WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Прокуратура в Конституції України - Реферат

Прокуратура в Конституції України - Реферат

створює конкуренцію між судовими органами та органами прокуратури у виконанні їхніх завдань: за такого тлумачення загального нагляду прокуратура має право ставити питання про неналежний захист судами прав і свобод громадян. М. Сірий вважає можливим розширення повноважень прокуратури, але виключно за умов її деполітизації та підвищення професійного рівня співробітників цієї структури. "З іншого боку, реалізація такої функції стане можливою лише тоді, коли вся судова система працюватиме справедливо, виходячи з правомірності, а не буквального розуміння законності" .
Отже, висловлювання фахівців з цього приводу мають певне політичне забарвлення. Якщо ж говорити про функції прокуратури загалом, то загальний нагляд був закріплений старою редакцією статей 19, 20 Закону України "Про прокуратуру" і діяв до 12 липня 2001 р. У чинній редакції цих статей сам термін "загальний" вилучено. Разом із тим, питання вимагає розгляду виключно в рамках правової тематики.
З цієї точки зору редакція законопроекту, за яку проголосували депутати, дає можливість наглядати лише за додержанням прав і свобод людини й громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, однак про нагляд з боку прокуратури за судами не йдеться. За його словами, "така редакція ст. 121 навіть звужує можливості прокуратури з нагляду". У випадку приведення ст. 1 чинного Закону "Про прокуратуру" у відповідність до оновленої редакції Конституції, "нагляд за військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами,установами та організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами просто унеможливиться. Цього вже не дозволить Конституція" .
Варто нагадати, що в умовах незалежної України захист прокуратурою прав і свобод людини й громадянина поступово став виступати на перший план. Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р., діяльність органів прокуратури, поряд з іншими завданнями, спрямована на охорону від неправомірних посягань "гарантованих Конституцією", іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини й громадянина. Слід також відзначити, що ця діяльність розглядається в зазначеному законі не лише як завдання, але і як принцип організації та діяльності прокуратури (п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону про прокуратуру).
На мій погляд, для підвищення ролі прокуратури в захисті прав людини принципове значення мало прийняття Конституції України взагалі, відповідно до якої утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ч. 2 ст. 3), а також Засад державної політики України в галузі прав людини, затверджених постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. № 757-ХІV. Останній документ передбачає спрямування діяльності прокуратури на зміцнення демократичної, соціально-правової держави та забезпечення верховенства права і основних свобод людини й громадянина (Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 35. - Ст. 303).
Зазначимо, що будучи правоохоронною системою, яка опікується утвердженням верховенства права, зміцненням правопорядку й захистом від злочинних та інших неправомірних посягань найважливіших соціальних цінностей, прокуратура та її органи водночас здійснюють всебічну правозахисну діяльність. Можна із впевненістю стверджувати, що правоохоронна й правозахисна діяльність прокуратури тісно взаємопов'язані, і в кінцевому підсумку підпорядковані одній і тій самій меті - забезпеченню соціальної і правової захищеності людської особистості .
Правозахисна діяльність прокуратури здійснюється не відокремлено, а в тісному взаємозв'язку з іншими державними структурами, зокрема, органами виконавчої влади в центрі й на місцях та органами місцевого самоврядування, управлінська діяльність яких перш за все має бути спрямована на задоволення потреб та інтересів людей, реалізацію їх конституційних прав. Суттєву роль у цих процесах відіграє Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, особливо в частині доведення до органів влади і громадськості інформації про характер і масштаби порушень людських прав. Проте можливості цієї інституції щодо реагування на конкретні порушення є дуже обмеженими - це обумовлено її нечисленним кадровим складом і відсутністю представництв на місцях .
Таким чином, аналіз запропонованої новації дозволяє зробити такі висновки. По-перше, вона є підтвердженням тенденції розвитку прокуратури як правозахисної інституції. Значна частина депутатського корпусу усвідомлює, що саме прокуратура з порівняно високим рівнем кваліфікації кадрів і наявністю розгалуженої системи органів здатна успішно вирішувати дані питання. По-друге, маємо свідчення того, що Україна як держава починає відстоювати свої національні інтереси у взаємовідносинах з органами Ради Європи, які з наполегливістю, гідною кращого застосування, продовжують наполягати на ліквідації бодай найменших ознак прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів. По-третє, захист прав і свобод громадян засобами прокурорського нагляду розглядається в даному пункті через призму додержання законів з цих питань органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Тобто, скажімо, про нагляд з боку прокуратури за судами не йдеться. По-четверте, прийняті доповнення до ст. 121 Конституції дозволяють зберегти майже повністю законоохоронний потенціал прокуратури взагалі, включаючи захист інтересів держави .
На жаль, щодо співвідношення інтересів громадянина й держави у сучасній суспільній свідомості існують дещо спрощені уявлення, які виходять з антагонізму між інтересами держави та її громадян. "Публічному інтересу відмовлено у праві на існування, а приватний зведено в абсолют". Складається враження, що громадяни тільки й мають думати про те, як захиститися від свавілля держави, її органів та представників. При цьому на задньому плані опиняється інша проблема: як держава може забезпечити виконання своєї
Loading...

 
 

Цікаве