WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Норми які регулюють забезпечення права на доступ до правосуддя у кримінально-процесуальному законодавстві України - Курсова робота

Норми які регулюють забезпечення права на доступ до правосуддя у кримінально-процесуальному законодавстві України - Курсова робота

щодо стану злочинності від відомчої інформації опоненти чомусь вважають за краще умовчувати Для подолання чинників, які перешкоджають повноті реєстрації й обліку злочинів, на первинному етапі вимагається вирішити мінімум два питання:
1) встановити рівень латентної злочинності, щоб показати реальний стан злочинності в країні і тим самим визначити об'єм роботи правоохоронних органів;
2) виробити конкретні правові норми, що дозволяють не оглядаючись на начальників не тільки реєструвати але і враховувати заяви, повідомлення громадян і організацій про всі події з ознаками злочину, у тому числі діяння, що не становлять через малозначність суспільної небезпеки і не спричиняють притягнення особи до кримінальної відповідальності, але підлягають обов'язковому обліку.
1.3. Проблеми розвитку процесуальної форми і гарантій правосуддя
Кримінально-процесуальна форма судочинства повинна забезпечувати як можливість встановлення об'єктивної істини, так і надійний захист прав і свобод людини. При цьому не виключається конфлікт інтересів і конкуренція цінностей. Співвідношення гарантій встановлення істини і гарантій захисту прав і свобод людини характеризується єдністю та боротьбою протилежностей. В цілому названі гарантії, об'єднуючись за метою, створюють систему гарантій правосуддя і визначають модель кримінального процесу [33, с.4]. Евристичний пошук шляхів розв'язання проблеми подальшого зміцнення гарантій правосуддя дає можливість внести на розгляд наступні ідеї та пропозиції.
Розширити систему принципів правосуддя, поповнивши її такими принципами кримінального процесу, як: презумпція добропорядності людини, справедливість судочинства, документованість процесуальних дій і рішень, недопустимість примусу до свідчень проти самого себе, членів сім'ї та близьких родичів, реабілітація невинуватих осіб. Слід юридично визначити поняття, зміст та механізм дії наведених принципів.
Принцип добропорядності в кримінальному процесі може бути сформульований таким чином:
"Кожний учасник правовідносин у сфері правосуддя вважається діючим добропорядно і правомірно, якщо інше не з'ясоване і не встановлене в передбаченому законом порядку. Всі сумніви щодо добропорядності і правомірності дій будь-якого учасника кримінального процесу повинні вирішуватись на його користь".
В рамках принципу справедливості необхідно встановити правило, згідно з яким у разі вчинення злочину держава частково компенсує потерпілому моральну шкоду в сумі не менше 20 розмірів мінімальної заробітної плати. З моменту порушення кримінальної справи до (унесення вироку судом або закриття справи держава сплачує потерпілому щомісячно компенсацію в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. У випадку розкриття злочину всі виплати в порядку регресного позову утримуються з обвинуваченого. Особа, яка вчинила злочин, відшкодовує потерпілому матеріальну шкоду в подвійному розмірі[3, с.86].
У разі незаконного засудження чи арешту держава повинна взяти на себе обов'язок в порядку компенсації моральної шкоди виплатити реабілітованому по 15 мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць незаконного тримання під вартою. Відмовитись від виконання слідчим функції обвинувачення. Він повинен проводити розслідування - одну з функцій процесу. Для цього потрібно усунути з теорії і практики кримінального процесу такі поняття як "обвинувальний висновок" та "обвинувачений". Замість висновку слідчий повинен буде скласти "висновки попереднього розслідування", в якому свої міркування щодо винуватості особи може висловити у формі - "зібрані в процесі розслідування докази дають підстави для висновків про наявність в діях підслідчого ознак злочину, передбаченого ст...". Термін "підозрюваний" (той, що викликає підозру) некоректний для використання як стосовно людини взагалі, а в сфері правосуддя, де діє принцип презумпції невинуватості особи тим більше. Замість понять "підозрюваний" і "обвинувачений" слід ввести поняття "підслідчий". Наділити останнього всіма правами, які нині надані обвинуваченому. Підслідчому повинно бути гарантоване право на судовий розгляд його справи без необґрунтованої затримки, для цього необхідно встановити в законі, що строк слідства не повинен перевищувати шість місяців[31, с.89].
Допустити захисника до участі в справі з моменту порушення кримінальної справи щодо окремої особи. Визначити, що як захисник може виступати будь-яка особа, котра має юридичну освіту, якщо відсутні підстави для її відводу. Розвиваючи принцип змагальності сторін, зрівняти процесуальні права і можливості захисту щодо потерпілого і підслідчого (обвинуваченого). Скасувати інститут ознайомлення з матеріалами справи на досудовому слідстві і надати всі можливості суду по обрані порядку їх дослідження під час розгляду. Слідчому надати статус недоторканності. Заборонити вчинення стосовно них оперативно-розшукових дій, включаючи провадження оперативних розроблень службою внутрішні безпеки МВС, без санкції прокурора області. Заборонити зняття інформації з телефону слідчого без судового рішення. Для зміцнення незалежності суддів перейти на виборчу систему їх формування. Ввести інститут мирових суддів. У тяжких злочинах запровадити розгляд справи судом присяжних. Злочини, за які передбачене покарання не більше трьох років ув'язнення, перевести до категорії адміністративних правопорушень та віднести Їх до юрисдикції адміністративного суду. Скасувати чинні положення щодо дізнання. Досудове слідство вважати обов'язковим для всіх кримінальних справах. Дізнанням вважати існуючу форму порушення кримінальної справи (розгляд заяв і повідомлень про злочини) [12, с.50].
В законодавчому визначенні поняття доказів зазначити, що як докази не можуть використовуватись фактичні дані, джерела і спосіб одержання яких невідомі або не передбачені законом. Заборонити використання в кримінальному процесі наслідків прослуховування приватних розмов віч-на-віч. Як докази допустиме використання результатів зняття інформації технічних каналів зв'язку (телефонних розмов, телеграфних повідомлень) з судового дозволу. Результати оперативно-розшукових дій можуть мати доказове значення в кримінальному процесі лише за умови, коли відоме джерело інформації, а її одержання не було пов'язане таким втручанням в права і свободи людини, яке не передбачене кримінально-процесуальним законом. Не може мати доказового значення інформація, отримана в умовах менших гарантій захисту прав і свобод людини, ніж тих, які передбачаються КПК України. Ні за яких умов не може мати доказового значення інформація, отримана за винагороду чи з використанням методів поліграфа. Завідомо безплідною виглядає аргументація можливості використання в доказовому праві інституту "угоди про визнання вини", який знайшов невдале застосування в судочинстві США. Такі угоди не відповідають принципам правосуддя нашої держави, не зміцнюють гарантій встановлення об'єктивної істини і нічогопозитивного у кримінальний процес внести не можуть.
Норми доказового права мають включати
Loading...

 
 

Цікаве