WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання житлових відносин - Реферат

Правове регулювання житлових відносин - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Правове регулювання житлових відносин
Суспільним відносинам у житловій сфері притаманний свій спе-цифічний предмет, суттєві риси схожості й однорідності, типові ознаки. Все це дозволяє згрупувати їх у специфічно виокремлений вид суспільних відносин. Вони складаються в систему з певною внут-рішньою структурою.
Забезпечення, користування і розпорядження житлом особою, а також пов'язані з цим права і обов'язки суб'єктів житлово-правових відносин регулює житлове право. Метою житлового права є унор-мування всієї сукупності суспільних відносин направлених на задо-волення потреб громадян у житлі.
Предметом регулювання житлового права є майнові та особисті немайнові відносини.
Житлове право опосередковано регулює відносини, пов'язані з придбанням його у власність або в користування. Особливої акту-альності вони набули у наш час, оскільки житло стає предметом купівлі-продажу, найму, застави, дарування, заповіту, міни, привати-зації тощо. Житлові відносини, пов'язані з будівництвом житла не регулюються житловим правом.
Житлове законодавство регулює відносини між уповноваженими державними органами, органами місцевого самоврядування, фі-зичними та юридичними особами тощо:
1) виникнення, здійснення і припинення права власності на жилі будинки, квартири, а також кімнати у квартирах, їх частини;
2) обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
3) забезпечення громадян жилими приміщеннями;
4) реалізації прав власників житла і визначення їх обов'язків;
5) забезпечення збереження, обслуговування та ремонту жилого фонду;
6) оплати житлово-комунальних послуг;
7) здійснення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, профспілковими та іншими громадськими об'єднаннями нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями та їх утримання;
8) обміну та бронювання житла;
9) приватизації державного житлового фонду.
Відносини у сфері захисту суб'єктивних прав та законних інтересів, що охороняються, є складовою частиною житлових правовідносин. Тому житлове право слід розглядати як комплексну галузь законодавства, що регулює суспільні відносини, стосовно володіння, користування жилими приміщеннями, залежно від їх призначення, у будинках державного громадського та приватного житлового фонду.
Житлове законодавство слід розглядати як сукупність норма-тивних актів, що пов'язані із задоволенням потреб громадян у житлі, володінням, користуванням та розпорядженням жилими приміщеннями державного, громадського, приватного житлового фонду та управлінням житловим фондом, забезпеченням його схоронності, експлуатацією та ремонтом, завдяки якому громадяни реалізують належне їм конституційне право на житло.
Житлове законодавство являє собою комплексну галузь законо-давства і включає норми адміністративного, цивільного, господар-ського, кримінального та фінансового права, а також процесуальні норми, що забезпечують функціонування цих галузей. Між ними існує тісний об'єктивний зв'язок. Окрему групу складають норми, що регулюють відносини стосовно захисту житлових прав, при цьому відносини, що виникають до моменту отримання житла з державного житлового фонду, й захищаються адміністративно-правовими за-собами на підставі адміністративних норм, а ті, що виникають на стадії використання житла, регулюються здебільшого нормами цивільного і забезпечуються захистом нормами цивільно-процесуального права.
Природа житлового права є надзвичайно складною. Може саме тому деякі вчені-юристи заперечують існування житлового права як галузі, посилаючись на досвід європейських країн, де відсутні житлові кодекси.
Реалізація прав громадян на житло носить як цивільно-правовий, так і адміністративний характер, а захист прав на житло досягається адміністративними, цивільними, кримінальними та процесуальними засобами. Хоча житлове право безпосередньо пов'язане з конституційним, цивільним, адміністративним, господарським, фі-нансовим та процесуальними галузями права, але, разом з тим, не поглинається ними через специфічну сферу правового регулювання.
Житлове право як навчальну дисципліну слід відрізняти від жит-лового права як галузі законодавства (комплексної галузі законодав-ства). Навчальна дисципліна вивчає закономірності правового регу-лювання в житловій сфері, сукупність правових норм, що регулюють відносини, пов'язані із задоволенням потреб громадян у житлі, управлінням житловим фондом, забезпеченням його схоронності, експлуатацією та ремонтом (житлові відносини), практики застосування житлових норм та термінологію.
Відповідно предметом навчальної дисципліни, перш за все, є норми, що регулюють відносини у житловій сфері.
Житлові правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами житлового права.
Першою умовою житлових правовідносин є наявність двосто-ронніх чи багатосторонніх фактичних відносин, що складаються між суб'єктами житлового права: між уповноваженою та зобов'язаною стороною у активних і пасивних правовідносинах. При цьому особа має володіти правоздатністю та дієздатністю. Особи вступають між собою у правові відносини щодо володіння, користування та розпо-рядження житлом, врегульовані нормами житлового права, які на-зиваються житловими правовідносинами. Вони проявляються як форми взаємодії чи протидії. Взаємодія осіб створює для учасників певні права та обов'язки.
Другою умовою виникнення житлових правовідносин є наявність правової норми, а третьою - наявність юридичного факту, з яким чинне законодавство пов'язує настання правових наслідків.
Слід зазначити, що правовідносини, які виникають у житловій сфері мають свої, притаманні тільки житловому праву, особливості.
Потребу в житлі людина задовольняє тільки за умови користу-вання конкретним жилим приміщенням. Для цього особа вступає у відносини з іншими суб'єктами (фізичними чи юридичними особами, органами державної влади) і внаслідок того, що ці відносини під-даються правовому регулюванню, вони набувають статусу житлових правовідносин. За умови правопорушення у житловій сфері, суб'єкти житлового права мають звертатися до державних органів або до органів, що здійснюють нагляд та контроль у цій сфері, які зобов'язані вирішувати питання захисту прав громадян та застосовувати відповідні санкції до правопорушників.
Переважна більшість відносин, що регулюються житловим законодавством, є майновими, але ним регулюються і особисті немайнові відносини. Майнові правовідносини виникають у процесі користування жилими приміщеннями і бувають зобов'язальні - договір найму (оренди) жилого приміщення, та речові - право власності на жилі приміщення (будинок), а також ті, що від них походять: право користування жилими приміщеннями членів сім'ї власника, наймача житла.
Разом з тим, існують ще й особисті немайнові відносини, особливоті, що виникають у громадян у разі користування житлом для задоволення особистих немайнових потреб.
Наявність у громадян житла забезпечує їхні матеріальні та нематеріальні потреби, і є ознакою, що лежить в основі житлових правовідносин. Тому житлові правовідносини можна визначити і як немайнові відносини,
Loading...

 
 

Цікаве