WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові способи та порядок відновлення прав споживачів, які придбали товар неналежної якості - Реферат

Правові способи та порядок відновлення прав споживачів, які придбали товар неналежної якості - Реферат

моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
помірного зменшення купівельної ціни.
При цьому у зазначеній статті взагалі не передбачається можливість стягнення збитків при пред'явленні покупцемперелічених вимог. Можна було б припустити, що у цих випадках мають застосовуватися загальні правила вже згадуваної ст. 708 проекту ЦК України. Однак такий висновок щодо співвідношення змісту статей 708 і 738 проекту ЦК є лише припу-щенням, правомірність якого в судовій практиці може викликати сумнів. Тому для позитивного вирішення даної проблеми у ст. 738 проекту ЦК необхідно було б зробити спеціальні застереження про допустимість відшкодування збитків, заподіяних покупцеві, в усіх зазначених у ній випадках.
В статті 14 Закону України "Про захист прав споживачів" законодавець окремо наголошує, що стосовно непродовольчих товарів, що були у використанні та реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у п. 1 ст. 14, задовольняються за згодою продавця. Дану норму було внесено в Закон 1993 р. Таку новелу аж ніяк не можна визнати вдалою. Вона не лише суперечить основоположним принципам споживчого права, а й ст. 234 ЦК України, яка не ставить у залежність реалізацію прав покупця у разі придбання товару неналежної якості від факту перебування чи не перебування товару до продажу у користуванні.
ЦК України встановлює загальне правило про відповідальність продавця за не застережені ним недоліки. Дане правило має повною мірою стосуватися також торговельної діяльності, здійснюваної комісійними магазинами. Звільнення комісійних магазинів від відповідальності за продаж товарів з не застереженими недоліками суперечить принципам цивільного права, яке встановлює правові наслідки у разі порушення тих чи інших умов договору, та порушує загальновизнані права споживачів. Комісійний магазин не повинен нести невигідні ті чи інші правові наслідки лише щодо застережених ним покупцеві недоліків. Інформація про це має бути доведена відповідним чином до покупця (наприклад, у приймальній квитанції, окремій угоді тощо). У Правилах комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом МЗЕЗторгу України від 13 березня 1995 р. відсутня така дискримінаційна норма. Однак у п. 5.5 Правил записано:
Товари, що були у користуванні, придбані в комісіонера, можуть бути повернуті назад лише за згодою комісіонера"1. Безумовно, у такій редакції наведена норма суперечить нормам ЦК України, які регулюють відносини купівлі-продажу, незважаючи на те, що вона стосується товарів, які вже були у користуванні.
Дещо по-іншому була вирішена дана проблема в законодавстві радянського періоду. Так, відповідно до п. 2.2 Правил торгівлі в комісійних магазинах по продажу промислових товарів, затверджених наказом Міністерства торгівлі СРСР від 12 серпня 1968 р., речі, куплені в комісійному магазині, назад від покупців не приймалися, за винятком нових речей з дефектами, не виявленими під час прийняття речей на комісію, якщо річ поверталася не пізніше 48 годин після її купівлі. Тобто законодавство радянського періоду також не захищало належним чином права покупців, які купляли товари в комісійних магазинах. Це дає підстави вважати, що консерватизм у вирішенні проблеми прав покупців товарів у комісіонерів у Законі України Про захист прав споживачів" успадковано від радянської правової системи.
Правомірність наших міркувань підтверджується змістом ст. 738 проекту ЦК України, у якій передбачається, що покупець, який придбав непродовольчі товари, що були в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був поінформований продавцем, має право пред'явити зазначені в п. 1 цієї статті вимоги, якщо придбані товари мали істотні недопіки, не застережені продавцем. Думається, що прийняття такого положення буде кроком уперед щодо захисту прав споживачів. Певною мірою першим кроком у цьому стало внесення змін до Правил комісійної торгівлі наказом МЗЕЗгоргу України від 8 липня 1997 р. Зокрема, п. 2.6 Правил доповнено такою нормою:
"Стосовно товарів, на які гарантійні терміни не встановлені, покупець має право пред'явити продавцю (виробнику) відповідні вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом 6 місяців від дня передачі товарів покупцеві". Звичайно, дана норма стосується лише нових товарів.
Закон України "Про захист прав споживачів" встановлює відповідний порядок реалізації споживачем (покупцем) прав у разі придбання ним товару неналежної якості. Так, згідно з п. 2 ст. 14 Закону вимоги споживача, визначені у п. 1 цієї статті, пред'являються за вибором споживача: продавцеві - за місцем купівлі товару, виготовлювачеві або підприємству, що виконує їх функції, - за місцезнаходженням споживача.
Таким чином, законодавець визнає три категорії суб'єктів, зобов'язаних виконувати вимоги покупців (споживачів). При цьому наведена норма сформульована таким чином, що надає покупцеві право обрати зобов'язану особу (продавця, виготовлювача чи їх представника). Звичайно, споживачам зручніше звертатися з відповідними вимогами до продавця, якщо торговельне підприємство розташоване за місцем їх проживання.
Закон окремо наголошує, що зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача виконують також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору, а функції представників підприємств-виготовлювачів виконують їх представництва та філії, створені виготовлювачем з цією метою, або підприємства, які виконують вказані вимоги за договором з виготовлювачем. У Законі не йдеться про те, чи може покупець за наявності в його місцезнаходженні представника продавця чи виготовлювача звернутися зі своїми вимогами безпосередньо до них. Оскільки в законодавстві прямої заборони щодо цього немає, то відповідь має бути лише позитивною. Безперечно, лише споживачеві належить право вирішувати до кого необхідно звернутися з вимогою про відновлення його порушених прав.
Закон зобов'язує продавця, виготовлювача (підприємство, що виконує їх функції) прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. Звичайно такий обов'язок зазначених відповідальних осіб не спід розуміти буквально, адже вимога, з якою звертається споживач до цих осіб, є не що інше як претензія, тобто правова форма для добровільного відновлення порушених прав. Незважаючи на це, законодавець детально регламентує порядок реалізації споживачем пред'явлених вимог, а водночас і порядок вчинення дій продавцем, виготовлювачем (їх представником).
Так, за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі потребі перевірити його якість -
Loading...

 
 

Цікаве