WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами - Реферат

Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами - Реферат


Реферат на тему:
Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами
У процесі реалізації відсильних норм ЦК України ст. 443 передбачено право громадянина на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду. Важливі питання цього виду відшкодування вирішуються у Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 р. Цей закон заповнив прогалину у чинному законодавстві України і розширив порівняно зі ст. 443 ЦК України сферу захисту цивільних майнових прав: права власності, права на житлове приміщення, немайнових особистих прав (право на честь, право на гідність тощо), а також трудових і пенсійних прав.
Стаття 443 ЦК України передбачає конкретний вид зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди. Сфера застосування зазначеної статті чітко визначена переліком незаконних дій у цій статті. До них належать:
1) незаконне засудження;
2) незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;
3) незаконне застосування взяття під варту як запобіжного заходу;
4) незаконний адміністративний арешт;
5) незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.
Закон України від 1 грудня 1994 р. до вже зазначених незаконних дій відповідних службових осіб відносить і такі незаконні дії: 1) незаконне проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконну конфіскацію майна, незаконне накладення штрафу; 3) незаконне проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю". Наявність однієї із передбачених незаконних дій у сукупності з іншими підставами відповідальності (шкода, причинний зв'язок) породжують зобов'язальні відносини між потерпілим і зобов'язаною особою.
Проект ЦК України розширив перелік незаконних дій службових осіб правоохоронних органів, які є елементом спеціального делікту. До них належать незаконне затримання і незаконне застосування підписки про невиїзд. Ця нормативна новела створює нові гарантії захисту прав фізичних осіб від незаконної діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду.
Випадки заподіяння шкоди внаслідок незаконних дій, що не охоплюються ст. 443 ЦК України і Законом України від 1 грудня 1994 р. (наприклад, незаконне виконання вироку, втрата, розтрата, псування матеріальних цінностей, вилучених судово-прокурорськими органами), мають підпадати під дію ч. 1 ст. 442 ЦК України.
Підставами відповідальності за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, є шкода, незаконні дії, причинний зв'язок між незаконними діями та шкодою. Наявність вини не вимагається, бо за ст. 443 ЦК України і Законом України від 1 грудня 1994 р. шкода відшкодовується незалежно від вини службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. У названому законі передбачаються види шкоди, що підлягають відшкодуванню громадянинові:
1) заробіток та інші грошові доходи, втрачені ним внаслідок незаконних дій;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, якого він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
3) штрафи, стягнені на виконання судового вироку, судові витрати, інші суми, сплачені громадянином внаслідок незаконних дій;
4) суми, сплачені громадянином за надання йому юридичної допомоги;
5) моральна шкода.
Втрата заробітку та інших доходів підлягає відшкодуванню за час:
тримання під вартою;
відбування покарання або адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт;
відсторонення від посади за постановою слідчого або прокурора;
перебування на стаціонарній судово-психіатричній експертизі;
відсутності на роботі у зв'язку з викликом громадянина до органів розслідування або суду як підозрюваного, підсудного, обвинуваченого;
працевлаштування громадянина в межах тримісячного строку до прийняття адміністрацією підприємства, установи, організації рішення з цього питання у встановлений місячний строк;
між проголошенням виправдувального вироку і вступом його в законну силу.
Якщо громадянин був позбавлений можливості займати певні посади або займатися певною діяльністю, внаслідок чого в межах призначеного судом строку не працював або виконував менш оплачувану роботу, тоді втрата заробітку за відповідний період підлягає відшкодуванню із зарахуванням заробітку за менш оплачуваною роботою.
Відшкодування заробітку та інших грошових доходів, сплачених штрафних сум, сум судових витрат, а також сум, сплачених громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, і сум моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди проводиться тоді, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали громадянинові моральної шкоди, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конфісковане, вилучене, заарештоване майно повертається громадянинові в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно було передано безоплатно. Внаслідок ліквідації зазначених організацій або через недостатність у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету (статті 3 і 4 Закону України від 1 грудня 1994 р.). Крім того, громадянин повинен бути поновлений у трудових, житлових, особистих правах, у навчальному закладі, військових та інших званнях, йому повертаються ордени та медалі, в разі потреби публікуються спростування обставин, що ганьблять особу (статті 6-11 Закону України від1 грудня 1994р.).
Протиправний характер дій службових осіб слідчо-прокурорських органів повинен відповідати змістові незаконних дій, що перелічені в зазначених правових нормах. Для з'ясування їх змісту необхідно звернутися до ст. 176 Кримінального кодексу України, статей 148 і 155 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 31 і 32 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Для встановлення відповідальності за заподіяну шкоду слід визначити причинний зв'язок між незаконними діямислужбових осіб відповідних органів і шкодою. Такими є об'єктивні підстави відповідальності за ст. 443 ЦК України. Щодо суб'єктивної підстави відповідальності, як зазначалося вище, ст. 443 передбачає відповідальність незалежно від вини. Вважаємо позицію закону цілком виправданою. Обґрунтування відповідальності незалежно від вини вбачається:
1) в подальшому зміцненні законності в діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду;
2) в підсиленні захисту прав і законних інтересів громадян. Суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, за ст. 443 ЦК України є держава. Отже, перед потерпілими відповідає держава, а не заподіювачі шкоди - органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. За загальним правилом, суб'єктом відповідальності є заподіювач
Loading...

 
 

Цікаве