WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Громадяни України та іноземці як суб’єкти адміністративного права. - Реферат

Громадяни України та іноземці як суб’єкти адміністративного права. - Реферат

адміністративної відповідальності (ст. 16 КУпАП), зобов'язаний мати паспорт тощо.
Стан здоров'я є фактором, що виключає покладення на конкретних громадян деяких обов'язків. Так, на дійсну військову службу призиваються громадяни, стан здоров'я яких відповідає поставленим вимогам.
Належність до певних соціальних груп забезпечує громадянам додат-кові права, характерні тільки для конкретної соціальної групи. Неодмінною умовою існування таких груп є їх адміністративно-правова детермінованість.
Так, ветерани війни, мають право на зниження оплати за житлову площу, безкоштовне зубопротезування, безкоштовний проїзд у міському транспорті, використання чергової відпустки у зручний для них час тощо.
Учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, мають право: безкоштовно отри-мувати ліки за рецептами лікарів; на оплату лікарняного у розмірі 100 відсотків незалежно від стажу роботи; на 50-відсоткову квартирну плату і плату за комунальні послуги тощо.
Військовослужбовці та члени їх сімей користуються правом безкош-товного проїзду під час відпустки; перевезення багажу при переїзді на нове місце служби тощо.
Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткове зни-ження щодо оплати за житлову площу та комунальні послуги, паливо; тим, хто використовує особистий транспорт у службових цілях, виплачується грошова компенсація; за дітьми загиблого працівника міліції, а також за непрацездатними членами сім'ї зберігається право на пільги щодо оплати за житло та комунальні послуги, паливо тощо.
Право громадянина, обумовлене адміністративним законодавством, - це визнана державою і закріплена адміністративно-правовою нормою можливість діяти в певних межах.
В адміністративно-правовій науці прийнято виділяти три групи прав громадян: а) соціально-економічні; б) політичні права і свободи; в) особисті права і свободи.
Соціальне-економічні права становлять основу правового становища громадян та стосуються основи їхньої життєдіяльності - право на працю, матеріальне забезпечення, право на освіту, на охорону здоров'я.
Політичні права і свободи - це права на свободу думки, совісті, релі-гії, зібрань, мітингів, демонстрацій, об'єднання в політичні партії; право вносити пропозиції до державних органів і критикувати недоліки, оскар-жувати в суді дії посадових осіб; право на судовий захист. Сюди також належать: право обиратися і бути обраним у ради будь-якого рівня; право на користування досягненнями культури, свободу наукової, технічної, художньої творчості.
Особисті права і свободи - це права, які пов'язані з виконанням гро-мадянами дій, спрямованих на задоволення особистих потреб.
Адміністративно-правові обов'язки громадян - це встановлені держа-вою і адресовані громадянам вимоги діяти в певних рамках та межах. Вони витлумачені в адміністративно-правових нормах, які регламентують численні правила поведінки.
В обов'язках закріплюється необхідне, належне ставлення громадян до: а) держави та її апарату; б) суспільства та його членів; в) власних інтересів.
Кожному обов'язку громадянина відповідає право державного органу вимагати від нього виконання чи додержання своїх адміністративно-пра-вових обов'язків.
За своїм змістом адміністративно-правові обов'язки поділяються на два види: а) обов'язок здійснювати певні дії (отримувати паспорт, сплачувати штраф тощо); б) обов'язок утримуватися від певних дій, які розцінюються як правопорушення (не порушувати громадський порядок).
Адміністративно-правові обов'язки громадян виникають у зв'язку з юридичними фактами, закріпленими в нормах права. Найхарактерніші з них такі:
- досягнення громадянином певного віку (з 16 років виникає обов'язок отримати паспорт);
- перебування в певному місці (перебування у громадських місцях зобов'язує не порушувати громадський порядок);
- заняття певною діяльністю (громадяни, що керують автомобілем, мають додержуватися правил дорожнього руху);
- наявність у громадян деяких об'єктів особистої власності (наявність автомобіля, вогнепальної, газової зброї спричиняє обов'язок щодо їх реєстрації чи нереєстрації);
- укладання і наступне виконання громадянином громадянсько-пра-вових угод (укладання громадянином з транспортною організацією угоди про перевезення спричиняє виникнення у останнього обов'язків щодо до-держання протипожежних, санітарних та інших правил, що діють на
транспорті);
- користування об'єктами державної, кооперативної, суспільної
власності (користування лісами, водними ресурсами тощо породжує адміністративно-правовий обов'язок додержуватися встановленого режиму користування ними).
На території України, поряд з її громадянами, проживають іноземці. До іноземців законодавство України відносить осіб, які належать до категорії громадян іноземних держав і не є громадянами України, а також осіб без громадянства, тобто осіб, які не належать до громадян будь-якої держави.
Стаття 26 Конституції України закріплює за іноземцями ті самі права і свободи, що й за громадянами України, крім винятків, установлених самою Конституцією, законами і міжнародними угодами.
Особливості їх адміністративно-правового статусу визначаються низ-кою спеціальних нормативних документів. Це, зокрема: закони України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р.; "Про імміграцію" від 7 червня 2001 р.; "Про біженців" від 21 червня 2001 р.; Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р.; Порядок оформлення іноземцями та особами без гро-мадянства дозволу на працевлаштування в Україні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. та ін.
Аналіз нормативних документів свідчить, що права і свободи, вста-новлені для громадян України, рівнозначно стосуються й іноземних гро-мадян. Іноземці мають ті самі права і свободи та виконують ті самі обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, законами, а також міжнародними договорами України.
Іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соці-ального й майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Чинне законодавство спеціально регламентує право іноземців на ін-вестиційну та підприємницьку діяльність; на трудову діяльність; на від-починок; на охорону здоров'я, на соціальний захист; на житло; на освіту; на користування досягненнямикультури; на участь в об'єднаннях громадян; на свободу совісті; на шлюбні і сімейні відносини; майнові та особисті немайнові права.
Так, іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право пра-цювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Іноземці, які іммігрували в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування. Іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або заняття
Loading...

 
 

Цікаве