WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості кримінального процесу Англії та США - Курсова робота

Особливості кримінального процесу Англії та США - Курсова робота

широкі повноваження. Він може порушити кримінальне переслідування, припинити справу одноособовим рішенням, у тому числі й тоді, коли справа вже знаходиться на розгляді суду. При цьому він не зобов'язаний виносити мотивовану постанову.
Хоч в літературі термін "атторней" часто перекладається як"прокурор", становище атторнея в системі органів влади, сфера діяльності й правомочності його мають значні відмінності порівняно з тими, які є в країнах, де існує інститут прокуратури. Він може виступати як адвокат у цивільній справі та обвинувач у кримінальній справі, як урядовий юрисконсульт з техніко-юридичних питань і як радник із широких проблем політики. Атторнейські служби управляють тюрмами і займаються справами іммігрантів; співробітники цих служб діють як слідчі й розшукові агентства; у віданні генерального атторнея США знаходяться контррозвідка й політичний розшук - функції, які в інших країнах покладені на відомства, організаційно не пов'язані з прокуратурою.[7, с.89-90]
Органом розслідування в США є також коронер. Він встановлює причини смерті у тих випадках, коли вони не відомі або коли є підстави припускати, що смерть була насильною. Коронер проводить розслідування з участю присяжних, число яких установлене процесуальним законодавством штатів. Якщо в межах округу виявлено труп, коронер проводить його попередній огляд. Потім із числа місцевих жителів він скликає присяжних, які беруть участь в огляді трупа й допиті свідків. Висновки коронерського розслідування називаються вердиктом. У ньому вказується, чи мало місце вбивство, яка медична причина смерті, коли, де і яким чином було здійснено вбивство, а також ім'я винного, якщо воно встановлене.
Органами розслідування в США є також різного роду комітети й комісії, створювані органами виконавчої влади (комітет з розслідування організованої злочинності, комісія з розслідування вбивства президента Джона Кеннеді та ін.).
Формально вважається, що дані, зібрані органами розслідування, не мають доказової ваги і призначені як матеріал для підтримання обвинувачення, а не для суду.
Після приводу обвинуваченого суддя повинен повідомити йому про висунуте проти нього обвинувачення, про право на сприяння захисника під час попереднього розслідування і на відмову від такого розслідування. Якщо обвинувачений відмовився від попереднього розслідування, суддя пред'являє йому обвинувачення і вирішує питання про те, відпустити його під заставу чи взяти під варту. Суддя з власної ініціативи може, а за клопотанням атторнея - зобов'язаний допитати свідків обвинувачення і зафіксувати їхні показання. Якщо обвинувачений не відмовився від розслідування справи, суддя може надати йому певний строк для запрошення захисника й для виклику свідків.
Розслідування має бути закінченим, як правило, в одному засіданні. Спочатку допитуються свідки обвинувачення. Обвинувачений і його захисник можуть піддати їх перехресному допиту. Після цього обвинувачений має право дати пояснення щодо пред'явленого йому обвинувачення, а також показання під присягою як свідок захисту. Потім допитуються свідки захисту, яких обвинувач може піддати перехресному допиту. Показання свідків, а також пояснення і показання обвинуваченого заносяться до протоколу або стенографуються.
Заслухавши показання і пояснення, суддя вирішує питання про те, чи достатньо підстав для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Якщо таких підстав немає, він постановляє зняти з обвинува-ченого обвинувачення, тобто припинити справу. З'ясувавши ж, що таких підстав достатньо, суддя притягує обвинуваченого до кримінальної відповідальності і, якщо справа йому підсудна, у тому ж засіданні вирішує справу по суті й виносить вирок. Якщо ж справа йому не підсудна, нижчий суд направляє її до того суду, якому вона підсудна.
3.2 Докази і доказування.
У доказовому праві кримінального процесу США одержали поширення такі засоби збирання доказів, як електронне прослуховування, яке розглядається як різновид обшуку, повітряне спостереження і фотографування, угода про визнання провини, показання поліцейських про факти та фактичні дані, які повідомляються їм інформаторами.
Електронне стеження, при всьому сучасному арсеналі технічних засобів і неконкретності правових норм щодо підстав застосування та процедури провадження, стає потужною зброєю втручання в сферу "тендітного та занадто прозорого" "прайвесі".
Право на прослуховування. Дозвіл на прослуховування дається судом. Ордер на прослуховування видається на термін до ЗО днів. У випадках, якщо розслідування торкається інтересів національної безпеки, закон допускає право поліції почати прослуховування без судового ордера. У таких випадках ордер повинний бути отриманий протягом 48 годин після початку прослуховування. Допускається також прослуховування без ордера, якщо хоча б один із учасників відповідної розмови добровільно дозволяє це зробити. Прослуховування піддягає припиненню, як тільки необхідні відомості отримані, ордер повертається після його виконання з детальним описом перехоплених розмов.
Результати технічного документування розмов мають доказове значення в кримінальному процесі.
Незважаючи на негативне ставлення багатьох юристів США до можливості прослуховування усних розмов (oral comunication), законодавчої заборони на ці дії немає. Більше того, в 1986 році реформа законодавства про прослуховування розширила сферу його застосування. Нововведення торкнулись електронної пошти, відеотелефонів, супутникового зв'язку, комп'ютерної мережі, радіозв'язку. Реальністю стали дозволи на прослуховування розмов особи, де б і яким зв'язком вона не користувалась, включаючи прослуховування в помешканнях людини і так зване спостереженння за блукаючим об'єктом.
"Всечутне вухо" і "всебачне око" часто стають не меншим злом, ніж те, яке коли-небудь може бути з їхньою допомогою зупинено. Мораль наша не може погодитись з цими не зовсім шляхетними засобами розкриття нешляхетних вчинків. Правосуддя повинно бути моральним, а моральність потребує використання відповідних засобів вирішення проблем.
Характерною рисою доказового права США залишається допустимість до використання в доказуванні фактичних даних, які повідомляються поліцейськими, коли такі ними були отримані від секретних агентів чи інформаторів. У цій ситуації сам інформатор не допитується. Перевірка достовірності переданих ним свідчень уруднюється, а часом і неможлива.
Вказуючи на небезпеку таких "доказів", багато юристів США підкреслюють, що громадяни стають інформаторами частіше не за покликанням, а за примусом чи керуючись корисними мотивами - їх діяльність оплачувана. Вже це змушує засумніватися в достовірності їхніх повідомлень. За словами одного з таких платних інформаторів, він "за свою кар'єру" обмовив близько сорока ні в чому не винних людей. Але систему правосуддя США це, мабуть, не дуже турбує.
Угода про признання вини в кримінальному процесі США заслуговує особливого
Loading...

 
 

Цікаве