WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договір доручення - Реферат

Договір доручення - Реферат

власного імені, що виключає можливість виникнення представницьких відносин.
Договір доручення може бути сплатним і безоплатним, договір комісії, як правило, сплатний. У відносинах з третіми особами повірений не набуває для себе ніяких прав та обов'язків, а комісіонер стає стороною в угоді, яку він здійснює для третьої особи і набуває також прав та обов'язків.
Договір доручення має спільні риси з договором підряду. І підрядчик, і повірений діють в інтересах особи, але разом з тим ці два договори відрізняються своїм предметом: у договорі підряду предметом є матеріалізований результат роботи, а в договорі доручення - юридичні дії повіреного.
Складніше розмежувати договори доручення та експедиції. Експедитор, як і повірений, може здійснювати і юридичні, і фактичні дії. Але предметом договору експедиції є водночас юридичні і фактичні дії. Наприклад, доставка вантажу на станцію або на склад клієнта. Ці договори відрізняє те, що експедитор може діяти як від імені клієнта, так і від свого імені. Повірений же діє тільки від імені довірителя.
Вивчення арбітражної практики дає можливість зробити загальний висновок про те, що правильне визначення договірних відносин, у яких перебувають сторони, є необхідною передумовою правильного визначення предмета позову, з яким сторона, чиї права та інтереси порушено, звертається До суду.
Наведена справа відображає відносини, пов'язані з наданням послуг. І тому важливо встановити, за допомогою якого договору (комісії, доручення, підряду) опосередковані відносини сторін. Це є важливим у зв'язку з тим, що вид договору зумовлює предмет позову, а також вказує на те, яка із сторін може виступати позивачем.
З матеріалів справи випливає таке.
Об'єднання "Житомирнерудпром" та українсько-ліванське спільне підприємство "Бейрут" уклали договір від 18 червня 1993 р. № 18/6, відповідно до якого СП "Бейрут" зобов'язалося укласти від імені і для об'єднання договір поставки товару - мазуту кількістю 1 тис. тонн за ціною 300 тис. крб. за 1 тонну. На виконання цього договору СП "Бейрут" уклало з акціонерним товариством "Екорамбус -Україна" договір про спільну діяльність від 18 червня 1993р. № 34/93, в якому передбачено, поряд з іншими послугами, придбання і постачання продукції.
Відповідно до цього договору та договору від 18 червня 1993р. № 18/6 СП "Бейрут" погодило протокол на придбання і поставку 1 тис. тонн мазуту за ціною 250 тис. крб. за 1 тонну, в якому постачальником мазуту є АТ "Екорамбус -Україна", а одержувачем - об'єднання "Житомирнерудпром". Одержувач здійснює оплату за поставлений мазут СП "Бейрут" для подальших розрахунків спільного підприємства з постачаль-ником - АТ "Екорамбус", після чого проводиться відвантаження мазуту на адресу об'єднання.
Таким чином, СП "Бейрут" виконало зобов'язання за договором від 18 червня 1993р. № 18/6, уклавши для об'єднання "Житомирнерудпром" угоду на поставку мазуту кількістю і за ціною, вказаними об'єднанням, і гарантувало постачальникові оплату вартості мазуту. Згідно з цим договором об'єднанню "Житомирнерудпром" 25 червня 1993р. було поставлено 1084,401 тонн мазуту. Вантажовідправником мазуту є Дро-гобицький нафтозавод, якому вартість мазуту було сплачено постачальником - АТ "Екорамбус-Україна".
Об'єднання прийняло спірний мазут, зарахувало його за ціною 300 тис. крб. за 1 тонну і використало на свої потреби. Однак об'єднання не оплатило вартості мазуту СП "Бейрут".
Доводи об'єднання про невиконання ним зобов'язання ґрунтуються на тому, що об'єднання не одержувало мазут від СП "Бейрут"; за спірним відправленням мазут було відвантажено Дрогобицьким нафтозаводом; СП "Бейрут" не подало документи на підтвердження того, що воно є власником мазуту.
Вищий арбітражний суд України своїм рішенням договір між СП "Бейрут" і ВО "Житомирнерудпром" від 18 червня 1993р. № 18/6 розірвав та зобов'язав ВО "Житомирнерудпром" повернути СП "Бейрут" 1084,401 тонн мазуту.
У справі, що коментується, СП "Бейрут" і ВО "Житомирнерудпром" уклали договір № 18/6, який може бути визначений як договір доручення. Але згодом ці відносини переросли у договір комісії. Виконуючи доручення об'єднання, СП "Бейрут" уклало договір від 18 червня 1993р. № 34/93, згідно з яким третя особа - АТ "Екорамбуо - Україна" поставила об'єднанню мазут. Об'єднання прийняло мазут і, використавши його на свої потреби, не оплатило при цьому його вартості. Така протиправна поведінка призвела до збитків СП "Бейрут", які й було відшкодовано шляхом винесення судового рішення.
2. Зміст договору доручення
Зміст договору доручення, як спільного юридичного акта сторін, становлять, по-перше, умови, щодо яких сторони дійшли згоди, і, по-друге, ті умови, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.
Зміст договору, як відомо, розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору.
Сторонами договору доручення є повірений і довіритель.
Повірений - особа, яка зобов'язується виконати юридичні дії; довіритель - особа, яка доручає повіреному виконати всі Дії.
Повіреним і довірителем можуть бути дієздатні громадяни та юридичні особи.
Слід мати на увазі, що юридичні особи повинні діяти в межах статутної правоздатності, а громадяни, які укладають і виконують договори доручення з комерційною метою, мають бути зареєстровані як підприємці.
У зв'язку з питанням правоздатності юридичних осіб, які є повіреними, слід звернути увагу на представницьку діяльність з приватизаційними паперами.
Наказом Фонду державного майна України від 25 листопада 1993 р. ЇМ6 514 затверджено Інструкцію "Про умови ліцензування представницької діяльності з приватизаційними паперами". Інструкцію розроблено відповідно до законів України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизаційні папери і фондову біржу" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства". Вона визначає процедуру ліцензування представницької діяльності, яку проводять довірчі товариства.
Суть представницької діяльності довірчих товариств полягає в тому, що вони обмінюють приватизаційні папери на паї, акції, що здійснюється представниками від імені, за рахунок і на ім'я власників приватизаційних паперів.
Головним обов'язком повіреного є виконання доручення відповідно до вказівок довірителя (ч. 1 ст. 388 ЦК).
Вимога особисто виконати доручення стосується лише юридичних дій, що становлять предмет договору. Для здійснення фактичних дій, які супроводжують юридичні дії, повірений може залучити інших осіб, зокрема перекладача для участі у переговорах, друкарку для підготовки документів. Причому залучення помічників допускається без повідомлення про це довірителя, оскільки ці особи не виконують юридичних дій.
Але, якщо в договорі доручення є прямі вказівки на нерозголошення інформації будь-яким особам, з якимине пов'язане виконання юридичних дій, повірений звичайно повинен зберігати конфіденційність інформації.
Особисте виконання доручення повіреним може стати неможливим через об'єктивні причини (хвороба, дія непереборної сили і т.
Loading...

 
 

Цікаве