WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кредитні зобов'язання - Реферат

Кредитні зобов'язання - Реферат


Реферат на тему:
Кредитні зобов'язання
Поняття кредитних зобов'язань. У ринковій економіці товарно-грошові відносини зумовлюють існування таких зобов'язань, які пов'язані з наданням на умовах повернення грошей або майна, визначеного родовими ознаками. Це дає можливість поповнити оборотні кошти учасників товарно-грошових відносин.
Такі зобов'язання, що виникають у зв'язку з наданням коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення, в літературі називають кредитними зобов'язаннями.
В юридичній літературі тривалий час точиться дискусія про роль кредитних зобов'язань у цивільних правовідносинах. Одні автори вважають, що кредитні зобов'язання виконують допоміжну функцію, яка пов'язана з обслуговуванням основного зобов'язання з передачі майна, виконання робіт, надання послуг, інші - що кредитні зобов'язання є автономними і виділяють їх у конкретні види договірних правовідносин2.
Слід зазначити, що зобов'язання з кредитування виникають не тільки тоді, коли має місце надання грошей або майна на умовах повернення, а й тоді, коли сторона основного зобов'язання (купівля-продаж, підряд і т.д.) надала іншій стороні відстрочку виконання зобов'язання (сплатити гроші, передати майно, виконати роботи, надати послуги).
У зв'язку з цим у юридичній літературі визначаються дві основні форми кредиту - грошовий і комерційний. Грошовий кредит - це відносини по передачі грошей або замінимих речей у власність боржника із зобов'язанням останнього повернути еквівалентну кількість грошей або речей. Комерційний кредит - це відстрочка виконання зобов'язання за основним договором (купівля-продаж, підряд, надання юридичних послуг).
У чинному законодавстві України є поняття товарного, комерційного та фінансового кредиту (п. 1.14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Товарний кредит - будь-яка господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає реалізацію продукції (робіт, послуг), передачу права власності іншому суб'єктові підприємницької діяльності або громадянину на умовах відстрочення платежу, якщо таке відстрочення більше за звичайні строки банківських розрахунків або перевищує 30 календарних днів з дати реалізації.
Комерційний кредит - будь-яка господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає авансування (попередню оплату) продукції (робіт, послуг) іншого суб'єкта підприємницької діяльності з відстроченням дати реалізації (набуття права власності), якщо таке відстрочення більше за звичайні строки поставки або перевищує 30 календарних днів здати здійснення авансового платежу. Не вважаються комерційним кредитом форвардні і ф'ючерсні операції з продукцією сезонного виробництва або цінними паперами і валютними цінностями, а також операції з товарними і валютними опціонами, що передбачають перехід права власності на таку продукцію (цінні папери і валютні цінності) в момент здійснення розрахунків за форвардним, ф'ючерсним або опціонним договорами.
Фінансовий кредит - будь-яка господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає надання коштів у позичку на певний строк та під визначені відсотки з поверненням основної суми заборгованості та нарахованих відсотків у грошовій формі або інших формах забезпечення заборгованості, включаючи матеріальні цінності та нематеріальні активи, надані в заставу.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність", операції по залученню і розміщенню грошових вкладів і кредитів можуть проводити тільки банки.
Питання про те, цю тільки банки можуть надавати грошові кредити, сьогодні є спірним у літературі (Д.Д. Лілак) і однозначно не вирішеним у законодавстві.
Право власника кредитувати інших за рахунок власного майна або майна, що перебуває у нього в повному господарському віданні (оперативному управлінні) випливає з його повноважень власника, які викладені у статтях 2, 4,19, 30 та 37-39 Закону України "Про власність". До майна юридичних осіб належать основні фонди та оборотні кошти в національній та іноземних валютах. Це, зокрема, випливає із законів України "Про власність" (статті 1, 22-29, 34, 35 та 39), "Про підприємства в Україні" (ст. 10), "Про господарські товариства" (ст. 12) та "Про товарну біржу" (ст. 13).
Отже, аналіз названих законодавчих актів свідчить, що надавати грошові кредити в Україні, крім банків, можуть підприємства та інші юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми їхньої діяльності та форми власності на їхнє майно.
Визначаючи кредитні відносини банків та інших суб'єктів, слід зазначити, що останні мають право кредитувати тільки за рахунок власних коштів, а банки мають виключне право надавати грошові кредити за рахунок як власних, так і залучених коштів (п.1 ст. 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Такий висновок є результатом тлумачення чинного законодавства України.
У правовій літературі були пропозиції віднести грошові кредити, що їх надають суб'єкти підприємницької діяльності за рахунок власних коштів, до комерційних кредитів.
Підсумок дискусіям щодо форм кредиту підбиває проект ЦК України. Він визначає дві основні форми кредиту - банківський (ст.1115) і комерційний (ст.1118).
Відповідно до названих норм проекту ЦК України банківське кредитування здійснюється спеціальним суб'єктом (банком або іншою кредитною організацією).
Банківське кредитування, як форма кредиту, давно визнано в юридичній літературі.
Далі йтиметься про кредитні договори, що опосередковують відносини банків та інших кредитних організацій по наданню коштів позичальникам кредитів.
Правова природа кредитного договору. В юридичній літературі немає єдиної точки зору на правову природу кредитного договору. Одні автори вважають його самостійним договором цивільного права, інші - різновидом договору позики.
Основна теоретична проблема, яку розглядали представники названих точок зору, стосувалася реальності та консенсуальності кредитного договору, а також його односторонності та двосторонності.
На цю проблему дуже влучно вказала Л.Г.Єфімова. Різницю точок зору вона пояснює різним підходом до аналізу процедури укладення договору банківського кредиту. Раніше він укладався шляхом подання клієнтом до банку заяви про надання кредиту разом з документами, які обґрунтовували необхідність кредиту. Керуючий установою банку ставив підпис про надання кредиту на самій заяві. Прибічники "реальності" кредитного договору розглядали підпис про надання кредиту не як акцепт пропозиції клієнта, а як розпорядження внутрішнього характеру, обов'язкового тільки для конкретного працівника банківської установи. Договір вважався укладеним з моменту зарахування грошей на рахунок клієнта і розглядався як реальний.
Прибічники "консенсуальності" договору банківського кредиту розглядали вказаний підпис керуючого банківською установою як акцепт, а отже сам договір - як консенсуальний ідвосторонній. Таким чином, право вимагати

 
 

Цікаве

Загрузка...