WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Органи і посадові особи, які беруть участь у кримінальному процесі - Курсова робота

Органи і посадові особи, які беруть участь у кримінальному процесі - Курсова робота

слідчий вправі подати справу вищому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. У цьому разі прокурор або скасовує вказівки начальника слідчого відділу, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.
Такий статус начальника органу дізнання може бути використаний як на користь встановленню істини та вирішенню інших завдань судочинства, так і навпаки. Для забезпечення об'єктивності і неупередженості розслідування слідчий має бути максимально процесуально самостійним та незалежним. Начальник слідчого підрозділу має виконувати організаційні функції щодо забезпечення діяльності слідчого підрозділу та функцію процесуального контролю, згідно з якою мав би право звертатись з поданням до прокурора щодо відміни незаконних рішень слідчого, а не функцію керування слідчим шляхом давання обов'язкових до виконання вказівок.[14, ст.378]
РОЗДІЛ 2: Органи дізнання.
2.1 Поняття і кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання.
Досудове розслідування включає у себе досудове слідство та дізнання. Термін "дізнання " походить від досить поширеного у минулому на Русі слова, "дізнатися" - довідатися, з'ясувати що-небудь шляхом вивчення, розкрити таємницю, дошукатися до істини, тобто точно пересвідчитися та переконатися в чому-небудь.
Дізнанням іменують основану на законі розшукову, доказувальну та правозастосовчу діяльність наділених процесуальними повноваженнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, спрямовану на виявлення, попередження, запобігання та розкриття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства.
Органи дізнання - це органи, уповноважені кримінально-процесуальним законом порушувати та розслідувати кримінальні справи у зв'язку з інформацією, що надійшла про вчинення злочину, та відсутністю можливості у слідчого приступити до провадження слідства
Поняття дізнання традиційно асоціювалось з діяльністю різних поліцейських органів, які в своїй діяльності могли застосовувати не тільки гласні дії, а й здійснювати розвідувально-розшукові заходи - "таємно дізнатись".
Вчені дев'ятнадцятого та початку двадцятого століття, розуміючи під дізнанням засоби, які мали застосовувати різноманітні державні органи, що першими стикались з подією злочину, для встановлення по "гарячих його слідах" ознак самого злочину та особи, що його скоїла, здебільшого відокремлювали поняття "дізнання" від досудового слідства і розглядали їх як різні стадії кримінального судочинства.
Безумовно така концепція будувалась на законодавстві тих часів. Так, наприклад, покладаючи на поліцію обов'язок впевнитись за допомогою дізнання, чи дійсно мала місце протиправна подія та чи містить вона склад злочину чи проступку, ст. 254 Уставу кримінального судочинства 1864 року визначала, що "при провадженні дізнання поліція всі необхідні відомості одержує за допомогою розшуків, словесними розпитуваннями й негласним спостереженням, не проваджуючи ні обшуків, ні виїмок в домах".
Пізніше В.І. Громов розглядав дізнання як "початкову або найпростішу форму розслідування''. На такій позиції стоять і деякі процесуалісти сьогодення. Так, Джига М В., Баулін О.В., Лук'янець С.І. та Стахівський С. М, зазначають: "Як нам здається, у власному розумінні дізнання - це одна з форм попереднього розслідування, яка полягає у проведенні органом дізнання та уповноваженими ним службовими особами (дізнавачами) процесуальних дій по встановленню обставин злочину і винних у його вчиненні осіб, а також прийнятті відповідних рішень у кримінальній справі з метою досягнення загальних завдань кримінального судочинства.[10, ст.213]
Ця дефініція заслуговує на окрему увагу. Автори чи не вперше називають дізнавача окремим самостійним учасником кримінального процесу. Такий підхід отримав розуміння і втілення в новому КПК Росії 2001 року.
На думку багатьох авторів, характерною рисою дізнання є поєднання оперативно-розшукової і слідчої функцій, "Дізнання, - вказує А, М, Донцов, - це діяльність деяких адміністративних органів держави, яка випливає із завдань попередження, припинення і забезпечення розкриття злочинів, виконання котрих для одних із цих органів обумовлюється безпосередньо їхнім призначенням, а для інших - особливими умовами, в яких вони знахо-дяться, і полягає в перевірці наявності в отриманих повідомленнях і заявах ознак події злочину у виявленні обставин, що перешкоджають виникненню кримінальної справи, шляхом проведення кримінально-процесуальних і оперативно-розшукових заходів, а також у забезпеченні успішного ведення по кримінальній справі досудового слідства шляхом здійснення невідкладних слідчих дій".
Це визначення, можна визнати найбільш вдалим. Автор не безпідставно включає в поняття дізнання так звану "дослідчу перевірку".
Отже, поняттям "дізнання" охоплюються такі форми кримінально-процесуальної діяльності: перевірка заяв і повідомлень про злочини в стадії порушення кримінальної справи (дослідче провадження), провадження невідкладних слідчих дій по порушеній кримінальній справі (на даний час, залежно від тяжкості злочину, виділяють окремо дізнання по злочинах, що не є тяжкими та дізнання по тяжких і особливо тяжких злочинах), протокольну форму досудової підготовки матеріалів.
Виконання окремих доручень слідчого та участь представників органів дізнання в провадженні окремих слідчих дій, які здійснюються слідчим, не є власне дізнанням, а належить до форм взаємодії слідчого і органів дізнання. В даному випадку є порушена кримінальна справа, що розслідується слідчим - проводиться слідство, а органи дізнання сприяють в його проведенні, а не здійснюють дізнання як самостійний вид діяльності,
Протокольна форма досудової підготовки матеріалів являє собою одну з форм дізнання, яке провадиться без порушення кримінальної справи засобами та методами, характерними для стадії перевірки заяв і повідомлень про злочини.
З урахуванням історичного досвіду існування дізнання та правових основ його діяльності сьогодні можливо дати таке визначення:
Дізнання - це основана на законі розшукова, доказувальна та правозастосовна діяльність наділених процесуальними повноваженнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, що полягає в перевірці наявності в отриманих повідомленнях і заявах ознак події злочину й доказуванні його обставин та спрямована на виявлення, попередження, запобігання та розкриття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства.
Сутність дізнання полягає в доказуванні, здійснюваному невідкладно після отримання повідомлення про злочин чи при безпосередньому його виявленні (збиранні, закріпленні,дослідженні та перевірці доказів), а також в попередженні злочинів та запобіганні продовженню злочинних дій та спроб підозрюваних протидіяти встановленню істини.
Органи дізнання - це державні органи і посадові особи оперативно-розшукової чи адміністративної юрисдикції, які наділені правом провадження кримінально-процесуальних дій за відсутності можливості їх проваджувати слідчим, виконують процесуальну функцію
Loading...

 
 

Цікаве