WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання охорони і раціонального використання земель - Дипломна робота

Правове регулювання охорони і раціонального використання земель - Дипломна робота

відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
6) землі історико-культурного призначення - землі, на яких розташовані:
а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;
б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;
в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.
7) землі лісового фонду - землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства;
8) землі водного фонду - землі, зайняті водними об'єктами, болотами й водогосподарськими спорудами, та виділені по берегах водойм ділянки під смуги відведення, прибережні смуги та інші зони охорони;
9) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - землі, надані в установленому порядку підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншим організаціям, установам для розміщення на них об'єктів виробничого, комунального, культурно-побутового та іншого несільськогосподарського призначення і здійснення ними завдань спеціального призначення (ст.19 Земельного кодексу України).
Слід підкреслити, що важливими змінами у Земельному кодексі 2001 року став розподіл земель природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення на окремі категорії, при цьому земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
В процесі розгляду землі як особливого об'єкта правового регулювання виникає необхідність з'ясування специфіки земельних відносин (зокрема, відносно земель сільськогосподарського призначення), а також врахування її цивільним правом в силу універсальності предмета його регламентації.
Як вважає Н.І.Титова, особливості земельних відносин як предмета земельного права зумовлені унікальністю їх об'єкта - землями. Найбільш повно вони виявляються в землях сільськогосподарського призначення. Саме вони стали базою проведення аграрної та її складової - земельної реформи. У чому ж полягають ці особливості?
1. Землі сільськогосподарського призначення є невід'ємною складовою процесу виробництва продуктів харчування, вони - незамінний елемент цього процесу, основний засіб виробництва;
2. Землі не можуть бути річчю. Вони існують об'єктивно, вони не створюються працею людини.
3. Вартість земель підраховується за спеціальною, штучно створеною методикою і носить назву нормативної (а не балансової) ціни.
4. Землі сільськогосподарського призначення, а точніше - ґрунти, мають унікальну природну (а не створену людиною) властивість родючості.
5. Землі є вічними. На відміну від матеріалізованих завдяки праці людини об'єктів землі не можуть нею ні зменшуватись, ні збільшуватись, в той час, як майнова шкода за цивільним законодавством означає здебільшого зменшення наявного майна.
7. Водночас землі, на відміну від типових засобів виробництва, мають встановлену природою, а не людиною обмеженість в просторі та постійність місцезнаходження, а тому їх не можна віднести до цивільної категорії нерухомого майна.
8. На відміну від майна, коли відсутність одних речей може бути замінена іншими, землі є незамінними засобами виробництва.
9. Землі, як елемент природного середовища, знаходяться в тісному взаємозв'язку з іншими об'єктами природи: водами, лісами, надрами тощо.
10. Існує спеціальна плата за використання земель, яка регулюється Законом України "Про плату за землю" і має дві специфічні форми: земельний податок і орендна плата.
11. Законодавством встановлено юридичну відповідальність за земельні правопорушення (див. розд.3).
12. Проведення земельної реформи супроводжувалося і супроводжується, насамперед, ліквідацією монополії державної власності на землі і виникненням декількох форм власності на них, в тому числі і приватної [54, с.11 ].
У науковій літературі неодноразово піднімалось питання про те, чи може бути земля визнана товаром і включатись до цивільного обороту. Зустрічаються міркування, що земля взагалі не може служити об'єктом права приватної власності, оскільки вона, як і інші природні ресурси, не створена людською працею, є творінням природи й людина може лише користуватись цим об'єктом, але не має права його привласнювати [43, с.52-64]. Більшість усе ж вважають, що дане природне благо з певними застереженнями може бути включено до цивільного обороту. Подібної точки зору дотримуються Н.І.Титова, М.В.Шульга та ряд інших українських науковців. Проте за будь-яких обставин ми не можемо не враховувати того, що земля це не лише майно, але й дуже важливий природний ресурс [54, с.12; 59, с.15]. Можна звернути увагу на поступове звуження як самого поняття землі в значенні об'єкта права власності [51, с.203], так і обмеження правомочностей власників земельних ділянок, у тому числі з міркувань екологічної безпеки. У зв'язку з цим у нашому новому законодавстві, що регулює відносини власності на землю, зокрема Цивільному кодексі України від 16.01.2003 року, Земельному кодексі України від 25.10.2001 року, вміщено ряд норм Закону України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 року еколого-правового характеру.
Так, і в ЦК України (п.1 ст.373), і в ЗК України (п.1 ст.1) вміщено положення, узяте із Конституції України: земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави [1, ст.14]. У п.2 ст.13 ЦК України, що регулює питання меж здійснення цивільних прав, указано, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині. Таким чином, законодавчо встановлено вимоги забезпечення екологічної безпеки як межу здійснення суб'єктивних прав, у тому числі й права власності на землю (земельні ділянки) [45, c.116].
Отже, не випадково Конституція України чітко відокремила цей об'єкт правової регламентації від інших об'єктів і надала йому виняткового соціального значення.
1.2 Поняття, завдання і зміст охорони і раціонального використання земель.
Забезпечення раціонального використання та охорони земель - один з основоположних принципів Земельного кодексу України. Він тісно і нерозривно пов'язаний з такими принципами, як цільовий характер використання земель та стабільність, сталість прав на землю.
Узагальненовимоги охорони земель сконцентровано
Loading...

 
 

Цікаве