WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Норми які регулюють забезпечення права на доступ до правосуддя у кримінально-процесуальному законодавстві України - Курсова робота

Норми які регулюють забезпечення права на доступ до правосуддя у кримінально-процесуальному законодавстві України - Курсова робота

неефективна та корумпована судова система;
- не реформовано інститут адвокатури відповідно до європейських стандартів;
- не реформовано прокуратуру та інші правоохоронні органи;
- функцію слідства інституційно та процесуально не приведено у відповідність до європейських стандартів;
- не реформовано кримінальне судочинство з огляду на забезпечення захисту прав учасників процесу;
- неефективно виконуються судові рішення;
- є низькою якість нотаріальних послуг;
- повною мірою не забезпечується доступ громадян до ефективної правової допомоги;
- не забезпечується належним чином доступ населення до інформації стосовно реєстраційних процедур, доступ до законів та основних офіційних документів;
- система юридичної освіти залишається радянською.
Всі ці проблеми, що унеможливлюють здійснення захисту прав людини через ефективний доступ до правосуддя, не тільки ставлять перепони для реалізації прав людини та уповільнюють демократичний розвиток українського суспільства, а й заважають процесу євроінтеграції України до Європейської Спільноти, оскільки європейська пріоритетність гарантованих прав людини є беззаперечною [10].
2.2 Основи правозастосування по захисту прав людини на досудовому слідстві
Загальна теорія права під застосуванням норм права розуміє владну діяльність компетентних органів і осіб по підготовці і ухваленню індивідуального рішення по кримінальній справі на основі юридичних фактів і конкретних правових норм.
В. І. Леушин виділяє наступні ознаки застосування права:
- воно здійснюється органами або посадовими особами, наділеними функціями державної влади;
- має індивідуальний характер;
- направлено на встановлення конкретних правових наслідків -суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності;
-реалізується в спеціально передбачених процесуальних формах;
- завершується тим, що виноситься індивідуальне рішення.
Він же, згідно загальної теорії права, виділяє три стадії правозастосовчої діяльності: 1) встановлення істинних обставин справи; 2) встановлення юридичної основи справи і 3) рішення по справі [21, с.120].
В той же час аналіз теоретичних положень з даного питання і безпосередньої практики правозастосування дозволяє автору затверджувати, що специфіка досудового виробництва включає в себе не три, а шість стадій правозастосовчої діяльності, в число яких В. А. Михайлов на прикладі обрання запобіжного заходу включає: 1) встановлення правових норм про запобіжні заходи; 2) встановлення підстав для обрання, зміни, відміни запобіжного або залишення без змін попереднього заходу; 3) ухвалення рішення про запобіжний захід; 4) виконання цього рішення; 5) організаційно-управлінське забезпечення процесів правозастосування; 6) контроль і нагляд за правозастосуванням і його організаційно-управлінським забезпеченням [26, с.45].
В.В.Лазарев, у свою чергу, таку стадію кримінально-процесуального застосування, як "встановлення правової норми", підрозділяє ще на дві самостійні стадії: перевірка автентичності тексту законодавчої норми і її аналіз з погляду законності, дії в часі, в просторі і по колу осіб, а також аналіз змісту норми права та його тлумачення [20, с.288]. Безумовно, що такий розподіл має право на існування, в той же час залишення зовні меж застосування норми права таких перерахованих В. А. Михайловым стадій, як контроль і нагляд за правозастосуванням і організаційно-управлінське забезпечення процесів правозастосування, автор вважає певним прорахунком, який в діяльності органів досудового слідства та дізнання може призвести до значного числа порушень прав та свобод людини і громадянина .
Ефективність застосування органами досудового слідства законодавчих норм про захист конституційних прав та свобод людини і громадянина зумовлюється і забезпечується багато в чому дотриманням що пред'являються до застосування норм права вимог і принципів, вироблених теорією і практикою кримінального судочинства і закріплених в законодавчих актах у вигляді загальних принципів кримінального судочинства, які реалізуються суб'єктами правозастосування. До їх числа В. В. Лазарев відносить:
Законність, яка полягає в тому, що рішення державних органів при вирішенні правової ситуації повинні ґрунтуватися на конкретній нормі права (або їх сукупності), яка безпосередньо відноситься до даної справи, слідувати виключно її точному значенню, діяти строго в рамках своєї компетенції, а також неухильно дотримуватись передбаченого законом порядку розгляду справ і винесення рішення. До законності також відноситься і обов'язковість застосування норми права поки вона не буде у встановленому законом порядку відмінена, змінена або припинена;
Обгрунтованість означає, що державним органом повинні бути виявлений всі факти, що відносяться до кримінальної справи, які повинні бути ретельно перевірений, об'єктивно вивчені і визнані достовірними, а всі сумнівні та недоказані факти повинні бути проігноровані [20, с.293].
Доцільність полягає в тому, що нормативно-правовий акт сам по собі, якщо не відмінений, то доцільний і містить оптимальні
вимоги по врегулюванню конкретної юридичної ситуації
в цілях досягнення мети, яку законодавець ставить при його виданні; Вибір правильного шляху застосування правової норми здійснюється стосовно конкретної життєвої ситуації, оскільки в нормі права через її загальний характер неможливе передбачити всю різноманітність конкретних випадків; правозастосовчий орган або його посадова особа, виконуючи юридичне розпорядження, повинна діяти ініціативно, максимально враховувати конституційні норми і основоположні міжнародні правові акти, досвід застосування юридичних норм іншими країнами з метою недопущення формалізму при застосуванні права;
Справедливість, суть вимог до якої полягає в тому, що акти застосування права і, в першу чергу, пов'язані з обмеженням прав і свобод людини і громадянина, повинні відображати ідею справедливості демократичного суспільства, означати усвідомлення державним органом та громадянином, відносно якого застосовані правові норми, правильності винесеного рішення по справі і переконання цих осіб, а також інших громадян і громадської думки в тому, що воно узгоджується з принципами моралі [20, с.292].
Крім конституційних норм, ефективне застосування органами досудового слідства законодавчих норм про захист прав особи забезпечується також кримінально-процесуальними принципами, найважливішими серед яких є:
- здійснення правосуддя тільки судом;
- змагальність і рівність сторін;
- законність при розслідуванні кримінальної справи
-забезпечення права підозрюваному, обвинуваченому на
захист;
- презумпція невинуватості;
- вимога до слідчого, дізнавача, виявляти як обтяжуючі, так і пом'якшуючі обставини;
- процесуальна самостійність слідчого;
а такожпроцесуальні принципи, що відносяться безпосередньо до судочинства: право підсудного на розгляд його кримінальної справи в тому суді і тим суддею, до
Loading...

 
 

Цікаве