WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Норми які регулюють забезпечення права на доступ до правосуддя у кримінально-процесуальному законодавстві України - Курсова робота

Норми які регулюють забезпечення права на доступ до правосуддя у кримінально-процесуальному законодавстві України - Курсова робота

брехня і статистика" [16, с.15].
Ці і інші невтішні слова про статистику не можуть торкнутися її як галузевої науки, що вивчає за допомогою властивих їй прийомів і методів кількісну сторону якоїсь сукупності явищ і процесів, що характеризують ту або іншу, в нашому випадку кримінально-правову, сферу суспільних відносин і виражають тенденції і закономірності їх розвитку.
Статистика злочинності - це не просто "цифри". Правосуддя починається не із вчинення злочинів, а з їх реєстрації. Немає їх обліку - немає злочину, немає правосуддя, менше роботи, краще самопочуття. Правда, є і інші наслідки [22,с.23].
Діяльність правоохоронних та інших органів виконавчої влади і певної категорії посадовців, перелік яких і їх компетенція по дозволу заяв і повідомлень про злочини визначений в статтях КПК України здійснюється при порушенні кримінальної справи. І від того, наскільки ці дії посадовців і органів виконавської влади на даній стадії досудового слідства відповідають вимогам закону, в значній мірі залежить реалізація основних положень кримінального судочинства, яке відповідно до КПК України має своїм завданням:
- охорона прав і законних інтересів осіб і організацій, які беруть в ньому участь;
- викриття винних та забезпечення правильного застосування з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний [7, с.8].
Своєчасне порушення кримінальної справи і виконання невідкладних слідчих дій, безумовно, сприяють успішному розслідуванню кримінальної справи. В той же час, неприйняття передбачених законом заходів по реєстрації заяв і повідомлень про злочини необґрунтована відмова у порушенні кримінальної справи істотно порушують права громадян, у тому числі і на гарантований статтею 55 Конституції України їх доступ до правосуддя, і на компенсацію заподіяного їм в результаті злочину збитку (стаття 56 Конституції України) [1]. Більш того, необґрунтована відмова у порушенні кримінальної справи або її припинення суперечать вимогам закону, підривають авторитет органів державної влади і управління, свідчать про некомпетентність і непрофесіоналізм, в першу чергу, працівників правоохоронних органів, порушують принцип справедливості.
Актуальність проблеми становлення реальної статистики про стан злочинності значно зросла в сучасних умовах, оскільки сьогодні необхідно створення чітку і одноманітну систему кримінально-правової статистики, яка б була здатна, з одного боку, підвищити рівень державного контролю над злочинністю, а з іншою - надавала б громадянам гарантований Конституцією України доступ до правосуддя, первинною стадією якого є реєстрація і облік заяв і повідомлень про злочини [28, с.16-17].
Знання реальної картини стану злочинності - ця не "особиста справа" міліції і не виняткова компетенція сфери діяльності одних правоохоронних органів, а завдання, яке необхідно вирішувати на державному рівні.
Недостатня урегульованість в чинному законодавстві України проблеми реєстрації та обліку злочинів протягом тривалого часу призвела до того, що останніми роками виникла ситуація, коли благополучні дані про розкриття вчинених злочинів знаходяться в явній суперечності із станом реальної злочинності в країні, про що в сукупності свідчать такі об'єктивні і суб'єктивні чинники, як реальний аналіз (в динаміці) статистичних даних про злочинність, аналіз результатів соціологічних опитувань громадян, думка практичних працівників органів внутрішніх справ та інших відомств, які безпосередньо здійснюють боротьбу із злочинністю, дані про щорічно виявлені органами прокуратури приховані від обліку злочини і ряд інших.
Обставини, які сприяють спотворенню статистичних показників про стан злочинності, достатньо вивчені і пов'язані, зокрема, з необґрунтованими багаторічними вимогами до органів правопорядку "покінчити" із злочинністю, а не встановити реальний соціально терпимий контроль над нею. Не маючи об'єктивної можливості виконати ці вимоги, правоохоронні органи і перш за все органи внутрішніх справ навчилися прикрашати кримінальну дійсність, показуючи себе у сформованих ними ж відомостях у кращому світлі. Від цього вони не позбулися і сьогодні, бо відомчі вимоги про зниження злочинності і підвищення рівня розкриття продовжують лунати на всіх рівнях [16, с.15].
В той же час ефективність контролю над злочинністю залежить від реалістичності поставлених завдань. А це можливо тільки на основі об'єктивного знання фактичного стану злочинності і реального віддзеркалення результатів роботи правоохоронних органів.
Проте зробити це чисто адміністративними заходами неможливо. Тим більше неможливо адміністративними заходами розв'язати проблему реєстрації і обліку злочинів сьогодні.
Обставини, які перешкоджають об'єктивності кримінальної статистики.
Для відповіді на питання, що потрібно зробити для наведення ладу в реєстрації й обліку злочинів, необхідно спочатку з'ясувати, які конкретно причини на це впливають. Окрім вказаних вище й інших загальновідомих чинників, висловлених у ряді публікацій, спотворенню кримінологічних показників значною мірою сприяють:
- наявна точка зору про істотну відмінність стадій реєстрації злочинів в нашій системі досудового слідства і в процесуальному законодавстві країн Західної Європи, США і, відповідно, неможливості використання прийнятої в цих державах практики обліку злочинів;
- штучно створена в науці й у багатьох практиків думка про відсутність юридичних підстав для відмежування злочину в кримінально-правовому аспекті, коли він "виступає фактичною підставою кримінальної відповідальності", від поняття злочинного діяння як одиниці державного обліку кількості зареєстрованих злочинів [19, с.83-89].
Ще більш гнітюче становище склалося в статистиці крадіжок, оскільки за кожною третьою заявою або повідомленням постановляють ся рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за такою реабілітуючою підставою, як відсутність складу злочину, не дивлячись на не встановлення особи, яка вчинила крадіжку. В результаті ця маса злочинів залишається поза полем зору кримінально-правової статистики, явно її спотворюючи [13, с.84].
Ця кризова ситуація може бути виправлена шляхом законодавчого введення правової норми, що визначає поняття одиниці обліку злочину як підстави формування кримінально-правової статистики про стан злочинності, самостійною галуззю права, що є, і має інші, ніж кримінальне право, методи і принципи, мету і задачі правового регулювання;
- недосконалість кримінального і кримінально-процесуального законодавства;
- суперечності, що зберігаються в питанні обліку злочинних діянь.
Для того, щоб виробити адекватні заходи реагування, держава повинна знати, скільки в країні фактично вчинено злочинів, а не кількість зареєстрованих протиправних діянь по порушених кримінальних справах або по якому числу заяв і повідомлень відмовлено у порушенні кримінальної справи [16,с.15].
Однак про це завдання розмежування державної статистичної звітності
Loading...

 
 

Цікаве