WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання охорони і раціонального використання земель - Дипломна робота

Правове регулювання охорони і раціонального використання земель - Дипломна робота

галузі охорони земель належать: терміни, поняття класифікації; методи, методики і засоби визначення складу та властивостей земель; вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації про якість земель, прогнозування зміни родючості ґрунтів; вимоги щодо раціонального використання та охорони земель; технічні умови щодо процесів та послуг у сфері охорони земель; метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт; інші нормативні документи із стандартизації у галузі охорони земель.
У галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів встановлюються такі нормативи:
а) оптимального співвідношення земельних угідь. Для України, де через сприятливість ґрунтово-кліматичних умов розораність земель уже сягнула за будь-які розумні межі - 80-90%, це положення має виключне значення. Мова йде перш за все про скорочення площі під ріллею, бо остання, якщо стає надмірною, привносить у агроладшафт елементи розбалансованості та є головною причиною виникнення ерозії, інших деградацій і зниження родючості ґрунту. Рілля - це той вид сільськогосподарських угідь, який викликає дестабілізацію екологічної ситуації в агроландшафті. Міністерство аграрної політики разом з Українською Академією аграрних наук обґрунтували обсяги скорочення площ під ріллею у країні та в кожній області. Далі, вже в областях, з урахуванням ґрунтових умов, рельєфу, структури сільськогосподарських угідь та інших факторів, розроблено плани (до 2010 р.) поступового виведення площ із ріллі й заміни їх на інші екологостабілізувальні угіддя (пасовища, луки, лісонасадження). Цей захід безумовно буде сприяти зменшенню інтенсивності ерозії, призупинить замулення річок, збільшить біологічну розмаїтість сільського ландшафту, його естетичну привабливість і взагалі покращить екологічну ситуацію в країні;
б) якісного стану ґрунтів. Якість ґрунтів, які знаходяться в обробітку й використовуються для вирощування сільськогосподарських культур, визначається їх здатністю задовольнити рослини усіма необхідними факторами життя - водою й поживними речовинами перш за все. До того ж дуже важливо, щоб кореневмісний шар ґрунту мав достатній об'єм для розвитку коренів і не утримував забруднюючих речовин і токсинів у надмірних кількостях.
Якість (родючість) ґрунтів оцінюють за допомогою бонітету - загального чи спеціального. У останньому випадку бал бонітету означає відносну придатність ґрунтів до вирощування тієї чи іншої сільськогосподарської культури. Наприклад, чорноземи Лівобережного Лісостепу мають найвищі бали відносно соняшнику й озимої пшениці, дещо нижчі - цукрових буряків, ще нижчі - картоплі. Відповідно до цього оцінюється якість цих ґрунтів. Показники якості ґрунтів використовуються в земельному кадастрі й враховуються у визначенні грошової оцінки ґрунтів. Показники якості ґрунтів так само важливі для земель несільськогосподарського призначення - під лісами, населеними пунктами тощо. У ринкових умовах, де земля є об'єктом купівлі-продажу, а дію в Україні відповідного мораторію буде відмінено, значення кількісних оцінок якості ґрунтів зросте.
На сьогодні в Україні є чинними, затверджені Кабінетом Міністрів, нормативи якості ґрунтів, а також грошова оцінка, яка щорічно переглядається відповідно до рівня інфляції [30,с.437];
в) гранично допустимого забруднення ґрунтів. Забруднення ґрунтів нормується за багатьма критеріями. Головними з них є важкі метали, пестициди й радіонукліди. Ці забруднювачі створюють найбільшу небезпеку для ґрунтового покриву та якості рослинницької продукції. За узагальненими оцінками, біля 20 % території України забруднено. Рівень забруднення ґрунту є найвищим поряд із джерелом забруднення. Тому, як правило, навколо великих індустріальних комплексів, підприємств хімічної і металургійної промисловості забруднення ґрунтів вище, а з віддаленням від них ґрунти стають чистішими. Рівень забруднення залежить також від вмісту в ґрунті гумусу й мінеральної тонко-дисперсної частини. Тому важкосуглинкові чорноземні ґрунти здатні переводити елементи-забруднювачі в нерухомі сполуки й тому наслідки від забруднення на них значно менш згубні для довкілля, ніж на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах. Строкатість промислових викидів і ґрунтового покриву обумовлюють дуже велику строкатість рівня забруднення ґрунтів країни - від майже абсолютно чистих заповідних земель до територій, непридатних для життя і будь-якого використання. Строкатість забруднення потребує налагодження ретельного контролю вмісту забруднювачів у ґрунтах, рослинницькій і тваринницькій продукції, поверхневих і підгрунтових водах. На жаль, державної програми моніторингу ґрунтів в Україні немає, за дорученням Кабінету Міністрів контроль мають здійснювати відомства, але останні проводять вимірювання лише вибірково, залежно від їх фінансового стану;
г) показників деградації земель та ґрунтів. Ще в кінці XIX століття, було відомо, що ґрунти за умов нераціонального використання здатні деградувати.
Основні причини деградації ґрунтів - надмірна розораність, дефіцит органічних і мінеральних добрив, недостатня захищеність ґрунтів агролісо-меліоративними заходами й невисока якість технологій використання ґрунтів. В Україні найбільш розповсюдженими видами деградації є втрата ґрунтами гу-мусу (майже на всій площі ріллі), переущільнення (до 40% ріллі), ерозія (до 1/3 ріллі). Інші види деградації (підкислення, підлуження, хімічне забруднення, засолення, осолонцювання тощо - всього близько 17 видів) розповсюджені на менших площах.
Стандартизація і нормування у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів - відносно новий напрямок у землекористуванні. Стандартів і нормативів до цього часу було дуже мало, їх перелік треба значно розширити. Потрібна державна підтримка для їх розробки й, головне, механізми державного контролю виконання цієї роботи. Тоді унікальний ґрунтовий покрив, який має Україна, не тільки буде збережений для прийдешніх поколінь, а й примножить свої позитивні характеристики [30,с.439].
РОЗДІЛ 2: ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ І РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ.
2.1 Загальна характеристика управління в сфері охорони і раціонального використання земель.
Державне управління є способом організації діяльності державних органів з метою забезпечення виконання правових норм і впорядкування суспільних відносин у тій чи іншій сфері. Воно характеризується наявністю суб'єктів, об'єктів управління, а також управлінських функцій.
Державне управління земельним фондом здійснюється від імені держави. Суб'єктами державного управління є державні органи, на які згідно з законодавством покладені відповідні управлінські функції. Відносини між суб'єктами управління і його об'єктами будуються на засадах владної субординації (відносини "влада-підкорення" або "розпорядження-виконання"), тобто носять "вертикальний" або адміністративно-правовий характер.
Суб'єктидержавного управління розрізняються за обсягом і характером компетенції. У сфері
Loading...

 
 

Цікаве