WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальна субкультура і її роль у детермінації злочинності - Дипломна робота

Кримінальна субкультура і її роль у детермінації злочинності - Дипломна робота


Найпоширенішим покаранням є пониження в системі кримінальної ієрархії ("дати по вухах"), тобто перевід з категорії "блатних" в категорію "мужиків" і т.д. Досить часто пониження відбувається шляхом здійснення акту насильного мужолозтва (особливо це поширено середнеповнолітніх). Якщо переведений з категорії "блатних" в категорію "мужиків" з часом ще може знову зайняти більш високий ступінь, то з категорії "обіжених" ("опущених") піднятися вже неможливо. Статус "обіженого" ("опущеного," "пєтуха" і т.д.) - вічний і визначає все подальше життя підданого такому покаранню. Навіть в тому випадку, якщо "опущення" відбулося в результаті беззаконня і визнано, що воно вчинено порушуючи "злодійський" ("тюремний") закон, то і тоді підданий цьому покаранню не може повернутися до свого попереднього становища. Щоправда, особи, що припустилися беззаконня, можуть бути самі піддані такому ж покаранню.
Поведінка для членів ієрархічних груп регулюється сталими нормами, які носять заборонний і дозволяючий характер. Так, наприклад, по відношенню до "обіжених" ("опущених," "пєтухів") забороняється: подавати руку, приймати від них які-небудь предмети, користуватися їх білизною, спати поряд і т.д. В той же час можна давати їм якісь предмети, продукти харчування, не вступаючи при цьому в двосторонній контакт (тобто, пачку сигарет, наприклад, необхідно передавати не з рук в руки, а кинути на підлогу, на підвіконня і т.д.). Таким чином, з представниками "голубих" заборонений будь-який двосторонній тілесний контакт; не рекомендується навіть просто розмовляти без потреби. В той же час, гомосексуальний акт з представниками цієї групи до заборонних контактів не відноситься.
Найбільш яскраво ці норми виявляються серед неповнолітніх правопорушників. Так, представники касти "обіжених" у колоніях зобов'язані: користуватися лише своїм посудом (ця вимога відноситься і до засуджених, які перебувають в установах виконання покарань для дорослих); виконувати всю роботу за інших, що перебувають більш високо на ієрархічних сходах; без нагадувань виконувати всю брудну роботу (прибирання камери, туалету); спати у відведеному для них місці; по вказівці "еліти" групи вчиняти порушення режиму (бути "торпедою," "громовідводом," тобто все брати на себе, захищаючи цим самим "злодія в законі."); беззаперечно виконувати вимоги інших членів групи; бути об'єктом задоволення статевих потреб і ін.). Їм забороняється: не підкорятися, оспорювати розпорядження неповнолітніх, які знаходяться більш високо на ієрархічних сходах; брати участь в "прописці"; брати участь в групових іграх з метою уникнення тілесних контактів з іншими засудженими (ув'язненими); першими брати продукти; користуватися чужим одягом, посудом і т.д.
Тюремна субкультура надзвичайно консервативна, підвищення статусу - випадок дуже рідкісний, практично неможливий. Існування "табеля про ранги" доводиться враховувати і адміністрації установи виконання покарань і СІЗО, хоча, згідно Виправно-трудового кодексу, всі засуджені рівні між собою. Неможливо, наприклад, посадити "блатного" в камеру, де сидять "обіжені." А якщо адміністрація і піде на це, то можна сміливо передбачити, чим це закінчиться: або "блатного" "опустять;" він нанесе комусь тілесні пошкодження, або йому нанесуть. Тому практично в ста відсотках випадків камеру, де йому "сидіти," визначає сам засуджений або ув'язнений (мова не йде про ті випадки, коли адміністрація робить це навмисно з метою зламати неугодну їй особу, а також про випадки "блатного беззаконня," коли людину "опускають" просто так, заради розваги ). Терешенюк Л.Я. вказує на те, що в деяких колоніях свого часу адміністрація намагалася боротися з розподілом засуджених на "масті" - тобто всіх "блатних," "мужиків" і т.д. силою намагалися усадити в їдальні за один стіл з "обіженими." Нічого путнього з цього, звичайно ж не вийшло. Справа, в кращому разі, закінчувалася масовою відмовою від їди, у гіршому разі - починалася серія непокори, інших порушень режиму. [34;с.16]. Також практикувався наступний метод: всіх "обіжених" збирали в окремий загін з метою захистити їх від знущань, принижень і т.д. з боку інших засуджених. Але цей експеримент у всіх випадках також закінчувався нічим. В такому загоні швидко встановлювалася своя, ще більш жорстка, стратифікація.
Найбільше приниження "обіжені" отримують у виховно-трудових колоніях для неповнолітніх і в колоніях загального режиму. Це обумовлено тим, що народ там збирається, як правило, молодий, різкий, безкомпромісний. На строгому ж режимі, а тим більше на особливому "обіженим" відбувати покарання набагато легше. Там вони не піддаються таким приниженням, як у колоніях і на загальному режимі, живуть своїм життям, нікуди не "лізуть". Обумовлюється це безумовно віком: на строгому і особливому режимах відбувають покарання більш старші засуджені, більш досвідченіші, спокійніші.
Перевід в "обіжені" проводиться в більшості випадків за найтяжчі, з погляду кримінального співтовариства, порушення "тюремного" закону. До таких можна віднести: співпраця з адміністрацією (особливо негласна); крадіжка у "своїх"; беззаконня по відношенню до інших засуджених; неповернення карточного боргу; здійснення з погляду "правильних понять" "негідних" злочинів: зґвалтування, мужолозтво, зґвалтування або вбивство дітей, розпусні дії щодо малолітніх і т.д.
Часто "опускають" працівників правоохоронних органів (особливо міліції ), якщо вони чомусь раптом опинилися в загальній камері. Такі ж дії можуть бути вчинені і проти солдатів внутрішніх військ.
"Опускання" може бути і добровільним. Якщо засуджений сам відчуває, що він вчинив щось несумісне з "тюремним" законом, він може, не чекаючи неминучих санкцій, добровільно перейти в касту "опущених," тобто перенести свої речі в ту частину приміщення (камери), де розташовується дана "масть." В цьому випадку звичайно ніяких принижуючих санкцій у вигляді акту мужолозтва або проведення по губах статевим членом ("парафін") не проводиться. Достатньо того факту, що людина сама визнала своє нове становище.
На сьогоднішній день такий вид покарання, як "опускання," не вітається і в самому кримінальному середовищі. "Злодії в законі," інші авторитети в своїх "малявах" (писаних повідомленнях) в зони постійно говорять про те, що необхідно перестати застосовувати цей вид покарання, оскільки цим людина відштовхується від кримінального співтовариства і підштовхується до співпраці з адміністрацією.
Останніми роками в кримінальному співтоваристві з'явилася ще одна "соціальна" група - "молодняк." В кримінальному середовищі їх називають "шпаною" або "шпанкою," "відмороженими" або "відморозками." Ці особи характеризуються практично повним ігноруванням "злодійського" закону, вони набагато більш жорстокі, цинічні і безжальні, ніж "злодії" старої формації. Поступово ця нова градація злочинців відвойовує у "злодіїв в законі" їх території. Так, до кінця 1993 року в м. Москві "злодії в законі"
Loading...

 
 

Цікаве