WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Гарантійні та інші строки (терміни) як способи підвищеного захисту прав споживачів - Реферат

Гарантійні та інші строки (терміни) як способи підвищеного захисту прав споживачів - Реферат

осінньо-зимового асортименту - з 1 жовтня; на взуття зимового асортименту - з 15 листопада по 15 березня, весняно-осіннього асортименту - з 15 березня по 15 травня, літнього асортименту- з 15 травня по 15 вересня.
Захист прав споживачів наякісний товар здійснюється також шляхом встановлення термінів придатності і термінів служби (експлуатації).
Відповідно до п. 2 ст. 13 Закону України "Про захист прав споживачів" термін придатності встановлюється для медикаментів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна і навколишнього середовища, який зазначається на етикетках, упаковці або в Інших документах, що додаються до них при продажу, і який "вважається гарантійним терміном". На відміну від гарантійного терміну, термін придатності обчислюють від дати виготовлення (а не від дати продажу), яка також має бути вказана на етикетці або в інших документах і визначається або часом, протягом якого товар придатний для використання, або датою, до настання якої товар придатний для використання.
Законодавець фактично визнав термін придатності гарантійним терміном, що було підтримано і в юридичній літературі1. Однак з таким підходом не можна погодитись, адже ці терміни мають абсолютно різне призначення, неоднаковий початок перебігу та різні правові наслідки закінчення цих термінів.
Різниця між ними Насамперед полягає в тому, що якщо з перебігом гарантійного терміну товар може не втрачати своїх властивостей і може використовуватися в майбутньому впродовж невизначеного часу, то з перебігом терміну придатності товар, як правило, втрачає свої властивості, що робить неможливим його використання за призначенням. Крім того, якщо у товарі виявлено недоліки у період дії гарантійного терміну їх можна усунути шляхом ремонту, однак, як правило, не можна виправити недоліки, які виявлено в товарах у межах терміну придатності. Цей висновок підтверджує Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23 грудня 1997 р., згідно зі ст. 1 якого "строк придатності харчового продукту до споживання - проміжок календарного часу, визначений виробником цього продукту", протягом якого показники харчового продукту повинні відповідати нормам і правилам, чинним в Україні, у разі додержання відповідних умов зберігання. Як бачимо, у цьому законі строк придатності не ототожнюється з гарантійним терміном (строком).
У законодавстві, зокрема про торговельну діяльність, досить часто вживається поряд з поняттям "термін придатності" поняття "термін реалізації" (пункти 29, 30, 40 і 41 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення). При цьому не проводиться правового розмежування між цими поняттями. Дещо інший підхід спостерігається у Правилах продажу продовольчих товарів, затверджених наказом МЗЕЗторгу України від 28 грудня 1994 р. № 237, в яких зазначаються лише строки реалізації окремих груп продовольчих товарів. Це відповідно створює враження відсутності взаємозалежності між ними та їх повну самостійність. Насправді це не так, оскільки терміни придатності і терміни реалізації тісно взаємопов'язані. Встановити термін реалізації товару у торговельній мережі неможливо без визначення відповідними нормативними приписами термінів придатності, тобто первісним є термін придатності, а похідним - термін реалізації.
Так, згідно з п. 1.7 Правил продажу продовольчих товарів кожна партія продукції має супроводжуватися документами, в яких зазначаються дата виготовлення і час виходу хліба з печі, від якого відраховується строк реалізації. Проте і термін придатності за Законом України "Про захист прав споживачів" має обчислюватися від дати виготовлення. Однак на практиці термін реалізації може виявитися меншим, порівняно з терміном придатності. Наприклад, торговельне підприємство одержало 1 квітня 1996 р. макаронні вироби, виготовлені 1 січня 1996 р" на які встановлено 12-місячний термін придатності. За таких умов залишковий термін реалізації торговельним підприємством даного товару становить дев'ять місяців. У зв'язку з цим постає також питання про можливість збігу кінцевих термінів придатності і реалізації. На нашу думку, термін реалізації має встановлюватися таким чином, щоб для використання проданого товару залишався певний термін придатності, адже продаж його у момент закінчення терміну придатності фактично позбавляв би споживача можливості використати цей товар. Однак у будь-якому разі у Правилах продажу продовольчих товарів має бути враховано положення законодавства про захист прав споживачів, яке надасть юридичного значення термінам придатності, а не термінам реалізації. Це можна зробити шляхом визначення співвідношення цих понять або заміни терміну реалізації на термін придатності.
Закон України "Про захист прав споживачів" передбачає ще один термін - термін служби товару. Так, виготовлювач зобов'язаний забезпечити можливість використати товар за призначенням протягом терміну його служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності таких термінів - протягом 10 років. Для цього він повинен забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт товару, а також випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідних обсягах і асортименті запасних частин протягом усього терміну його виробництва, а після зняття з виробництва - протягом терміну служби, в разі відсутності такого терміну - протягом 10 років (ст. 12).
Термін служби товару не є гарантійним терміном, протягом якого виготовлювач зобов'язаний безоплатно усувати виявлені недоліки в товарі та забезпечувати використання його за призначенням. Такий обов'язок покладається на виготовлювача (продавця) лише у межах гарантійного терміну.
Звертає на себе увагу той факт, що термін служби товару (термін експлуатації) може визначатися на розсуд виготовлювача. Думається, що експлуатаційний термін нині у будь-якому разі не може бути менший за гарантійний термін.
І все ж таки редакція ст. 12 Закону спонукає виготовлювачів самостійно встановлювати терміни служби товару, адже за таких умов вони можуть встановити їх значно меншими 10 років, знижуючи до мінімально можливих. З метою запобігання штучному заниженню термінів служби та підвищення ефективності захисту прав споживачів бажано було б, щоб Держстандарт визначив мінімальні межі термінів служби особливо важливих для населення товарів (зокрема, побутової техніки). Уявляється також надто завищеним максимальний термін служби у тому разі, коли він не встановлений виготовлювачем. Встановлення такого максимального терміну служби має здійснюватися з урахуванням особливостей того чи іншого виду товару.
Loading...

 
 

Цікаве