WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організована злочинність, як найбільш розвинута форма групової злочинності та її кримінологічні основи - Дипломна робота

Організована злочинність, як найбільш розвинута форма групової злочинності та її кримінологічні основи - Дипломна робота

за змістовні ознаки злочинів об'єднань організованої злочинності кваліфікує витягування прибутку у сфері виробництва, обмін та споживання різних товарів і благ, активне використання державних та інших соціально-політичних структур, рекет, складні фінансові операції [15, с.4].
Змістовний матеріал із цієї проблеми було представлено, зокрема, на "круглих столах". Результати обговорень були узагальнені в книгах "Організована злочинність", "Організована злочинність - 2", "Організована злочинність - 3", і "Організована злочинність - 4" за редакцією декількох відомих російських вчених. Представлю точки зору деяких учасників цих згаданих "круглих столів".
С.В. Дьяков вважає, що організована злочинність - це діяльність стійких злочинних формувань (організацій), що вирізняються ієрархічною будовою, згуртованістю на конкретній злочинній платформі (бандитській, антиконституційній, контрабандно-валютній тощо), відпрацьованою системою конспірації і захисту від правоохоронних органів, корумпованістю, масштабністю злочинної діяльності, включаючи і зв'язок з міжнародною мафією. Н.Ф.Кузнєцова та Г.М.Міньковський визначають організовану злочинність як вид злочинності, сукупність злочинів, що вчиняються учасниками стійких, ієрархічних, планово діючих злочинних об'єднань, і водночас зазначають, що їх діяльність має характер бізнесу, спрямованого на одержання максимального прибутку .
За висновком А.І.Долгової, організована злочинність - це не просто сукупність організованих формувань та їх діяльності, а їх органічна цілісність, наявність різноманітних стійких взаємозв'язків між ними на основі забезпечення злочинної діяльності та створення сприятливих умов для її розвитку .
Український вчений, доцент С.Єфремов дає таке наступне визначення організованої злочинності: це система злочинів, вчинених на певній території за певний період у межах організованої злочинної діяльності злочинних організацій або організованих груп - стійких злочинних об'єднань, створюваних особами з метою задоволення протиправним шляхом своїх корисливих чи інших інтересів [14, с.91].
Вітчизняні вчені-кримінологи А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський, автори монографії "Корислива злочинна діяльність", розглядають організовану злочинність як сукупність злочинів, вчинених групами, що мають всі ознаки організації (статус, мету діяльності, керівника, підрозділи матеріального забезпечення, гроші, приміщення, транспорт тощо)[11, с.22].
Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 р. визначає у ст. 1 організовану злочинність як сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань [3, ст.1].
З урахуванням висловлених міркувань організована злочинність може бути визначена як відносно масове соціально-кримінальне, системно-структурне явище, що є сукупністю стійких, керованих злочинних формувань (груп, співтовариств) і лідерів злочинного середовища, що займаються вчиненням злочинів як промислом і створюють систему власної безпеки, засновану на використанні комплексу протиправних засобів та методів (корупції, насильства, погроз і т.ін.) і мають наметі досягнення влади в суспільстві, в тому числі політичної.
Основні причини організованої злочинності приховані в сферах суспільно-економічних відносин.
По-перше, це об'єктивно існуючі наслідки того, що попередні командно-адміністративні засоби і методи практично втратили свою силу і значення, а нові соціально-економічні важелі або відсутні, або ще не працюють. Конкретні прояви вказаного - розбалансованість виробництва і його матеріально-сировинного і платіжного забезпечення, скорочення об'ємів товарообігу, безробіття, інфляція, невпорядкованість ціноутворення, оподаткування та фінансового контролю, штучне гальмування реалізації нових законів, спрямованих на проведення приватизації, переходу до ринкових відносин і втілення в життя інших важливих реформ місцевого самоуправління.
Необхідність вирішення цих протиріч підштовхує господарників, перш за все тих, що не мають достатніх правових та інших гарантій діяльності недержавних виробничих і комерційних структур, на позазаконний (обхідний) а іноді злочинний шлях, чим користуються лідери кримінального середовища, що приникають з корисливими мотивами в такі структури, або втягуючи їх представників в свою сферу діяльності.
В якості умов, що сприяють прогресуючому розвитку злочинності, є також поверхнева проробка рішень (законів, урядових рішень і т. п.) перед їх прийняттям і відсутності практики їх попередньої кримінологічної експертизи.
Всі перераховані негативні явища створюють сприятливий грунт для подальшого розвитку тіньової економіки, втягування в її сферу все нових господарських ланок, керівників різного профілю та рангу. Внаслідок цього розширюються масштаби економічних правопорушень, корупції, нетрудових доходів, створення і функціонування організованих злочинних груп, перш за все в економічні і сфері управлінню нею, розвитку їх організаційних структур, ієрархії, розподілу кримінальних функцій і ролей, закріплення багаточисельних кримінальних зв'язків і залежностей, зокрема на міжрегіональному і міждержавному рівнях. Теперішній роз-виток економічної, зокрема організованої злочинності, в свою чергу, надає основу базування, а також призводить до негативних кількісних і якісних змін загальнокримінальної злочинності, всезростаючого посилення корисливих і корисливо-насильницьких посягань, професіоналізму і жорстокості.
Соціально-економічна криза в Україні з її криміногенними наслідками специфічна тим, що відбувається поряд з зміною базисних відносин власності. Це зумовлює стрімку матеріальну диференціацію і психологічну різнорідність суспільства, гіпертрофію особистих потреб і відповідну корисливу мотивацію мети і поведінки у значної частини суспільства, їх ре-алізацію протизаконними шляхами і способами.
Наступна причина - криза ідеалів, що призводить до поширення, особливо серед молоді, цинізму, падіння рівня моралі, посилення індивідуального і колективного егоїзму, а отже до наглості та жорстокості особистих вчинків. І нарешті, перераховані вище причини, посилюються кризою влади, загальним зниженням контролюючої ролі держави та її окремих інститутів, дестабілізації ситуації в певних регіонах тощо. Наслідок цього - падіння трудової, договірної, технологічної, фінансової дисципліни, безгосподарність і повна безвідповідальність керівників за невиконання своїх обов'язків, бездіяльність тощо.
Негативний вплив на ріст злочинності здійснює правовий нігілізм, що охопив широкі верстви населення. Нехтування правовими нормами, пряма непокора законам - стають нормами поведінки в багатьох сферах господарських, економічних і суспільних відносин. Такі явища, поряд з причинною обумовленістю, характеризуються послабленням контролюючої ролі держави і неефективної наглядової діяльності її правоохоронних органів,пояснюються загальною недосконалістю правової системи,
Loading...

 
 

Цікаве