що найменування (міністерство - комітет) поступово втратили закладений раніше у них зміст. За назвою стало неможливо точно та безапеляційно визначити характер здійснюваної ними державно-управлінської діяльності.
Ця тенденція добре проглядається, якщо проаналізувати три норма-тивні акти:
Загальне положення про галузеве міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України;
Загальне положення про функціональне міністерство, інший цен-тральний орган державної виконавчої влади України;
Загальне положення про міністерство, інший центральний орган дер-жавної виконавчої влади.
Перші два положення діяли з 20 березня 1995 р. по 12 березня 1996 р. Вже з їхньої назви видно, що була зроблена спроба в нормативному порядку чітко розмежувати повноваження галузевих і міжгалузевих (функціональних) органів виконавчої влади. Звертає на себе увагу і та обставина, що назва структури (міністерство - комітет) не мало юридичного значення за визначення характеру (галузевий чи функціональний) управлінської діяльності відомства.
Однак практика не підтвердила доцільність жорсткого нормативного розмежування органів виконавчої влади на галузеві та функціональні. Менше ніж через рік (12 березня 1996 р.) Президент України своїм Указом визнав ці два положення такими, що втратили чинність і замість них затвердив одне - Загальне положення про міністерство, інший центральний орган виконавчої влади. У цьому документі немає прямої вказівки на існування в системі центральних органів виконавчої влади виокремлених галузевих і міжгалузевих структур. Міністерства та комітети визначаються цим документом як органи управління, що виконують як галузеві, так і міжгалузеві функції.
Слід особливо підкреслити, що саме практика формування нових від-носин і зв'язків структур соціально-господарського комплексу як з дер-жавою, так і між собою, змусила відмовитися від нормативного закріплення за органами управління статусу галузевих або функціональних.
Найхарактернішою рисою цих нових зв'язків стала значна самостій-ність підприємств, організацій і установ галузі у вирішенні господарських, соціально-культурних, інших питань свого розвитку та, як наслідок цього, посилення ролі корпоративного управління1.
Помітну роль у розвитку та зміцненні таких відносин відіграв процес приватизації і виникнення підприємств різних форм власності. Він забез-печив різке підвищення питомої ваги недержавного сектора у структурній побудові галузей.
У результаті цього галузь як сукупність об'єктів (підприємств, установ і організацій) однорідного характеру діяльності істотно деформувалася. Сутність цієї деформації полягає в тому, що об'єкти галузевих систем стали втрачати таку якість, як організаційна підпорядкованість за ієрархічною вертикаллю. Підприємства позбулися твердої підпорядкованості міністерствам, а управління сугубо адміністративними засобами визнано помилковим.
Отже, організаційно-правова централізація, властива раніше мініс-терським галузевим системам, поступилася своїм місцем децентралізації, тобто широкій оперативній самостійності підприємств.
Разом з тим галузеве управління і відповідні державні органи збері-гаються. Найбільш рельєфно цей вид державно-управлінської діяльності виявляється в керуванні казенними підприємствами (державні підприємства, що не піддягають приватизації). Вони передбачені як вид підприємств ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. Стаття 38 зазначеного Закону визначає
Loading...

 
 

Цікаве