WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб’єктивне право та юридичний обов’язок - Дипломна робота

Суб’єктивне право та юридичний обов’язок - Дипломна робота

відмовитися від неї. Угода про відміну від цього права недійсна. Відповідно, з припиненням довіреності втрачає силу передоручення (ст. 69 ЦК України).
Ще одна підстава припинення довіреності пов'язана з її тимчасовим характером. Із закінченням строку дії довіреності вона припиняється, але за згодою сторін повинна бути видана нова довіреність.
Цивільний кодекс передбачає відповідні гарантії для представника та третіх осіб на випадок відмови довіреності представляємим. Ці гарантії заключаються в тому, що особа, яка видала довіреність, зобов'язана сповістити про припинення дії довіреності як представника так і третіх осіб. Цей обов'язок лежить і на правонаступниках представляємого у випадку його смерті (реорганізації юридиної особи).
Правові наслідки припинення довіреності наступають у той момент, коли представник дізнався або повинен був дізнатися про припинення довіреності. Тому права та обов'язки, які виникли до відповідного моменту, зберігають значення для представника та правонаступників.
Якщо угода була укладена після відміни довіреності, то вона бути заперечена особою, яка видала довіреність (її правонаступником). Для цього треба, щоб вони довели, що третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припиняється. На представника покладаються обов'язки негайно повернути довіреність, особі, яка її видала.
Глава 2. Виконання цивільних обов'язків.
§ 1. Поняття і предмет цивільних обов'язків.
Здійснення суб'єктивних прав тісно пов'язане з виконанням обов'язків. Будь-який суб'єктивний обов'язок - це міра необхідної поведінки.
Найбільш наглядно виконання цивільно-правових обов'язків простежується при реалізації права вимагати, особливо у тих випадках, коли уповноважена особа може добитися від зобов'язаного суб'єкта виконання певних активних дій, зокрема, передачі майна, виконання робіт, надання послуг та ін.
Зв'язок між правом на активні дії та обов'язком третіх осіб не перешкоджати їх здійсненню менш помітний, однак він присутній у правовій діяльності.
Таким чином, цивільно-правовий обов'язок характеризується як міра відповідної поведінки зобов'язаної особи, якої вона повинна дотримуватись згідно з вимогами уповноваженого суб'єкта для задоволення його інтересів.
Цивільно-правові обов'язки, як і права, мають різний зміст. Так, в абсолютних правовідносинах, наприклад, правовідношенні власності, де зобов'язальними суб'єктами виступають усі треті особи, обов'язок останніх має пасивний характер. Вони повинні утримуватися від дій, які перешкоджають уповноваженій особі здійснювати дозволені їй активні дії для задоволення своїх інтересів.
І навпаки, у зобов'язальних правовідносинах цивільно-правові обов'язки полягають перш за все у позитивних діях, здійснення яких забезпечує задоволення інтересів уповноваженого.
Таким чином, при виконанні цивільно-правового обов'язку забезпечується інтерес уповноваженої особи.
Поряд з цим, у цивільному обов'язку виражається інтерес держави, адже вона зацікавлена у певній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин19.
§ 2. Принципи виконання цивільних обов'язків.
Згідно зі ст. 216 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тобто, виконання цивільно-правового обов'язку підпорядковане певним принципам, а саме, принципам належного і реального виконання обов'язку.
Принцип належного виконання обов'язку означає, що повинні бути дотримані всі умови зобов'язання. Наприклад, за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу (ст. 332 ЦК України); за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 386 ЦК України). Зазначені обов'язки повинні бути виконані відповідно до всіх умов договорів підряду і доручення.
§ 3. Місце, строки та інші умови виконання обов'язку.
Належність виконання обов'язку випливає зі змісту ст. 161 ЦК України, в якій зазначено, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а за відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно встановлюються.
Принцип належного виконання обов'язку стосується також місця, строку та інших умов. Так, згідно зі ст. 167 ЦК України, зобов'язання повинно бути виконане в тому місці, яке зазначене в законі, договорі, акті планування, на підставі якого виникло зобов'язання, або виходячи з суті зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначене, виконання повинно бути проведене:
1) по зобов'язанню передати будівлю - за місцем знаходження будівлі;
2) по грошових зобов'язаннях (крім грошових зобов'язань організацій) - за місцем проживання кредитора в момент виконання зобов'язання, а якщо кредитор в момент виконання зобов'язання змінив місце проживання і повідомив про це боржника, то за новим місцем проживання кредитора з віднесенням за рахунок кредитора всіх витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання;
3) по всіх інших зобов'язаннях - за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа - за місцем її знаходження, тобто за місцем знаходження її постійно діючого органу.
Важливе значення для виконання обов'язку має строк виконання. Він може встановлюватися сторонами правовідношення або законом. Наприклад, строк договору побутового прокату встановлюється відповідними типовими договорами (ст. 275 ЦК України); строк договорумайнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством (ст. 258 ЦК України); строк доставки вантажу та багажу за дорговором перевозки встановлюється транспортними статутами (кодексами) або виданими у встановленому порядку правилами (ст. 364 ЦК України) і т.ін.
Строк виконання обов'язку може бути обумовлений вимогою уповноваженої особи. Так, договором схову передбачається, що особа, яка здала майно на схов, має право в будь-який час зажадати його від охоронця, а охоронець зобов'язаний повернути майно за першою вимогою уповноваженої особи, незалежно від строку зберігання (ст. 415 ЦК України).
Договір побутового замовлення передбачає два терміни виконання обов'язку:
" один строк погоджується сторонами обов'язку - замовник зобов'язаний забрати річ, виготовлену за даним договором в строк, який визначається у договорі;
" другий строк встановлюється законом - якщо замовник цього не зробить, то після збігу шести місяців з дня, коли відповідно договору робота повинна бути завершена, підрядчик після дворазового попередження замовника може виготовлену річ реалізувати (ст. 352 ЦК України).
Не допускається, за винятком випадків, передбачених законом, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору.
Виконання обов'язку не здійснюється, як правило, частками. Однак, уповноважена особа має право прийняти виконання частками, якщо інше не передбачено законом, актом планування, договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 163 ЦК
Loading...

 
 

Цікаве