WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративне правопорушення - Реферат

Адміністративне правопорушення - Реферат

міститься в ч. 2 ст. 1 КК України, де йдеться щодо суспільне небезпечних діянь, які є злочинними. Звідси випливає обґрунтованийвисновок, що поняття суспільне небезпечного діяння значно ширше поняття злочину, тобто далеко не всі суспільне небезпечні діяння є злочинами.
Підкріплюють цю думку дві обставини.
По-перше, злочини і адміністративні правопорушення як соціальні явища дуже близькі між собою, а межі між ними досить рухливі й надто умовні. Тому відомі випадки, коли перші з них перетворюються на другі й навпаки. Іншими словами, юридична практика знає випадки, коли одне й те саме діяння на одному проміжку часу може розцінюватись як злочин, а на іншому - як адміністративний проступок.
Так, у 1956 р. було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство. Навіть якщо хуліганські дії протягом року вчинювались однією й тією самою особою два, три і чотири рази, винний щоразу притягався лише до адміністративної відповідальності. У 1960 р. за третє дрібне хуліганство, вчинене протягом року, введено кримінальну відпові-дальність. 26 липня 1996 р. була встановлено кримінальну відповідальність за повторне дрібне хуліганство. У 1997 р. кримінальну відповідальність за дрібне хуліганство скасували.
Нині, як і в 1956-1960 рр., дрібне хуліганство тягне за собою лише адміністративну відповідальність.
Чи можна з цього зробити висновок, що в 1969 р. суспільне небезпеч-ним діянням стало третє дрібне хуліганство, в 1966 р. - уже друге, а до 1977 р. це правопорушення втратило суспільне небезпечний характер? Чи відображають наведені правові метаморфози реальну зміну соціальної значущості відповідних діянь? Ні. За вказаний проміжок часу властивості дрібного хуліганства майже не змінилися, а от їх правова оцінка змінилася істотно.
Отже, все залежить від волевиявлення законодавця, вираженого у праві й зумовленого соціально-політичними та іншими потребами суспільства, а також ситуацією, що в ньому склалася.
По-друге, про суспільну небезпеку того чи іншого правопорушення можна робити висновок з урахуванням його поширення та результативності боротьби з ним. Тут важко не погодитися з Л. Ковалем, який у зв'язку з цим зазначає, що окремо взяті дрібні проступки, такі, як проїзд у громадському транспорті без квитка, торгівля у невстановленому місці тощо, можливо, й не мають чітко вираженої суспільної небезпеки. Однак у своїй сукупності та поширеності вони, без сумніву, набувають суспільне небезпечного характеру1.
До цього можна додати, що, встановлюючи адміністративну відпові-дальність за ті чи інші діяння, законодавець обов'язково бере до уваги їх поширення і необхідність боротьби не з окремо взятими випадками, а з явищами, які не можна розцінювати як прояв обставин, що випадково склалися, через виникнення небезпеки для суспільних відносин, які від-повідають інтересам держави. Якби це було не так, то не було б необхідності боротися з такими діяннями, як торгівля у невстановлених місцях тощо.
Незважаючи на тривалість дискусії щодо проблеми суспільної небез-пеки адміністративних правопорушень, можна констатувати спільність поглядів її учасників у визнанні негативного характеру усіх правопорушень. Негативна ж оцінка не може полягати в чомусь іншому, крім шкоди і суспільної небезпеки. Тому виникає потреба з'ясувати співвідношення таких понять, як "шкідливість" і "суспільна небезпека".
Отже, суспільна небезпека правопорушень (злочинів і адміністратив-них проступків) полягає саме в тому, що вони завдають шкоди правопо-рядку, громадським і особистим інтересам. Шкідливі наслідки мають як кримінальні, так і адміністративні правопорушення. Нешкідливих або байдужих для держави, суспільства, громадян правопорушень не існує. Не може бути правопорушень суспільне "корисних" або суспільне "безпечних". Усі вони тільки суспільне небезпечні, а відрізняються лише ступенем заподіяної шкоди й саме тому різні за ступенем суспільної небезпеки.
Відмінність адміністративного правопорушення від злочину та дис-циплінарного проступку. Розмежування злочинів, адміністративних і дисциплінарних правопорушень має не лише теоретичне (навчальне, піз-навальне), а й велике практичне значення.
Правильне розв'язання цього питання у кожному конкретному випадку має принциповий характер, оскільки прямо пов'язане з визначенням засобів і форм державного впливу. Цілком очевидно, що якщо особа за вчинення адміністративного правопорушення буде притягнуто до кримінальної відповідальності чи навпаки, за вчинення злочину - до адміністративної, іміджу правової системи буде заподіяно шкоди.
Основними ознаками, за якими здійснюється розмежування адмі-ністративних правопорушень і злочинів є такі.
Перша ознака. Включення складу правопорушення або в Кодекс Ук-раїни про адміністративні правопорушення, або в Кримінальний кодекс.
Підставою для включення складу в той чи інший кодекс є ступінь суспільної небезпеки. Принципові положення для вирішення питання про ступінь суспільної небезпеки містяться в ст. 9 КУпАП, а також у статтях 1 і 11 КК.
Частина 2 ст. 9 КУпАП визначає, що адміністративна відповідальність за правопорушення настає тільки в тому разі, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
Частина 2 ст. 1 КК встановлює, що виключно Кримінальний кодекс України прямо і чітко визначає, які суспільно небезпечні діяння є зло-чинними.
Таким чином, діяння може розглядатися як адміністративне правопо-рушення тільки в тому разі, якщо КК не визнає його злочином.
Частина 2 ст. 11 КК вказує на найбільш загальний критерій відмежу-вання проступків від злочинів. Це - малозначність діянь. Зі змісту цієї статті випливає, що малозначним є діяння, що формально передбачене КК, однак не заподіяло істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі.
Слід зазначити, що малозначність (мала суспільна небезпека) діяння являє собою властивість не однієї, а всіх сторін складу правопорушення. Питання, чи є діяння малозначним, вирішується з урахуванням усіх його суб'єктивних і об'єктивних ознак (завданого збитку, місця, способу, ха-рактеру проступку, мотиву, мети, особливих якостей суб'єкта та ін.).
Таким чином, найважливішим критерієм розмежування адміністра-тивних правопорушень і злочинів є ступінь суспільної небезпеки. Керуючись саме цим критерієм, законодавець відносить одні діяння до проступків, інші - до злочинів і включає їхні склади у відповідні кодекси.
Друга ознака. Склад будь-якого злочину може бути встановлений тільки законом. Склади адміністративних проступків - як законами, так і підзаконними актами.
Так, сільські, селищні, міські, обласні ради (органи місцевого само-врядування) правомочні приймати рішення (ст. 107 "Порушення правил карантину тварин"), а також затверджувати правила, за порушення яких передбачено адміністративна
Loading...

 
 

Цікаве