WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання охорони і раціонального використання земель - Дипломна робота

Правове регулювання охорони і раціонального використання земель - Дипломна робота

використовують значну частину розпайованих і приватизованих малопродуктивних деградованих земель, які підлягають оздоровленню (консервації), що екологічно просто недопустимо. А в ході створення нових агроформувань не розробляються проекти внутрігосподарського використання земель, вирощування сільгоспкультур, не враховуються природні умови - елементи рельєфу (довжину, крутизну, експозицію схилу), родючість ґрунту. В держактах на право користування землею (паєм) не вказано ні характеристики ґрунту, ні рекомендованих сівозмін, заходів для підвищення родючості землі чи перспективної спеціалізації господарства. Держава на ці заходи не виділяє коштів, а землевласник не може оплатити такі роботи. Якщо ж заглибитись у тему, що конче треба зробити, аби висвітлити повну її картину, то слід зазначити, що, за великим рахунком, роздержавлення, приватизація й паювання земель, виникнення малих і великих господарств спричинило набагато більше проблем, ніж дало позитивних результатів, а саме: роздрібнення великих масивів на малі ділянки знизило раціональне використання земель, порушило організацію території чинних господарств, призвело до ліквідації сівозмін, посилення деградаційних процесів, забур'яненості полів.
Частина нових землевласників не мають необхідних знань, сподіваючись на природну родючість ґрунту, не усвідомлюють потреби її збереження, не володіють методами і навиками цієї роботи. Через еколого-економічну кризу хлібороби не можуть придбати нові високопродуктивні сорти, запровадити прогресивні технології вирощування культур, придбати малогабаритну техніку. Зрештою, й чинну систему заходів з відтворення родючості і охорони ґрунтів, що її в 1980-1990 рр. було впроваджено у базових господарствах області, знищено, а побудовані тоді водорегулювальні споруди перебувають у запущеному стані... Словом, деградація земель у багатьох районах області досягла критичного стану.
Отже, погіршення стану земельних ресурсів регіону вимагає науково - обґрунтованої державної політики у галузі використання і охорони земельних ресурсів. Враховуючи це, Івано-Франківською обласною державною адміністрацією розроблено Стратегію соціального і економічного розвитку Івано-Франківської області до 2011 року, а також концептуальні положення до неї. В ній йдеться, що, зважаючи на екологічну небезпеку, зокрема від хімічних виробництв, природні катаклізми, порушення екологічної рівноваги при надмірному техногенному навантаженні одним із основних завдань керівництва області є покращання природного довкілля, в тому числі і стану земель. Найбільш дієвим в цьому плані засобом є створення в нашому регіоні заповідників [33].
Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд" на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду забороняється будь-яка господарська діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню, порушує природний розвиток процесів та явищ, або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти. Станом на 1.01.2003 року в області нараховується 439 заповідних територій та об'єктів загальною площею 186,5 тис. га, з них 30-загальнодержавного значення площею 93,9 тис. га та 409 - місцевого значення площею 92,6 тис. га, в тому числі 1 - природний заповідник, 2- національні природні парки, 4 - регіональні ландшафтні парки, 51 заказник, 181 пам'ятка природи, 5 дендрологічних парків, 8 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 186 заповідних урочищ.
Основу заповідного фонду складають національні природні парки - 44,2 % площі всіх заповідних об'єктів, природний заповідник - 2,8 % регіональні ландшафтні парки - 24,9 %, заказники - 24 %.
Сучасна мережа природно-заповідного фонду забезпечує збереження різноманіття грунтів. На заповідних об'єктах забороняється розорювання земель, крім спеціально відведених для цього ділянок, застосування пестицидів і мінеральних добрив, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників полів фільтрації тощо.
Значну грунтозахисну роль виконують лісові заповідні об'єкти з корінними деревостанами, особливо на гірських схилах. Заборона рубок головного користування в заповідному фонді сприяє зростанню захисних функцій лісу, попередженню змиву і розмиву грунту, виникненню зсувів і селевих потоків, зниженню інтенсивності паводків [33].
Також, одним із напрямків в покращенні екологічного стану на землях Івано-Франківщини є забезпечення наукових установ і підприємств області кваліфікованими спеціалістами. З огляду на те, що агроформування, науково-виробничі організації АПК регіону слабо забезпечені хорошими фахівцями, варто зазначити, що у Прикарпатському Національному університеті імені В. Стефаника відкрито кафедру агрохімії та ґрунтознавства, а в Коломиї - інститут управління природними ресурсами, які покликані готувати фахівців нового покоління для поліпшення агроекологічної ситуації на Івано-Франківщині.
ВИСНОВКИ
Отже, земля, з однієї сторони, виступає як самостійний об'єкт господарського використання, а з іншої - є складовою довкілля, яка сприяє формуванню складних природних утворень, тобто екологічних систем, справляє біологічний вплив на створення ландшафтів та інших природних комплексів. Вона становить матеріальну основу для існування і функціонування багатьох інших природних компонентів, які за своїми природними властивостями формують біосферу, тобто сферу життя для людини та інших живих організмів. Таким чином, земля є незаперечною умовою, засобом, джерелом та місцем життєдіяльності людини, існування інших живих біологічно активних організмів та об'єктів неживої природи (надр та ін.).
Забезпечення раціонального використання та охорони земель - один з основоположних принципів Земельного кодексу України. Під раціональним використанням землі розуміють досягнення необхідного результату від господарської експлуатації землі при мінімальних затратах з одночасним її збереженням і покращенням в процесі використання. Під правовою ж охороною земель розуміють систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
На сьогодні прийнято значну кількість нормативно-правових актів спрямованих на регулювання земельних відносин, раціональне використання і охорону земель. Однак незважаючи на це, їх положення недостатньо чітко або взагалі не виконуються. Більше того, окремі статті законів слід докорінно змінити або взагалі вилучити.
Так, в Законі України "Про плату за землю" занадто розширено перелік юридичних осіб,які звільняються від податку, або користуються його зменшеною сумою. Перелік треба
Loading...

 
 

Цікаве